12. Психологія в епоху італійського Відродження

Поява зачатків капіталізму в окремих містах європейського Середземномор'я відбувалося в X1V-XV ст. У цей період часу йшов процес звільнення особистості від «кандалів» феодалізму. Це супроводжувалося запеклою боротьбою з церковно-богословським баченням душі. Характер будь-якого вчення визначався ставленням до цієї концепції.

Першим у боротьбу з теологією вступив пантеїзм, який зумовив перехід до пояснення світобудови з матеріалістичної точки зору. Виникали нові ідеї, що відображають єдність людини і природи, спрямовані проти ієрархізації, дуалізму та християнської теології. Ці ідеї породили нову форму навчання, яке про те, що космос порівнюється з божеством, а людина - з космосом.

Пантеїстичні ідеї і вчення Ібн Рушда першими проникли до Італії. Падуанський університет знаходився під заступництвом Венеції, яка в той час проводила активну боротьбу з римською церквою. Вона активно підтримувала все, що могло б зруйнувати ідеологічну твердиню влади Папи Римського. З аввероістамі Падуанського університету вели суперечку неоплатоники, що мали академію у Флоренції. Але незабаром неплатників стали атакувати з іншого боку. Трактат П'єтро Пом-понацці, що називався «Про безсмертя душі», поклав початок цим атакам.

Трактат П. Помпонацци сприяв появі нового руху александрістів, в якому ще рішучіше звучали антиклерикальні мотиви. Аввероісти, і александрісти в цілому, зіграли величезну роль у появі нової ідейної атмосфери.

Незміцнілі природничо думки в епоху Відродження не могли виробити власних узагальнюючих конструкцій. Погляди ідеологів збіглися з концепцією мислителів стародавнього світу, запозичивши їх прагнення до емпірії, до чуттєвого пізнання реальності. Бернардіно Телезіо очолив новий ем-піріко-натуралістичного спрямування.

Б. Телезіо став розробником теорії афектів, що поклала початок подальшому становленню матеріалістичних поглядів.

Одним з видатних вчених епохи Відродження був Леонардо да Вінчі, який втілив у своїх працях новий варіант ставлення до дійсності, що характеризується синтезом чуттєвого споглядання, теоретичного відображення і практичної дії.

Леонардо да Вінчі, використовуючи скальпель, намагався проникнути в сутність людської поведінки. Він досліджував структуру «чотирьох загальних людських станів»: плачу, радості, чвари і фізичного (трудового) зусилля.

Леонардо да Вінчі, являючи собою принципово новий тип дослідника, проводив анатомічні досліди, намагаючись вивчити біомеханіку, тобто будову та роботу всіх рухових функцій і систем організму.

14. Емпіричний напрямок в іспанскій психології

До початку XVI в. в Іспанії почався економічний підйом, який був пов'язаний з завоюваннями нових колоній і зародженням капіталістичних відносин. Що відбувалися зміни відбилися на суспільній свідомості і природничонаукових уявленнях. Один з перших в Новий час, хто протиставив емпіричні пізнання метафізичним вченням про походження душі, був Хуан Луїс Вівес (1492-1540). У своїй книзі «Про душу і життя» (1538) він відбив новаторську для свого часу думку про те, що індуктивний метод дозволяє придбай знання про людей, які можна було б використовувати для удосконалення їхньої природи. У 1575 р. лікар Хуан Уарте (1529-1592) написав книгу, яку назвав «Дослідження здібностей до наук». Ця книга здобула популярність у всій Європі.

Х. Уарте писав про те, що Іспанську імперію чекає небувале посилення могутності за умови правильного використання обдарувань людей, даних їм природою. Дана робота була першою в історії психології, яка ставила перед собою завдання вивчення індивідуальних здібностей людини з метою професійного відбору. Тому Х. Уарте став зачинателем напрями, яке в подальшому було названо диференціальної психологією.

У своїх дослідженнях він ставив перед собою чотири завдання:

1) вивчити види обдарувань, наявні в людському роді;

2) вивчити ознаки, за якими можна дізнатися, чи є у індивіда відповідне обдарування;

3) вивчити якості, якими володіє природа, що робить людину здатним до однієї науки, але не здатним до іншої;

4) визначити мистецтва і науки, відповідні кожному даруванню окремо. Основними даруваннями Уарте вважав уяву (фантазію), інтелект і пам'ять. Він піддавав аналізу різні науки і мистецтва, даючи їх оцінку з точки зору того, який з перерахованих вище здібностей вони вимагають. Природа, виховання, індивідуальні та вікові відмінності і праця грають важливу роль у формуванні тієї чи іншої здібності.

Х. Уарте прагнув до того, щоб цей професійний відбір проводився в державному масштабі.

Інший видатний іспанський мислитель XVI ст. лікар Гомес Перейра (1500-1560) протягом 20 років працював над книгою, що називалася «Антоніана Маргарита» (1554). Основним висновком цієї книги було заперечення наявності чувствующей душі у тварин. Це була перша публікація, в якій тварини представлялися як «апсіхіческіе» істоти. Мислитель Г. Перей-ра вважав, що тварини нічого не бачать, не чують і взагалі не відчувають. На їх поведінку впливають знаки, а не чуттєві образи.

Значущі зміни відбувалися також у медицині і анатомії. Концепція Клавдія Га-лена була повалена незабаром після появи праць А. Везалия (1514-1564) «Про будову людського тіла».