3) Поняття адміністративного права його методу та предмету.

Адміністративне право - це самостійна галузь права, норми якої регулюють суспільні відносини в сфері державного управління, тобто ті відносини, що виникають під час організації та здійснення державними органами виконавчої та розпорядчої діяльності. Це визначення є досить поширеним, і певним чином претендує на класичність. Однак, воно має одну, але суттєву ваду - у ньому відсутні ознаки функцій правової охорони виконання яких разом з регулятивними функціями здійснюють норми адміністративного права. Тому на мій погляд більш повним визначенням Адміністративного права є те, яке запропонував професор І.П. Голосніченко. Адміністративне право - це галузь права, яка регулює відносини у сфері управління, виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів, а також регулює відносини пов'язані зі скоєними правопорушеннями (адміністративне деліктне право). З визначенням адміністративного права найтіснішим чином пов'язаний предмет адміністративного права. Саме за предметом правового регулювання відрізняються одна від одної та чи інша галузь права. Предмет адміністративного права - це сукупність суспільних відносин, які виникають у сфері управління, виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів, а також під час скоєння адміністративних деліктів і регулюються адміністративно-правовими нормами. Адміністративному праву притаманні визначені межі правового регулювання — сфера діяльності органів державної виконавчої влади, а також виконання органами місцевого самоврядування делегованих державою функцій виконавчої влади. Відносини виникають, розвиваються та припиняються між вищими та місцевими органами державної виконавчої влади (Кабінет Міністрів України — Голова державної адміністрації); органами державного управління та підлеглими їм підприємствами, установами (Міністерство освіти — відповідний інститут); органами виконавчої державної влади, які не пов'язані безпосередньо підлеглістю (Міністерство внутрішніх справ — Міністерство закордонних справ); органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями (Голова державної адміністрації — обласна рада депутатів, орган внутрішніх справ — громадська організація); органом державної виконавчої влади та громадянами й іншими фізичними особами (орган внутрішніх справ — громадянин, який звернувся за отриманням паспорта; Міністерство закордонних справ — іноземець, який звернувся в представництво за кордоном за візою для в'їзду в Україну або транзитного проїзду через Україну).

11) Види звернень громадян і вимоги до них

Закон України " Про звернення громадян" регулює питан­ня практичної реалізації громадянами України наданого їм Кон­ституцією України права:

1) вносити в органи державної влади, об´єднання громадян відповідно до їх статусу пропозиції про поліпшення їх діяльності;

2) викривати недоліки в роботі;

3) оскаржувати дії посадових осіб державних і громадських органів.

Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади й місцевого са­моврядування, установ, організацій незалежно від форм влас­ності, підприємств для відстоювання своїх прав і законних інте­ресів та відновлення їх у разі порушення.

Громадяни України мають право звернутися до органів дер­жавної влади, місцевого самоврядування, об´єднань громадян, установ, організацій незалежно від форм власності, підприємств, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функ­ціональних обов´язків із зауваженнями, скаргами та пропози­ціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопо­танням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політич­них та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки мають право подавати звернення, які не сто­суються їх службової діяльності.

Під зверненнями громадян розуміються викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де вислов­люються порада, рекомендація щодо діяльності органів держав­ної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, поса­дових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-куль­турної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) — звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним зако­нодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушен­ня чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а та­кож висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання — письмове звернення з проханням про визнан­ня за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і за­хист законних інтересів громадян, порушення діями (бездіяль­ністю), рішеннями державних органів, органів місцевого само­врядування, установ, організацій, об´єднань громадян, підприємств, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

1) порушено права і законні інтереси чи свободи громадя­нина (групи громадян);

2) створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

3) незаконно покладено на громадянина які-небудь обов´яз­ки або його незаконно притягнуто до відповідальності.