- •Екзаменаційні питання з політології
- •1. Предмет і об’єкт політології, її структура.
- •2 . Основні поняття політології, їх зміст.
- •3. Історія виникнення політичної думки в різних цивілізаціях
- •4. Політичні вчення у стародавньому світі.
- •5 Еволюція політичної думки в епоху Середньовіччя та Відродження
- •6. Фундаментальні політичні ідеї Нового часу
- •7. Політичні теорії хх1 століття в світі.
- •8. Розвиток політичної думки в Україні: з прадавніх часів до хіх століття.
- •9. Політичні концепції українських мислителів хх століття.
- •10. Світові політико-ідеологічні доктрини сучасності
- •11. Об’єктивні та суб’єктивні фактори розвитку ідейно – політичних теорій в сучасній Україні.
- •12. Основні поняття науки про політику, їх зміст
- •13. Сутність політики як соціального явища
- •14. Структура політики, її форми та зміст
- •15. Державна політика, її різновиди та функції
- •16. Політична влада: сутність, форми, суб’єкти та об’єкти
- •17. Державна влада, її різновиди та функції
- •18. Організація та управління державною владою, їх принципи і механізми
- •19. Політичний процес, його зміст та структура
- •20. Суб’єкти та об’єкти політичного процесу, їх політична поведінка
- •21. Політична система суспільства: поняття, сутність, структура, функції
- •22. Моделі функціонування політичних систем у світі та їх типологія
- •23. Політична система сучасної України та проблеми її розвитку.
- •24. Конституційні та нормативно – правові засади розвитку політичної системи сучасної України.
- •25. Сутність політичного режиму та його ознаки.
- •26. Типи політичних режимів, їх риси.
- •27. Політичний режим демократії, його риси, властивості та ознаки.
- •28. Форми демократії в демократичному режимі, основні вимоги та властивості.
- •29. Напрями формування політичного режиму демократії в Україні та його суперечності.
- •30. Походження, сутність, формотворчі ознаки та функції держави.
- •31. Держава як організація публічної політичної влади.
- •32. Структура держави та її органів влади, їх функції.
- •33. Громадське самоврядування: історія та сучасність.
- •34.Форма правління держави, та її ознаки
- •35. Республіка як форма правління та її ознаки.
- •36. Демократична модель державної влади і умови її формування в Україні.
- •37. Правова держава та її ознаки і функції.
- •38. Громадянське суспільство, його риси і функції.
- •39. Роль засобів масової інформації в українському суспільстві і державі.
- •40. Зовнішня політика держави: зміст, структура, цілі та функції.
- •41. Зовнішньо - політична доктрина України та засоби її реалізації.
- •42.Внутрішня політика української держави: зміст, структура, цілі та функції.
- •43. Соціальна політика української держави в сфері освіти і науки та напрями її здійснення.
- •44. Політична еліта: поняття, структура, шляхи поповнення, функції.
- •45. Політичне лідерство: поняття, типи, стилі, рівні, функції.
- •46. Політична еліта та лідери : стан формування та публічної діяльності у різних країнах.
- •47. Об’єктивні і суб’єктивні умови розвитку політичного лідерства в Україні.
- •48. Походження, сутність та функції політичних партій і громадських рухів в Україні.
- •49. Партійна система України: сутність,типологія та функції.
- •50. Місце та роль громадських організацій в суспільстві.
- •51. Громадянин як суб’єкт та об’єкт політичного життя країни, його статуси та ролі.
- •52. Історія проголошення політичних прав і свобод людини і громадянина в світі і їх застосування в Україні.
- •53. Зміст політичних прав і свобод людини і громадянина, механізми їх захисту в Україні.
- •54. Міжнародні документи про стандарти прав людини та громадянина, їх зміст.
- •55. Виборча система: сутність, типологія та функції.
- •56. Виборчі права громадян в Україні та механізми їх здійснення
- •57. Політична культура: сутність, типологія, функції
- •58. Політична свідомість: сутність, типологія, функції
- •59. Особливості формування політичної культури громадян України
- •60. Світова політика та система міжнародних відносин
- •61. Зовнішньополітичні пріоритети сучасної України
- •62. Україна в сучасному геополітичному просторі
- •63. Національна безпека і національні інтереси України
- •64. Україна в загальноєвропейському політичному процесі
- •65. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення
- •66. Кризові процеси міжнародного політичного розвитку: сутність, типи, різновиди, шляхи подолання
5 Еволюція політичної думки в епоху Середньовіччя та Відродження
Августин Блаженний. Європейська середньовічна політична думка знаходиться під впливом християнської релігії і римсько-католицької церкви. Авторитетний богослов раннього Середньовіччя Августин Блаженний у своєму трактаті "Про град Божий" розвинув концепцію теологічного розмежування духовної (релігійної) і світської (державної) влади. Перша зображена ним у образі "Граду Божого", вираженням якого є церква, друга - як "град земний". Град Божий об'єднує праведників, що наслідують божественні настанови. Земний град, як результат гріховної природи людини, побудований на відносинах панування, підпорядкування і рабства. Хоча Августин виступав за самостійність кожної з влад, обґрунтування різноякісності двох "градів" фактично ставило духовну владу вище світської.
Тома Аквінський. Ідея духовної зверхності над державною владою отримала подальший розвиток у вченні великого католицького теолога Томи Аквінського. Хоча будь-яка державна влада має божественне призначення, не виключено, що конкретні її форми можуть суперечити божественній волі: правителі забувають про заповіді Христа, справедливість і спільне благо. В цьому випадку церква має право на опір гріховній владі.
Ніколо Макіавеллі. Наприкінці Середньовіччя держави починають виходити з-під впливу церкви, відбувається процес становлення сучасних держав. Епоха Відродження, що прийшла на зміну, дала поштовх розвитку інтелектуального життя і поширенню знань і її центром стала Італія. Ніколо Макіавеллі заперечивши філософсько-етичну і релігійну традиції попередніх епох, він розробив оригінальну концепцію політики. Макіавеллі вважав, що моральні критерії добра і зла не можуть поширюватися на політику. Вона має власну автономну систему цінностей, головні з яких - інтереси держави. Заради останніх політик може зневажити моральністю. З його роздумів випливав висновок: "мета виправдовує засоби". Розкриттю владних технологій він присвячує свою головну працю "Правитель".
Н. Макіавеллі ввійшов в історію політології як мислитель, який розмежував суспільство і державу. Він, власне, ввів у науку і сам термін "держава" (stato).
Жан Боден. Проблема сутності держави знайшла продовження в працях французького мислителя, відомого ідеолога абсолютизму Жана Бодена. Він вказав на головні ознаки держави, що відрізняють її від усіх інших форм людського спілкування: "правове управління" і суверенітет. Суверенітет - це "постійна і абсолютна влада", право творити та вимагати виконання законів. Сам Ж.Боден розвивав ідею єдиного і неподільного суверенітету, що, на його думку, втілюється у монархії. Пізніше зміст абсолютної влади монарха висловить французький король Людовік XIX в знаменитій фразі: "Держава - це я".
Томас Мор і Томмазо Кампанелла. Гуманізм епохи Відродження знайшов вираження у формуванні нової течії суспільної думки, що ставить питання про несправедливість соціальної нерівності, що склалася, і захищає інтереси найбезправніших верств населення - утопічного соціалізму. Ідеї нового вчення в художньо-романтичній формі виразили Томас Мор у творі "Утопія" і Томмазо Кампанелла в "Місті сонця". Установлення відносин соціальної рівності Мор і Кампанелла пов'язували зі знищенням приватної власності, загальним обов'язком праці, з рівним розподіленням суспільних благ, їх проекти ідеального суспільного устрою, як і проект грецького філософа Платона, мали риси грубої зрівняльності і аскетизму, непослідовності (Мор зберігав рабство). Але якщо метою Платона було збереження соціальної ієрархії і нерівності, аристократичне чи монархічне правління, то для Мора та Кампанелли - досягнення соціальної рівності і покращання життя простого народу. Платон же, описуючи ідеальну організацію суспільного життя, залишає без уваги стан "виробників". Відрізняються і їх уявлення про організацію політичного життя. Так, у місті Сонця функціонують народні збори (Велика рада), які обирають і контролюють посадових осіб. У той же час верховний правитель та три його радники не можуть бути звільнені народною волею. Політичний устрій на острові Утопія більш демократичний. Всі посадові особи обираються народом. Але все ж політичний ідеал Мора більше відповідає "змішаному правлінню". Поряд з народними зборами верховну владу поділяє сенат, що обирається щорічно (аристократична засада), і князь, який обирається пожиттєво (монархічна засада).
