- •§ 7. Типи речень
- •§ 8. Порядок слів у реченні
- •Просте двоскладне речення § 9. Головні члени речення
- •§ 10. Зв'язок присудка з підметом
- •§ 11. Другорядні члени речення
- •§ 12. Додаток
- •§ 13. Означення
- •§ 14. Прикладка
- •Односкладне речення в системі простого речення
- •§ 15. Обставина
- •§ 16. Типи односкладних речень
- •§ 17. Нечленовані речення
- •§ 18. Неповні двоскладні й односкладні речення
- •6.2. Просте ускладнене речення
- •§ 19. Речення з однорідними членами
- •§ 20. Речення з відокремленими членами
- •Речення зі звертаннями, вставними і вставленими конструкціями
- •§ 21. Звертання як синтаксична категорія
- •§ 22. Вставні слова, словосполучення і речення. Вставлені компоненти
- •6.3. Складне речення § 23. Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 24. Засоби зв'язку частин складного речення
- •§ 25. Типи складних речень
- •§ 26. Складносурядні речення
- •§ 27. Складнопідрядні речення
- •§ 28. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури
- •§ 29. Складнопідрядні речення розчленованої структури
- •§ 30. Безсполучникові складні речення
- •§ 31. Типи багатокомпонентних складних речень
- •§ 33. Пряма мова
- •§ 34. Непряма мова
- •§ 35. Діалог
- •§ 36. Цитата
- •§ 37. Структурні типи складних синтаксичих цілих
- •Пунктуація
- •7.1. Розділові знаки у простому реченні § 1. Тире між підметом і присудком
- •§ 2. Тире на місці пропущеного члена
- •§ 3. Розділові знаки у реченнях з однорідними членами
- •§ 4. Відокремлені означення
- •§ 5. Відокремлені прикладки
- •§ 6. Відокремлені обставини
- •§ 7. Відокремлені додатки
- •§ 8. Відокремлені уточнювальні члени речення
- •§ 9. Розділові знаки у реченнях зі звертаннями
- •§ 10. Розділові знаки у реченнях зі вставними і вставленими конструкціями
- •7.2. Розділові знаки у складному реченні § 11. Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •§ 12. Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •§ 13. Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях
- •§ 14. Розділові знаки у реченнях із прямою мовою
§ 15. Обставина
Обставиною називається другорядний член речення, що означає обставини дії, стану або ознаки.
Обставина має такі диференційні ознаки: а) є другорядним членом речення; б) виражає обставинні семантико-синтаксичні відношення; в) виражається прислівниками, дієприслівниками, прийменниково-іменниковими формами та інфінітивом; г) у реченні може займати різну позицію, найчастіше - постпозицію; г) пов'язується з головним словом підрядним зв'язком прилягання або керування; д) залежить найчастіше від дієслова, а також прикметника і предикативного прислівника (слів категорії стану).
За значенням обставини поділяються на такі основні групи:
а) обставини способу дії вказують на спосіб здійснення дії чи вияву ознаки: Я іду, і в'ються спогади незримо (В. Сосюра); Світає! То ранку чистого пробивсь крізь хмари листу усміх дивний і нас, стріваючи, вітає (О. Олесь);
б) обставини міри і ступеня характеризують дію, стан чи ознаку за ступенем або мірою їх вияву: Не знайдеш таких батьків, які б своїх дітей вважали найгіршими, не зустрінеш таких, які були б до кінця задоволені тією долею, що випала їх дітям (Ю. Збанацький); Перед ним шелестять по пояс жита (П. Панч);
в) обставини місця означають місце дії, процесу, стану, напрямок і шлях руху: Життя кругом, як поле, розляглося, синіє дальнім маревом дібров (В. Сосюра); У кожній хаті на долівку пшениці жменьку сіяв я (Д. Павличко);
г) обставини часу вказують на час дії і його тривалість: Споконвіку тема України, отецького первокореняу нашій поезії була на чільному місці (Б. Олійник); Все те в ньому з колиски (Ю. Муппсетик);
ґ) обставини причини вказують на причину дії: Вицвіли в матері очі від чекання (О. Довженко); Пилинко боявся, щоб спросоння не наткнутися на що-небудь у хаті і не розбудити матір (П. Мирний);
д) обставини мети вказують на мету дії: Для радості, для щастя - ось для чого приходить людина в життя, ось для чого тільки й варто народжувати її на світ (О. Гончар);
е) обставини умови вказують на умову, за якої може відбуватися дія: Мелодія, опанувавши душею, загніздившись там, не хутко німіє (М. Коцюбинський);
є) обставини з допустовим значенням виражають те, всупереч чому відбувається дія: Наперекір усьому існує ж таки спадкоємність людяного в людині (О. Гончар).
Односкладне речення в системі простого речення
Односкладні речення - специфічні за будовою і змістом синтаксичні одиниці. З погляду структурного ця особливість виявляється в наявності лише одного головного члена, а з погляду семантичного - у своєрідності висловлюваної ним думки. Односкладні речення з головним членом, формально уподібненим із присудком, позначають дію та діяча, але в одних конструкціях діяч фіксується як конкретний, точно визначений, в інших - як неозначений або узагальнений, ще в інших - як зовсім відсутній або пасивний. Речення з головним членом, формально уподібненим з підметом, констатують буття, наявність певних предметів, явищ, процесів у природі.
Отже, односкладними називаються речення, в яких суб'єкт і предикат думки виражаються одним головним членом речення і не потребують поповнення другим головним членом.
Односкладні речення можуть бути поширеними й не поширеними, повними й неповними.
