- •1.2.4. Області застосування двз
- •1.2.5. Класифікація поршневих двз
- •2.2.2. Порівняння ідеальних циклів з дійсними
- •4.2.2. Розрахунок параметрів процесу впуску
- •5.2.1.2. Утворення гомогенних сумішей
- •5.2.1.3. Утворення гетерогенних сумішей
- •5.2.3.1. Детонація
- •6.2.1.1. Загальна характеристика процесу
- •6.2.1.2. Впорскування й розпилювання палива
- •5.2.3.3. Подальше жарове запалення
- •5.2.3.4. Запалення від стиску при виключеному запалюванні
- •8.2.2. Індикаторний тиск
- •8.2.3. Індикаторна потужність
- •8.2.4. Індикаторний ккд
- •8.2.5. Індикаторна питома витрата палива
- •11.2.2. Динамічний наддув
- •11.2.6. Охолодження повітря
- •12.2.2. Карбюраторна система живлення
- •12.2.3.1. Класифікація систем впорскування
- •12.2.3.2. Системи центрального впорскування
- •12.2.3.3. Системи розподіленого впорскування
- •12.2.3.4. Системи безпосереднього впорскування
- •12.2.3.5. Конструкція елементів систем
- •13.2.2. Елементи системи
- •13.2.3. Паливні насоси (пнвт) багатоплунжерні та розподільного типу
- •13.2.3.1. Рядні багатоплунжерні пнвт
- •13.2.3.2. Розподільні пнвт
- •13.2.5. Насос-форсунки
- •14.2.1. Поняття про характеристики
- •15.1. Акустичні показники двз. Глушники шуму
- •15.2.1. Акустичні показники двз.
- •15.1.2. Глушники шуму
- •15.2.1. Утворення токсичних речовин у двигунах
- •15.2.2. Засоби і системи зниження токсичності
- •15.2.3. Нейтралізатори відпрацьованих газів
- •15.2.4. Системи рециркуляції відпрацьованих газів
- •16.2.1. Автоматизація роботи двз
- •16.2.2. Карбюраторні двигуни з електронним керуванням.
- •16.2.3. Типи та особливості будови основних застосовуваних систем впорскування
- •16.2.4. Системи центрального впорскування
- •16.2.5. Системи розподіленого впорскування
- •16.2.6. Системи безпосереднього впорскування
- •16.2.7. Датчики.
- •37. 17.2.1. Універсальна статична характеристика двз
- •17.2.2. Сумісна робота двигунів з трансмісією.
- •17.2.3. Системи управління автоматичних автомобільних трансмісій
- •17.2.4. Робота систем управління силовою установкою
- •17.2.5. Програми управління
- •17.2.6. Бортова діагностика
- •17.3. Критерії засвоєння
17.2.5. Програми управління
Будь-який блок управління не може працювати сам по собі. Необхідний набір інструкцій або програми управління, які і визначають функціональне призначення даного комп'ютера. Ці програми складаються з окремих блоків. Одні блоки містять математичні і логічні інструкції по обробці даних і виробленню управляючих команд. Інші містять дані, що відносяться до характеристик транспортного засобу: модель двигуна і всі характеристики, пов'язані з нею, передавальне відношення головної передачі і ін.
Математичні залежності і константи записуються в пам'ять блоку управління у вигляді матриць. Блок управління постійно прочитує з них потрібну в даний момент часу інформацію і використовує її для ухвалення рішення по управлінню трансмісією.
Реальні умови експлуатації автомобіля часто бувають дещо відмінні від тих, які можна змоделювати під час стендових і тестових випробувань, що проводяться під час створення і доведення трансмісії. В результаті на початковій стадії експлуатації автомобілів з боку водіїв виникають нарікання, для усунення яких програми управління достатньо часто модифікуються і переглядаються.
У блоках управління більш раннього випуску часто встановлювався окремий чип з програмою управління. Це дозволяло удосконалити програму управління без заміни всього блоку управління, замінюючи при цьому тільки сам чип. Крім того, таке рішення дозволяло використовувати один і той же блок управління на різних моделях автомобілів, замінюючи в ньому тільки чип з управляючою програмою.
У автомобілях більш пізнього випуску в блоках управління сталі використовувати ті, що програмовані запам'ятовують пристрої. Такі пристрої дозволяють за допомогою спеціальних приладів достатньо оперативно коректувати програми управління, нічого не змінюючи в самому блоці управління.
На початковому етапі руху, коли двигун і трансмісія ще недостатньо прогріті, необхідно забезпечити їх захист від перевантажень. Для цього в блоці управління є спеціальна програма. Як тільки температура охолоджуючої рідини двигуна досягає робочого значення, так зразу ж всі блоки управління, що знаходяться на борту автомобіля, переходять на нормальний (штатний) режим роботи.
Для управління трансмісією в штатному режимі роботи в пам'ять її блоку управління записано декілька програм перемикання передач: економічний, спортивний, рухи по слизькій дорозі і ін. Для реалізації тієї або іншої програми в автомобілях розташований спеціальний перемикач, який може мати різні позначення: «POWER», «COMFORT», «S», «SPORT», «AUTO», «A/T MODE», «WINTER», «W», «HOLD», і т.п.
На сучасних автомобілях вибір «економічної» або «спортивної» програми роботи системи управління коробки передач здійснюється автоматично залежно від характеру дії водія на педаль управління дросельною заслінкою. При плавному, спокійному характері дії на цю педаль реалізується економічна програма управління трансмісією. Спортивну програму блок управління вибирає тоді, коли одержує інформацію про постійну, різку дію на педаль управління дросельною заслінкою. Адаптивні системи управління (17.2) здатні автоматично підстроюватися під манеру управління водієм автомобіля і враховувати зовнішні умови руху.
Економічна програма налаштована на забезпечення руху з мінімальною витратою палива. Ті, що в цьому випадку підвищують, перемикання відбуваються приблизно досягши оборотів двигуна середніх значень, що відповідає на характеристиці витрати палива мінімуму. Рух автомобіля в цьому випадку має плавний, спокійний характер.
Спортивна програма налаштована на максимальне використовування потужності двигуна. Ті, що тому підвищують, перемикання відбуваються в районі максимальних оборотів двигуна, при яких двигун розвиває максимальну потужність. Автомобіль в цьому випадку розвиває, в порівнянні з економічною програмою, значне більше прискорення.
Електронні блоки управління практично всіх сучасних автомобілів мають спеціальну програму руху з місця на слизькій дорозі. Суть цієї програми, як правило, зводиться до того, що автомобіль починає рух не з першою, а з другої передачі. Надалі дозволені всі перемикання, окрім включення першої передачі.
У разі виникнення в трансмісії або системі управління несправності, яка може привести до серйозної поломки АКЗП, блок управління починає працювати за програмою захисту трансмісії, що дозволяє автомобілю добратися своїм ходом до ремонтної майстерні.
Для автомобілів з безступінчастими трансмісіями стає можливим в певних межах управляти навантаженням і частотою обертання двигуна при постійній потужності на колесах. Характерний для безступінчастої трансмісії додатковий ступінь свободи (передавальне відношення) у виборі значень параметрів регулювання ДВЗ, при постійній ефективній потужності, обумовлює можливість створення алгоритмів управління двигуном і варіатором при забезпеченні максимального ефективного ККД ДВЗ.
