Педагогічна класифікація колективних рухливих ігор

Колективні рухливі ігри

З розподілом на групи (команди)

Без розподілу на групи (команди)

Перехідні до командних

З розподілом на групи (команди)

Вступу учасників з доторканням до «противника»		Вступом учасників з доторканням до «противника»
Єдиноборство за свою команду	Боротьба за свою команду при взаємопідтримці і взаємодопомозі	Єдиноборство за свою команду	Боротьба за свою команду в гармонії з єдиноборством, взаємопідтримці і взаємодопомозі

Дії, пов’язані з виконанням копіювальних, творчих, ритмічних рухів

Дії, пов’язані з короткими перебігами на швидкість і спритність

Дії на швидкість і спритність з м’ячем, палицями та іншими предметами

Дії, пов’язані з подоланням перешкод стрибком

Дії, які потребують прикладання подвижник навичок в зв’язку з завданнями на орієнтування, спостереження, слух

Без направляючих		З направляючими
Боротьба за своє місце і за загальний порядок в колективних діях	Єдиноборство проти направляючих		Боротьба проти направляючих при взаємопід- тримці і взаємодопомозі

Для більш детального розподілення ігор з ціллю рішення поставлених педагогічних завдань в різних умовах роботи враховується цілий ряд ознак одночасно.

Основні із них: вік і підготовленість дітей, підлітків, види рухів, які входять в гру, проявлення переважно тих чи інших морально - вольових і фізичних якостей в даній грі, принцип взаємовідносин граючих в грі. Професор В.МЯковлев, об'єднав окремі групи ігор, запропонував педагогічну класифікацію колективних подвижник ігор, виходячи із принципів взаємовідносин і взаємодій учасників в грі.

Дана класифікація направляє педагога на виховання у дітей розуміння інтересів колективу.

ПЕДАГОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РУХЛИВИХ ВТОР ТА ЇХНЯ ХАРАКТЕРИСТИКА У ЗВ'ЯЗКУ З ВІКОВИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ ДІТЕЙ І МОЛОДІ

Практика виховання підростаючого покоління в нашій країні свідчить про те, що гра є одним із важливих засобів формування у дітей і підлітків високих фізичних якостей. Особливо велике місце ігри займають у фізичному вихованні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, так як вони сприяють комплексному удосконаленню рухливих навиків, нормальному фізичному розвитку, зміцненню та збереженню здоров'я.

2. Характеристика рухливих ігор для дітей молодшого шкільного віку.

Діти 7-9років (учні 1-3 класів) володіють всіма видами природних рухів (ходьба, біг, стрибки, метання) ще не достатньо зовсім, тому рухливі ігри, пов'язані із природними рухами, повинні займати в них велике місце. Треба пам'ятати, що оволодіння навичками й уміннями в цьому віці більш ефективно проходить на рівні довільного запам'ятовування (в тому числі, в грі),чим довільного.

Крім того, потрібно враховувати анатомо-фізіологічні і психологічні особливості дітей цього віку. У них помітно велика піддатливість організму різноманітним впливам навколишнього середовища і швидка стомлюваність Це пов'язане з тим, що серце, легені й судинна система в дітей цього віку відстають у розвитку, а мускулатура ще слабка, особливо м'язи спини й черевного преса. Міцність опорного апарата також ще невелика, а отже, можливість його ушкодження підвищена (слабість мускулатури, підвищена розтяжка зв'язок збільшують можливість порушення постави). Рухливі ігри з бігом і стрибками повинні бути короткотривалими і і супроводжуватись частими передихами.

У той же час діти в цьому віці дуже люблять ігри зі стрибками ("класики", зі скакалкою й ін.).

Найбільш підходящими іграми для дітей цього віку є ігри-перебіжки, наприклад, "Жовтенята", "Вовк у рові "Два морози ", у яких діти після короткої перебіжки мають можливість відпочити, або ігри з почерговою участю граючих у русі ,як, наприклад, "До своїх прапорців ","Заєць без лігвища" /'Порожнє місце".

Враховуючи, що м'язи й зв'язування в дітей цього віку ще недостатньо зміцніли, неможна давати ігри з більшими силовими навантаженнями. Діти швидко утомлюються, так само швидко відновлюють готовність до рухів. Особливо їх стомлюють одноманітні рухи.

Увага дітей у молодшому шкільному віці недостатньо стійка. Дитина часто відволікається тим, що в цей момент йому здається більш цікавим. В зв'язку з цим рухливі ігри не повинні потребувати від них довгої сконцентрованої уваги. У противному випадку діти перестають дотримуватись правил, хід гри порушується й у них пропадає інтерес до гри.

Воля й гальмові функції в дітей розвинені слабко. їм важко довго й уважно слухати пояснення гри, недослухавши часто пояснення гри до кінця, пропонують свої послуги на ту або іншу роль у грі.

У зв'язку із цим використаються ігри з невеликою кількістю правил(2-3). Правила можна давати не відразу всі, а поступово, у міру засвоєння їх учнями.

Мислення в дітей молодшого шкільного віку(1-2-х класів) в основному образне, предметне. З'являється вміння зіставляти й порівнювати спостережуване. Виникають можливості для прояву більшої свідомості в ігрових діях. З'являється критичне відношення до дій і вчинків своїх товаришів. Здатність абстрактно критично мислити, свідомо контролювати рухи дозволяє засвоювати більш складніші ігри з більшою кількістю правил. В перші 2роки навчання в школі в зв'язку з розвитком творчого мислення в дітей велике місце займають ігри сюжетні ,які сприяють задоволенню творчої уяви дітей, їхньої вигадки й творчості. Треба врахувати, що діти цього віку вже вміють читати й писати, що значно розширює їхній розумовий кругозір Прикладом сюжетних ігор можуть бути "Совушка" "Вовк у рові" ,"Два морози", "Лебедеві", а також ігри із сучасною тематикою :"У війну", "У космонавтів ","В чапаєвців "й ін проведені головним чином у позакласний час.

Характерні для дітей цього віку й ігри з елементами таємничості, несподіванки ("Жмурки", "Відгадай, чий голосок"), ігри із хованням й вгадуванням("Хованки", "Чергові").

У цей період в іграх виховуються основи поводження, уміння виконувати правила громадського порядку. З'являються ігри з поділом на команди, у яких кожен учасник бореться за інтереси своєї команди, виручає товаришів, що потрапив "полон".3-мкласі.

Є ще ігри хорового характеру з музикою й співом, властиві в основному дітям дошкільного віку. Ці ігри використаються головним чином у позакласний час в учнів 1-2 класів. Вони привчають дітей до спільних погоджених дій, до певного ритму виконання руху.

Діти також люблять ігри, у яких хором вимовляють окремі слова, фрази, ігри з речитативом, як, наприклад, "Два морози", "Жовтенята" й ін. Ігри зі співом і речитативом сприяють розвитку мови, що ще має потребу в тренуванні, а також вихованню ритму й музикальності.

В кінці кінців, у цьому віці захоплюють дітей такі ігри, у яких вони можуть виявити свою спритність, швидкість і точність руху, координацію й влучність. Зміст таких ігор обмежується тільки точним виконанням певного руху. До таких ігор ставляться: гра "У класи" різноманітні стрибки під мотузкою, що крутитися, різноманітні стрибки з короткою скакалкою, гра "У школу м'яча".

Починаючи із цього віку добре популяризувати серед дітей народні ігри. Рухливі ігри повинні займати велике місце в житті дітей молодшого шкільного віку, так як це відповідає їх віковим особливостям.

Література:

1.Тамуріді Р.І. Рухливі ігри в 1-4 класах. - К.: Радянська школа, 1988. - 272 с

Терентьева Л.М. Сюжетно-ролевые игры на уроках физической культуры

2.Огниста К.М., Огнистий А.В. Рухливі ігри у фізичному вихованні молодших

школярів: Методичні рекомендації. - Тернопіль: ТДГТУ, 2004. - 40 с

3. Демчишин А.П., Артюх З.М., Демчишин В.А., Фалес Й.Г. Рухливі та спортивніігри в школі: Посібник для вчителя. - К.: Освіта, 1992. -175 с

4. Демчишин А.А., Мозола Р.С. Рухливі ігри. - К.: Радянська школа, 1985. -190

5. Демчишин А.А., Мухин В.И., Мозола Р.С. Спортивнне и подвижные игры вфизическом воспитании детей и подростков. - К.: Здоровье, 1989. - 168с.

6. Григоренко Г., Михайленко А. Сюжетно-рольова гра: технологія педагогічногоаналізу // Палітра педагогіки. - 2002. - № 2. - С 22-23.

7. Андрошук Н.В., Леськів А.Д., Мехоношин С.О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів:Оцінювання активності, знань і вмінь студентів під час практичних занять, поточний контроль, підсумковий письмовий (комп'ютерний) тест, оцінювання за ШДЗ. Методичний посібник. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - 112 с

8. Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів: Посібник

для вчителя. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Радянська школа, 1989. - 192 с

Лекція №3.

ВИКОРИСТАННЯ РУХЛИВИХ ІГОР ДЛЯ ВИРІШЕННЯ

ЗАВДАНЬ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

План

1. Завдання фізичного виховання учнів шкільного віку.

2. Особливістю автономно - фізіологічного розвитку школярів та зумовлені ними рекомендації з організації та проведення фізичного виховання в школі.

3. Особливості психічного розвитку школярів та зумовлені ними рекомендації з організації та проведення шкільного фізичного виховання.

4. Засоби і методи навчання.

5. Вікові особливості розвитку фізичних здібностей.

6. Рухливі ігри в вирішенні завдань фізичного виховання.

Вступ.

Одним з основних завдань педагогіки є розробка система, яка забезпечила б оптимальний розвиток індивідуальних здібностей учнів, диференційоване навчання відповідно до їхніх запитів і нахилів. Побудова такої системи потребує, передусім глибоких, і всебічних знань об'єкта - росту і розвитку учня.

У процесі занять фізичною культурою зміцнюється здоров'я і удосконалюються особисті якості, а й розкриваються індивідуальні здібності.

Теорія і практика фізичної підготовки підростаючого покоління має великий досвід у формуванні всебічно розвинутої особистості. Керування процесом спортивної підготовки потребує від педагога - вчителя великого запасу знань, умінь, навичок, основ які він набуває під час навчання в вузі,а потім в процесі самостійної підготовки.

Для успішної педагогічної діяльності потрібно, щоб набуті знання були використані на практиці і позитивно вплинули на закономірності розвитку дітей та підлітків.

Учитель є основною ланкою педагогічної системи суспільство наділило його функціями керівника, організатора, який систематично впливає на психіку вихованця розвиваючи його індивідуальні здібності, прищеплюючи йому якості корисні для суспільства.

Працю педагога за інтелектуальністю можна порівняти з діяльністю вченого, письменника, артиста. У процесі роботи перед педагогом постає безліч різноманітних завдань.

Правильне їх вирішення і визначає професійну готовність учителя до педагогічного впливу, який має бути спрямований на всебічний гармонійний розвиток особистості учня.