Тема 3. Сучасні освітні парадигми

Особистісно-орієнтована освіта – це не формування особистості з заданими рисами, а створення умов для повноцінного виявлення та розвитку особистісних функцій суб’єктів освітнього процесу. Цей процес спрямовано на саморозвиток особистості. Найважливішими функціями особистісно-орієнтованого розвитку є:

• людиноутворююча функція;

• функція соціалізації.

Для того, щоб індивід засвоював та перетворював соціальний досвід, швидко адаптувався до умов життя, що постійно змінюється, освіта та виховання повинні закласти в ньому механізм рефлексії, збереження його індивідуальності.

Традиційна педагогіка як наука і практична діяльність, не дивлячись на декларовані принципи індивідуального підходу до навчання і виховання, не тільки не враховує своєрідність, неповторність, різносторонність особистості студента, але й робить все, щоб її нівелювати до рівня якогось стандарту, оптимального для задоволення потреб суспільства.

Якщо порівняти особистісно-орієнтований підхід до навчання із традиційним, можна побачили таку картину (табл.1).

Таблиця 1

Елементи підходу	Традиційний підхід	Особистісно-орієнтований підхід
1.Сутність освіти	Передача соціального досвіду через уміння, знання, навички	Розвиток готовності до самоосвіти, набуття власного досвіду
2.Спрямованість	На теперішнє	На майбутнє
3.Головна мета	Знання, вміння, навички (особистість як засіб)	Досягнення такого рівня освіченості, який співвідноситься з особистістю студента
4.Показник досягнення мети	Іспит, підсумкові оцінки	Здатність до вирішення проблем (перспективний)
5.Об’єкт педагогічної оцінки	Обсяг, якість знань, їх кількість	Рівень вирішення проблем (емпіричний, теоретичний)
6. Основні умови	Забезпечення доступності	Забезпечення значущості матеріалу
7.Ставлення до студентів	Орієнтування на середнього студента, але перевага надається сильним студентам	На особистість

Поняття гуманістичного підходу до педагогічної діяльності

Особистісно-орієнтована педагогіка ґрунтується на гуманістичній спрямованості і психотерапевтичному характері діяльності педагога і має на меті вільний, творчий розвиток особистості людини. У найширшому сенсі гуманізм (від латинського humanus – людський, людяний) означає визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і прояв своїх здібностей.

Гуманність потрібно розуміти як людяність, людинолюбство, повагу до гідності людини. А гуманне ставлення до людини має на увазі не тільки сприйняття і оцінку її позитивних якостей, а комплексне сприйняття її особистості такою, яка вона є. У цьому сенсі гуманне ставлення до людей направлене на зміцнення віри людини в саму себе, її творчий розвиток і самовдосконалення.

Гуманізм – не покірність відносно недосконалості людини, а активне позитивно-конструктивне відношення до неї як до цілісного суб'єкта природи, який повинен мати можливість вільно реалізувати свої творчі потенції на благо собі й оточенню.

Педагогічна діяльність підпорядкована реальним інтересам особистості дитини, людини, учня, дорослого. На відміну від психотерапевта, що діє з клієнтом тільки у разі виникнення у такого тривожних станів по світовідчуттю і за ініціативою клієнта, педагог повинен організувати таку діяльність, яка б не тільки освічувала і навчала іншу людину, але й певною мірою передбачала б виникнення тих самих конфліктів і незгод з навколишнім світом і всередині самої людини. У цьому сенсі гуманістична спрямованість повністю відповідає основним завданням особистісно-орієнтованої педагогіки – сприяти людині у визначенні ставлення до самої себе, інших людей, навколишнього світу і до своєї професійної діяльності.