52 Питання
Емоції - психічні явища, які відображають у формі переживань особисту значимість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини. Емоції служать для відображення суб'єктивного ставлення людини до самої себе і до навколишнього світу. Емоції - це психічний процес відображення відношення суб'єкта до явищ внутрішнього і зовнішнього світу. Найбільш суттєвою рисою емоцій є суб'єктивність. Так само емоції характеризуються спрямованістю (позитивної або негативної), ступенем напруги і рівнем узагальненості.
За ступенем збудження чи заспокоєння розрізняють:
Стенічні емоції — підштовхують до вчинків, висловів, збільшують напругу сил. Людині важко мовчати, не діяти активно (радість, впевненість, тріумф, страх, злість).
Астенічні емоції — характеризуються пасивністю, бездіяльністю (страждання, неспокій, страх).
За наявністю відтінків задоволення або незадоволення розрізняють:
Позитивні емоції — породжуються узгодженням обставин з нормами, що відповідають світогляду цієї особи (задоволення, радість, захват, замилування, самовдоволення,упевненість, задоволеність собою, повага, довіра, симпатія, ніжність, любов, подяка, спокійна совість, полегшення, безпека, каяття, каяття совісті, й ін.).
Негативні емоції — породжуються відхиленням обставин від параметрів життєдіяльності конкретної людини як особистості (горе (скорбота), невдоволення, туга, сум, нудьга,розпач, засмучення, тривога, переляк, страх, жах, жалість, жаль, розчарування, образа, гнів, презирство, обурення, гордість, ворожість, заздрість, ненависть, злість, ревнощі,сумнів, розгубленість, зніяковілість, сором, стид,відраза і т. д.).
Також окремо виділяють: нижчі емоції, що пов'язані з безумовно-рефлекторною діяльністю, ґрунтуються на інстинктах та є їх вищим виразом (емоції голоду, спраги, егоїзму тощо) івищі, дійсно людські емоції-почуття: обов'язку, любові, товариства, сорому.
53 Питання
Коли ми ведемо мову про ораторське мистецтво, ми завжди маємо на увазі одне й те саме: форму, в якій розглядається зміст. Під формою розуміється майстерність викладання змісту. І коли мова йде про підвищення ефективності ораторського мистецтва, майстерності, питання стоїть саме про форму передачі змісту, ідеї і аргументи на її доведення. Існують певні чинники підвищення майстерності публічного виступу: мовні, технічні, психологічні, педагогічні (дидактичні), логічні. Мовні, технічні (інтонаційні) - це способи передачі Інформації. Вони впливають на якість інформації опосередковано, підсилюючи (або послаблюючи) інформацію, чи паніть сприйнятою з точністю до навпаки. Культура мовна її інтонаційна (технічна) визначає ефективність впливу, це закономірність сприйняття, закономірність процесу переконаний. Психологічний чинник також дуже впливовий: слово спрямоване на людей, які в той час виконують діяльність слухання, важку діяльність, отже оратору необхідно знати психологічні закономірності прояву уявлення, уваги, сприйняття. Необхідно знати також про дидактичні засоби підтримання уваги, організації контакту оратора і аудиторії, що значною мірою впливає на ефективність слухання, навчання взагалі. Останній, логічний фактор, забезпечує організацію інформації з точки зору упорядкування процесу мислення, його послідовності, незаперечності, тотожності, доказовості. Отже, існує п'ять основ ораторського мистецтва: лінгвістична (мовна), техніко-інтонаційна, психологічна, педагогічна (дидактична), логічна. Ці основи нерівнозначні. Чотири перші можна назвати зовнішніми, вони впливають опосередковано; остання - внутрішня, вона впливає без-посередньо.
Підготовка промови.
Оратор повинен мати ясне і певний уявлення у тому, що він говоритиме. Тема для виступи повинна глибоко торкатися оратора, викликати в людини глибокий інтерес. У процесі підготовки до публічні виступи необхідно вивчити свою аудиторію, подумати про потреби, побажання слухачів, і часто забезпечує половину успіху. Потрібно прочитати якнайбільше літератури на тему виступи, оскільки відомості, відомі оратору, але з викладені у мові, додадуть їй переконливість і яскравість. Для успішного виступи необхідно скласти план, набір тез, причому бажано зробити це письмово. Перш ніж, як виступити, слід ознайомитися з умовами приміщення. Необхідно вибрати місце, від якого Ви продовжуватимете говорити. Про чоловіка судять виходячи з те, що він ставить, як виглядає, що він свідчить і як це каже. Можна мати розумні й добрі думки, але це лише півсправи. Друга половина у тому, щоб зуміти донести їх до оточуючих, інакше від мудрості нічого очікувати ніякої користі. Всі великі люди, коли-небудь впливали перебіг історії, змогли зробити це завдяки публічним виступам, і, Якщо людина хоче змінити б у цьому світі, навчання ораторського мистецтва має стати невід'ємною частиною його життя (певний час), оскільки це є важливим поступом по дорозі втілення думки в реальность.