37. Погашення та зняття судимості.

Погашення судимості означає, що судимість особи втратила своє правове значення і така особа в подальшому не може зазнавати правообмежень кримінально-правового і загальноправового характеру. Погашення судимості настає автоматично (без будь-якого рішення) за збігом визначеного в законі строку після фактично відбутого покарання, але за умови, що особа протягом такого строку не вчинить нового злочину.

Строки погашення судимості визначені у ст. 89 КК. Такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку (встановленого судом відповідно до ч. 3 ст. 75 КК) вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

2) жінки, звільнені від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що немає судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, після виконання цього покарання;

4) особи, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

5) особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Зазначені строки вважаються строками автоматичного погашення судимості, яка настає за наявності вищезазначених умов.

Обчислення строків погашення судимості.

Відповідно до змісту ст. 90 КК строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (ч. 1 ст. 90). До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано і при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку (ч. 2 ст. 90).

Якщо засудженого було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості (ч. 3 ст. 90) обчислюється з дня дострокового звільнення його від відбування покарання (основного й додаткового). Відповідно до ч. 4 ст. 90 у разі, якщо невідбуту частину позбавлення волі замінено більш м'яким покаранням, строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).

Якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин (ч. 5 ст. 90 КК).

Зняття судимості.

Закон (ст. 91 КК) передбачає можливість дострокового (до закінчення строків погашення судимості) зняття судимості. Ця правова інституція має здійснюватися за спеціальним рішенням суду стосовно особи:

1) яка відбула покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі;

2) якщо вона зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення.

За наявності зазначених підстав суд може зняти з такої особи судимість до закінчення зазначених у ст. 89 КК строків.

Поняття "зразкова поведінка особи" означає наявність у неї стійких правомірних вчинків у побуті, колективі, спілкуванні з оточуючим середовищем, у додержанні норм моралі.

Поняття "сумлінне ставлення до праці" включає своєчасне і сумлінне виконання особою, про яку йдеться, своїх професійних або виробничих обов'язків, суворе додержання умов праці і вимог виробничої дисципліни. Додержання особою всіх вимог, що охоплюються цими двома поняттями, має підтверджувати виправлення такої особи. Інакше кажучи, якщо особа, що має судимість добровільно і старанно виконує ці дві вимоги закону, суд може (це його право, а не обов'язок) зняти з неї судимість до закінчення строку, зазначеного у ст. 89 КК.

Зняття судимості (ч. 2 ст. 91 КК) допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК. Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.

На закінчення наголосимо, що з моменту погашення або зняття судимості особа, яка до цього мала судимість, визнається не судимою, і всі правові наслідки, пов'язані з наявністю судимості, анулюються.