2. Початок боротьби за об`єднання Франції

• Початок XII ст. став часом зміцнення королівської влади.

• Король Людовік VI Товстий (1108-1137 рр.) разом зі своїм помічником абатом Сугерієм навів порядок у королівському домені. Замки бунтівних баронів були зруйновані або в них розмістилися королівські гарнізони.

Додатково, якщо буде час

Людовік VI Товстий відрізнявся від своїх попередників більшою наполегливістю та енергійністю. Він розпочав справжню війну проти мешканців “осиних гнізд, що пожирали країну своїм розбоєм”, як називали сучасники баронів.

Король особисто керував каральними загонами, бився проти баронів, організовував облоги замків. Двадцять років знадобилося королю, щоби підкорити бунтівних баронів. Особливо тяжкою була боротьба проти Гюго де Пюїзе. Його було відлучено від церкви, але це викликало у барона тільки сміх. Людовік IV тричі тримав у облозі його замок, тричі руйнував його і спалював, але так нічого і не досяг. Щоразу де Пюїзе давав обіцянку покори королю, відбудовував замок, і все починалося знову. Лише після третьої поразки він скорився.

Документ

Фрагмент із «Життя короля Людовіка VI Товстого», написаного в XII ст. його помічником абатом Сен-Денійського монастиря Сугерієм (1081-1151 рр.)

Священний обов’язок королів — міцною рукою приборкувати нахабність тиранів, котрі шматують країну безперервними війнами, розважаються грабунками, бідних людей нищать, церкви руйнують…

Прикладом цього є Томас Марль, людина відчайдушна. Диявол йому допомагав, як це буває з божевільними, котрих їхні успіхи завжди приводять до загибелі… Не боячись церковного покарання, він спустошував і, як хижий вовк, поїдав округи Ланський, Реймський та Ам’єнський, не даючи при цьому пощади ані кліру (служителям церкви), ані народу. Усе винищував, усе губив, відібрав навіть два кращі села в монастиря Св. Іоанна Ланського. Неприступні замки Кресі та Ножан, немовби свої власні, зміцнив гідними подиву валами і надзвичайно високими вежами і, зробивши з них як би гніздо драконів та вертеп розбійників, майже всю округу безжалісно піддавав грабунку і пожежі.

Змучена його шаленством, зібралася вся церква французька на спільному соборі в Бове, щоб оголосити тут… постанову про засудження. Вельмишановний легат святої римської церкви… вразив цього тирана-насильника мечем Св. Петра, тобто загальним відлученням від церкви і за одноголосним вироком заочно позбавив його як мерзенного злодія і ворога імені християнського, рицарського пояса і всіх феодів. За проханням і скаргами цього великого собору король негайно рушив проти нього зі своїм військом…

Запитання

1. Хто є автором документа? Чи був він сучасником подій, про які повідомляє?

2. Які факти він наводить у своїй розповіді?

3. Яку інформацію можна отримати на підставі аналізу цих фактів і які висновки зробити?

4. Чи можна вважати автора документа безстороннім оповідачем подій? Чому?

5. Зробіть висновок, на чию підтримку спирався французький король Людовік VI Товстий у своїй боротьбі з бунтівними феодалами?

6. Чому, на вашу думку, церква підтримувала короля у цій боротьбі?

• Боротьба Людовіка VI за об’єднання країни поступово стала приносити результати. Свідченням цього стали наступні події.

• У 1124 р. король Англії Генріх І разом із німецьким імператором Генріхом V розпочали війну проти короля Франції.

• В цю тяжку для Франції добу, вперше в історії країни, всі васали Північної Франції об’єдналися навколо свого короля, що і забезпечило перемогу.

• Наприкінці свого життя Людовік VI зумів досягти, як вважали всі, великого зміцнення королівської влади.

• Він оженив 17-літнього сина Людовіка VII (1137-1180 рр.) з 15-річною Елеонорою Аквітанською.

• Після наглої смерті батька Елеонора стала єдиною спадкоємницею Аквітанії — величезного герцогства на півдні країни. Однак, по деякім часі Людовік VII мав необережність розлучитися з Елеонорою, і вона вийшла заміж за Генріха ІІ Плантагенета, який у 1154 р. став королем Англії, і принесла йому у спадок свої володіння.

• Таким чином, небезпечним суперником у боротьбі Капетингів за об’єднання Франції стали англійські Плантагенети.

• На середину XII ст. під їхньою владою перебувала майже половина Франції. Володіння Плантагенетів, які вважалися васалами французького короля, в декілька разів перевищували домен останнього.

• Французьким королям довелося розпочати тривалу і виснажливу боротьбу проти Плантагенетів за об’єднання Франції.

• Значних успіхів у боротьбі за об’єднання французьких земель під королівською владою досяг син Людовіка VII король Філіпп ІІ Август (1180-1223 рр.).

• Філіпп ІІ став королем у 15-річному віці. Енергійний та обережний, недовірливий і віроломний, він зумів досягти блискучих успіхів у боротьбі проти Плантагенетів. Філіпп ІІ підтримав боротьбу синів проти Генріха ІІ.

• Боротьба проти Плантагенетів завершилася повною перемогою Філіппа ІІ.

• Протягом 1202-1214 рр. він захопив більшість французьких володінь Плантагенетів.

• Відтак територія королівського домену збільшилась у кілька разів. Крім того, син Філіпа ІІ Людовік VІІІ Лев (1223-1226 рр.) скористався Альбігойськими війнами (1209-1229 рр.) для приєднання багатого півдня Франції. Він розорив і прилучив до своїх володінь Тулузьке герцогство.