Меценатство і. Мазепи
В будівництві Мазепи — стверджує Микола Голубець — приходять до слова два напрями: один, у репрезентативних будівлях, українізує західноєвропейську барокову базиліку, другий — бароккізує українську дерев’яну архітектуру.
В дусі барокової мальовничості, заходами Мазепи, викінчено Спаську церкву Мгарського монастиря, біля Лубень, яку розпочав був його попередник гетьман Самойлович, і в тому дусі здвигнув він дві інші, найбільш репрезентативні будівлі його доби, а це: Богоявленську церкву на Подолі, в Києві, і Миколаївський собор на Печерську. Будівничим обох церков був Федір Старченко, один з тих багатьох культурних мистців, що їх згодом викликували помагати Москві „прорубувати вікно в Европу”. Обі церкви зруйнували більшовики.
До будівель другого типу Мазепиної доби належить м.ін. збудована його заходами у 1696-98 р. церква Всіх Святих Печерської Лаври. Вона — п’ятибанна і п’ятизрубна, незвичайно в своїх пропорціях, з багато різьбленими декораціями стін. Це „перлина поміж усіми п’ятибанними церквами українського бароко”.
Будуючи нові церкви, Мазепа обновляв і поширював старі. І так йому і митрополитові Ясинському завдячує своє барокове оформлення київський Софійський собор, який перебудували в роках 1691-1705, а дальше головна Успенська церква Лаври та Михайлівська церква Видубицького монастиря. І врешті, коштами Мазепи збудовано на старій Кирилівській церкві в Києві чотири наріжні бані і пишний бароковий причілок на фасаді.
Крім цих, Мазепиного меценатства, церков, треба тут згадати ще й інші зразки розвиненого українського барокко, а до таких найкращих треба зарахувати церкву Воскресення і св. Петра й Павла київської Лаври, св. Юра Видубицького манастиря та деякі інші будівлі в Чернігові, Прилуках, Полтаві, Сорочинцях, Батурині.
Не менш гарно розвивалось за часів Мазепи і світське будівництво, але до наших часів дуже мало залишилося з нього, зокрема про гетьманські палати залишились тільки згадки.
І так, за словами сучасника, Мазепина палата в Батурині була збудована в „польському стилі”, тобто західноєвропейському. Румовища цієї палати, зруйнованої Меншиковим після Полтавського бою, зрисував був Шевченко, але рисунок не дає нам навіть приблизного уявлення про неї. Долю батуринської палати поділили інші будівлі Мазепи в Києві, Дехтярівці і в Поросючці. Не зберігся теж первісний будинок Академії в Києві, збудований при Мазепі в 1703-4 роках.
Крім усіх цих, вище названих, церков та інших споруд по всій лівобережній Україні, споруджено в другій половині XVII і на початках XVIII ст. ряд мана-стирів з храмами, дзвіницями, оборонними мурами і баштами.
Під кінець XVII ст. інтенсивно розбудовується Київ, Чернігів, Переяслав, а вслід за ними Суми, Стародуб, Ніжин, Харків. Непомітний Батурин в роках 1669-1708 стає резиденцією гетьманів на Лівобережжі.
У містах, з середини XVII ст., все більше використовується цегла, як у житлах чи урядових будинках (як от гетьманські палати, будинки козацької старшини, полкові і сотенні канцелярії, магістрати, учбові заклади), так і при Запорізька ікона Покрови Пресвятої Богородиці із відображенням церков, збудованих гетьманом Іваном Мазепою будові церков, соборів, монастирів, Житлові будинки з другої половини XVII і першої XVIII ст. до нас не дійшли. Вони відомі нам лише зі старовинних літературних джерел та ґравюр (напр. палати Б. Хмельницького в Суботові, Данила Апостола в Сорочинцях чи Скоропадського в Глухові). Одним з найцікавіших зразків світської кам’яної архітектури України другої половини XVII ст., що збереглася до наших днів, є т.зв. будинок полкової канцелярії в Чернігові (будинок Я. Лйзогуба).