- •1.Поняття «світогляд»,структура і історичні типи світогляду.
- •2.Життєві витоки та функції світогляду Функції світогляду
- •3.Специфіка філософії як типу світогляду і способу мислення
- •4.Проблемне поле і структурні елементи філософського знання
- •6.Функції філософії і її роль у культурі
- •7.Культкрно історичні умови виникнення філософії.К.Ясперс про осьовий час історії.
- •8.Становлення філософії:східна парадигма
- •9.Основні риси та етапи розвитку античної філософії
- •10.Натурфілософія і проблема буття в досократичних школах.
- •11)Антична ф-я класичної доби:Демокріт,Сократ,Арістотель,Платон.
- •12)Основні ідеї філософії Платона.
- •13)Антична філософія елліністичного періоду: епікурейство, стоїцизм, скептицизм.
- •14) Світоглядна парадигма середньовічної епохи. Основні проблеми середньовічної філософії.
- •15)Теоцентризм Середньовічної філософії.
- •16)Проблема природи часу і історії в філософії Августина.
- •17)Філософія ф.Аквінського.
- •18) Антропоцентризм філософії епохи відродження і її основні принципи
- •19) Наукова революція і основні риси філософії Нового часу.
- •21 Основні етапи розвитку світової філософії.
- •22 Проблема субстанції в філософії XVII ст.
- •23. Емпіричний напрям в філософії Нового часу.
- •26.Основні риси ідеології просвітництва
- •28. Концепція лібералізму у філософії Дж. Локка
- •29. Роль німецької класичної філософії в еволюції філософської думки
- •30 Сутність коперніканського перевороту канта
- •32) Основні принципи ф-фії Гегеля
- •33) Філософія Гегеля
- •34) Антропологічний принцип філософії л. Фейєрбаха
- •35) Марксистська філософія: основні ідеї
- •36) Історичні та соціокультурні передумови формування західної філософської думки кінця хiх-хх століть
- •37) „Філософія життя”
- •38) Філософія позитивізму
- •39) Неопозитивізм
- •41 Філософська антропологія як напрям філософії 20 ст
- •42 Філософія постмодернізму
- •43 Філософська герменевтика: теорія розуміння життєвого світу людини
- •44 Роль категорії буття у філософії
- •45 Онтологія: зміст поняття і основні онтологічні проблеми
- •46 Універсальні атрибути буття: рух, простір, час.
- •47 Основні концепції природи простору і часу в філософії і науці.
- •48 Основні принципи діалектики
- •49 Поняття закону і основні закони діалектики
- •50 Філософська антропологія: предмет і основні проблеми
- •52. Філософські проблеми антропосоціогенезу і основні концепції походження людини.
- •53. Біологічне і соціальне в людині.
- •54. Сутнісні риси людського буття.
- •55. Поняття "практика". Основні риси людської діяльності.
- •56. Функції практики. Роль економічної діяльності в структурі практики.
- •57. Структура і форми буттєвості духовного світу людини.
- •58. Співвідношення понять "душа" і "психіка", "свідомість".
- •59. Проблема свідомості в історії філософської думки.
- •60. Свідомість і самосвідомість.
- •62Сутність пізнання в історії філософської думки
- •63Структупа пізнавального процесу
- •64Специфіка наукового пізнання
- •65Специфіка наукового пізнання
- •67Проблема істинни в філософії та науці
- •68Суспільство як форма життєдіяльності людини
- •69Природа соціального
- •70Еволюція філософських теорій суспільства
- •71Предмет соціальної філософії
- •74Співвідношення суспільства і природи:основні етапи і наслідки
- •75Поняття «історія».Історія,як предмет філософського аналізу.
- •76)Рушійні сили та суб'єкти історичного процесу
- •77) Основні парадигми осягнення історичного процесу в філософії історії.
- •78) Філософія історії і історична свідомість
- •79) Поняття культури і генезис теорії культури.
- •80) Культурологія хх ст..
- •81)Проблема спрямованості історичного процесу в філософії історії.
- •82) Історичний розвиток філософських уявлень про цінності
- •83) Аксіологія про роль цінностей в людському бутті
- •84) Культурно-історична зумовленість ієрархії цінностей
- •85) Майбутнє як цінність і орієнтир життєдіяльності людини і суспільства
- •86) Новні засади і наукові принципи передбачення і прогнозування майбутнього
- •87) Сценарії майбутнього в футурології XX століття
- •88) Витоки і зміст глобальних проблем сучасності
- •89) Філософія хх століття про проблеми і перспективи людської цивілізації
- •90) Проблеми розвитку світової економіки в світлі екологічної кризи
52. Філософські проблеми антропосоціогенезу і основні концепції походження людини.
Антропосоціогенез - це процес становлення і розвитку людини, як соціальної істоти суб'єкта свідомості і діяльності, частина біологічної еволюції, яка призвела до появі виду Homo sapiens.Фундаментальним відзнакою стада тварин від людського суспільства є наявність в людському суспільстві формуються свідомістю людей соціальних законів.
Одним з аспектів взаємодії суспільства і природи є антропосоціогенезу - походження людини і суспільства. У XIX столітті вчення про антропогенезу міцно пов'язане з ім'ям Ч. Дарвіна.
Головний висновок Ч. Дарвіна - генетична спорідненість людини з твариною, отже, природне походження людини в процесі еволюції, основними механізмами якої є спадковість і природний добір, здійснюваний у процесі боротьби за існування. Власне виникнення людини з мисленням і мовою, здатного до трудової діяльності спільно із собі подібними. Вихідним пунктом вирішення антропологічної проблеми є питання про те, що ж важати суто людським в людині, чим саме обумовлений особливий, лише людині притаманний спосіб життєдіяльності. Розуміння сутності (природи) людини пов'язане з визначенням характеру взаємозв'язку і взаємодії природного, соціального і духовного в людському існуванні. Сучасна філософська і наукова думка не відкидає ідею еволюції щодо походження людини, еволюційна теорія доповнюється концепцією про спільну еволюцію космосу, біосфери і людського суспільства. Згідно з концепцією космічного походження людини (А-Л.Чижевський, В.І.Вернадський, Тейяр де Шарден), поява людини не є випадковим і локальним наслідком лише біоеволюції на Землі. Виникнення соціальної форми матерії є загальною тенденцією космічної еволюції. Наприклад, в.сучасній космології і фізиці існує так званий «антропний принцип», згідно з яким в підґрунті нашої МеТалактики закладані тенденції до появи людського буття у світі. Основні константи, фундаментальні параметри фізичного світу такі, ідо з необхідністю викликають появу фізико-хімічних і біологічних умов існування людини у Всесвіті. Тому природне в людині не зводиться лише до безпосередньо біологічного, а містить в собі нескінченість космосу. Людина постає як природно-космічна істота.
53. Біологічне і соціальне в людині.
Людина — частина природи, має біологічні властивості і підвладна біологічним закономірностям. У той же час вона — істота соціальна, є носієм суспільних характеристик і поза суспільством як людина не існує. Звідси й виникає проблема співвідношення біологічного й соціального в людині.
З точки зору сучасної науки і наукової філософії сутність людини соціальна, але необхідно визнати наявність, значення і відносну самостійність її біологічної природи. Вчені вважають, що біологічне в людині «зняте» соціальним. Це означає, що воно — це біологічне начало перетворене, значною мірою підпорядковане соціальному, але не усунуте, зберігається, утворює із соціальним діалектичну єдність.
Кожна людина унікальна, неповторна. Ця унікальність зумовлена вже біологічно, бо неповторною є в кожної людини комбінація генів. Але вона зумовлена й соціально: неповторний життєвий шлях і досвід кожної людини і — що дуже важливо — вона має здатність до самовизначення. Людина зазнає впливу і природи і суспільства, й історії, але вона не пасивний продукт цих чинників, тому що має певну свободу, вибірково ставиться до зовнішніх обставин і впливів, сама визначає лінію своєї поведінки. Сильна духом людина буває здатна робити те, що вважає своїм обов'язком, вимогою своєї гідності, всупереч обставинам. Як писав І.Кант, «ти повинен, отже, ти можеш». Навіть і на свою біологію людина може впливати, коригувати свій природний темперамент, приборкувати інстинкти, певною мірою керувати потребами. Давно було сказано: «любов і голод правлять світом». Але ж відомо, що люди можуть з релігійних міркувань відмовлятися від шлюбу і голодувати з політичних та інших мотивів.
Одна з особливостей біології людини — висока пластичність, пристосовність, відсутність жорсткої прихильності до певного набору умов існування, природного середовища.Для людини — в результаті її трудової діяльності і соціальних форм життя, взаємної підтримки — втрачають вирішальне значення процеси й закони природного добору і набувають такого значення соціальні закономірності, розвиток і наступність у сфері матеріальної і духовної культури, тобто того справді людського світу, який творимо ми самі.
