- •Cумісна характеристика дисципліни економіка та організація інноваційної діяльноcтi, мета та завдання курсу.
- •Поняття інновацій та інноваційних процесів
- •3.Основні поняття «Інноватики»
- •4.Система класифікації інновацій
- •5.Концепція Кондратьєва Як основа інноваційної теорії
- •6.Інноваціонная теорія Шумпетера
- •7.Моделі інноваційної політики
- •8.Государственная підтримка інноваційної діяльності: основні принципи
- •10. Законодавча база інноваційної діяльності
- •9.Форми державної підтримки наукової та інноваційної діяльності.
- •11.Стратегіі державного регулювання інноваційної діяльності
- •12. Прямі та непрямі методи державного регулювання інноваційної діяльності
- •13. Державна інноваційна політика України, її завдання
- •14. Міжнародний досвід державного регулювання інноваційної діяльності.
- •15.Сущность і складові елементи інноваційної політики фірми.
- •16. Значення та розробка інноваційної стратегії.
- •17. Життєвий цикл інновації
- •19. Методи відбору інноваційних стратегій.
- •18.Віди інноваційних стратегій.
- •20. Основи інноваційного менеджменту.
- •21. Характеристика венчурних фірм, віолентів, комутанотов патиентов і експлеренотов з різноманітною інноваційною стратегією.
- •22. Ключові аспекти оперативного менеджменту.
- •23. Основні критерії вибору організаційних структур управління інноваційної діяльності.
- •24. Загальна характеристика інноваційних процесів на підприємстві.
- •25. Управління технічним і організаційним розвитком підприємства.
- •26.Економіческое обгрунтування і вибір прогресивних форм організації виробництва.
- •27. Управління процесами підготовки і впровадження інновацій.
- •28.Консалтінгова діяльність у сфері управління інноваціями.
- •29. Особливості управління інноваційними процесами в ринковій економіці.
- •30. Організаційні форми, що обслуговують інноваційні процеси.
- •31. Поняття нового продукту основні етапи його розробки
- •32. Програма маркетингу нового продукту.
- •33. Система управління розробки нової продукції
- •34. Аналіз управління попитом на наукову продукцію.
- •35. Методи прогнозування собівартості нової продукції.
- •37. Особливості планування процесів підготовки і впровадження інновацій.
- •36. Струтура, умови і причини виникнення і формування нововведень.
- •38. Ризики в інноваційній діяльності.
- •39. Джерела фінансування нововведень.
- •40. Кредитування науково-технічного розвитку.
- •41. Основні завдання подальшого усовершенстованія інноваційної діяльності.
- •42. Технічний розвиток підприємства
- •43. Сутність і мета техніко-технологічних нововведень.
- •44. Планування процесів підготовки і введень техніко-технологічних нововвденій
- •45. Ефективність техніко-технологіческіхнововденій.
- •46. Інноваційний проект і поняття, етапи розробки і реалізації
- •47. Техніко-економічне обгрунтування інноваційного проекту.
- •48.Основние показники ефективності інноваційного проекту.
- •49. Завдання і методи експертизи інноваційних проектів.
- •50. Принципи та рівні експертизи інноваційних проектів.
- •51. Методи відбору інноваційних проектів
- •52. Стратегічні та фінансові критерії оцінки інноваційних проектів
- •53. Науково-технічні, виробничі та економічні критерії оцінки інноваційних проектів.
- •54. Види ефекту від реалізації інновації
- •55. Основные показатели экономической эффективности инноваций
- •56.Соціальние результати інноваційної діяльності
- •57. Науково-технічна продукція та її склад
- •58.Основние принципи ринкових відносин у науково-виробничих системах.
- •59. Державні замовлення і договори на науково-технічну продукцію.
- •60. Ціни на науково-технічну продукцію.
- •1.Cумісна характеристика дисципліни економіка та організація інноваційної діяльноcтi, мета та завдання курсу.
- •2. Поняття інновацій та інноваційних процесів
11.Стратегіі державного регулювання інноваційної діяльності
По уровню и формам поддержки инновационной деятельности в мировой практике различают государственные стратегии активного вмешательства, децентрализованного регулирования и смешанные.
Суть стратегии активного вмешательства заключается в отношении государства, к научной и инновационной деятельности как к главной и определяющей составляющей экономического роста народного хозяйства.Данной стратегии придерживаются Франция, Япония, Голландия и ряд других стран.
Стратегия децентрализованного развития представляет более сложный механизм участия государства в инновационной к научной сфере и характеризуется упором на рыночные отношения. Государство и в этой стратегии играет важную роль, но отсутствуют жесткие директивные связи, характерные для стратегии активного вмешательства.Этой стратегии придерживаются США, Великобритания и ряд других стран.
Смешанная стратегия применяется в странах, где в экономике значительную часть составляет государственный сектор, и государство заинтересованно в поддержании высокого экспортного потенциала отраслей этого сектора. По отношению к государственным предприятиям государство использует стратегию активного вмешательства, а к остальным стратегию! децентрализованного регулирования. Государственное вмешательство сочетается с низкой степенью централизации государственного аппарата, используются косвенные методы воздействия при развитой системе согласования интересов правительства и бизнеса.
12. Прямі та непрямі методи державного регулювання інноваційної діяльності
Прямые методы государственного регулирования инновационной деятельности осуществляются преимущественно в двух формах: административно-ведомственной программно-целевой.
Административно-ведомственная форма проявляется в виде прямого дотационного финансирования, осуществляемого в соответствии со специальными законами, принимаемыми с целью непосредственного содействия инновациям.
Программно-целевая форма государственного регулирования инноваций предполагает конкретное их финансирование посредством государственных целевых программ поддержки нововведений, в т, ч. и в малых наукоемких фирмах. Создается система государственных контрактов на приобретение тех или иных товаров и услуг, предприятиям предоставляются кредитные льготы для осуществления нововведений, а также необходимые ресурсы.
Косвенные методы, используемые в государственной инновационной политике, нацелены на стимулирование самих инновационных процессов и на создание благоприятного общехозяйственного и социально-политического климата для новаторской деятельности.
К этим методам относятся:•либерализация налогового и амортизационного законодательства, с целью мотивации предпринимателей к внедрению инновационных проектов;•внедрение законодательных норм, влияющих на инновационную политику например патентного права;•создание единой информационной системы внутри страны и др.
