Українська культура у хуііі ст. Особливості розвитку культури:

• Національно-визвольна війна сприяла відродженню державності, а отже розпочався процес піднесення творчої активності народу;

• Розвитку сприяла і культурницька позиція гетьманів;

• Нерівномірність пояснюється особливостями періоду Руїни, розчленуванням;

• Діяльність братств і їх участь в культурних процесах починає відставати від потреб життя.

Освіта :

• Початкові школи:

  • церковно – приходські (мандрівні дяки вчили дітей читати, писати, рахувати);

  • повітові 2-х річні школи; в) полкові, сільські і міські народні школи (забезпечувала полкова канцелярія, але з ліквідацією Гетьманщини 1764 р. їх кількість різко зменшилася); г) відкривали народні училища, де навчали дворянських дітей (російське нововведення);

• Середня освіта: (забезпечували колегії):

  • Малоросійська колегія в Чернігові, яку відкрив у 1700 р. І. Максимович, до якої приймали усіх бажаючих, та в 1776 р. перетворили її на духовну семінарію;

  • 1738 р. відкриття Переяславської колегії; в) 1727р.- Харківська колегія тут вперше і укр.. школах стали викладати інженерну справу, артилерію, геодезію.

• Вищі навчальні заклади: 1701 р. Києво-Могилянська академія: мала 8-класний з 12-річним терміном навчальний курс, 1798 р. їй надали статус духовного закладу; 1661 -1790 р.- Львівський університет.

Книгодрукування:

• друкарня Києво-Печерської лаври: попри заборони Синоду друкувати українською мовою, тут друкували ще й до того світські книги в т.ч. і освітні;

• діяльність Чернігівської друкарні ; Єлисаветграді, Катеринославі, Харкові;

• приватні друкарні(Баранович)

• тільки в другій половині ХУІІІ ст. був введений громадянський шрифт.

Наука – центром науки вважався Київ;

• а) У ХУІІІ ст. відбувається перехід від історичних знань до історичної науки: „Синопсис”, який перевидавався 30 разів і вважався першим підручником з історії; * праці Петра Симоновського, який розцінював покозачення, як головний зміст історії України; анонімний твір „Історія русів”;

• В науці почали відходити від релігійної ідеології. Так Сковорода в своїх творах перше місце віддає людині;

• Ф. Прокопович – ідеолог реформ Петра І, ініціатор створення Академії наук у Петрограді; До 1762 р. з 21 ректора і 25 префектів відповідно 18 і 23 були вихованцями Могилянки, 95 її випускників були професорами. Українські вчені переносили на російські грунт кращі досягнення суспільної думки і нацкультури. Одночасно російський уряд масово направляв в Україну вчителів, священиків і ін. з метою викорінення національного духу – русифікації.

Літописи: г. Граб”янки, с. Величка за своїм змістом значно перевищували літописи першої половини хуіІі були фактично одним із перших досліджень історичних праць в Україні.

Література: відходили в минуле житійні оповідання, паломницька проза, шкільна драма. Релігійна основа літератури поступається світським мотивам. Нова національна укр л-ра почала формуватися на базі народної творчості – в цьому була її сила і перспектива: Котляревський. В полемічній л-рі Гізеля, Сафоновича – ідея близькості українського та російського народів і схожості їх долі.

Живопис – поширювався олійний, світські сюжети, людину і її світ: Левицький, Тарасевич, Боровиковський.

Архітектура: С. Ковнір-60 років виконував будівельні роботи в Лаврі, Дзвіниця Дальніх печер;

Григорович Барський – займався містобудуванням, фонтан „Самсон”, Растреллі: Маріїнський палац і Андріївська церква, Шедель – Лаврська і Софіївська дзвіниці.

Театри: а) гра студентів в школах – містерії, міраклі, мораліте, пробують надати світськості релігійним творам; б) вертеп – ляльковий театр (скриня якого слугувала моделлю світу); в) 50-і роки ХУІІІ ст. діє придворний театр у К. Розумовського у Глухові; г) аматорські групи в Єлисаветграді, Кременчуці, Харкові, д) професійні трупи в остання десятиліття ХУІІІ.

Поділи Речі Посполитої та інтеграція Українських земель до Російської та Австрійської імперій.