Рекомбінантні імунотропні препарати Препарати інтерферонів
ПРЕПАРАТИ a-ІНТЕРФЕРОНУ
ВІФЕРОН (РОСІЯ) (людський рекомбінантний ІФН-a2а) є новою лікарською формою людського рекомбінантного ІФН-a2а у вигляді супозиторіїв.
Показання: інфекційно-запальні захворювання в неонатальному періоді у доношених і недоношених новонароджених (інфекційні захворювання ЦНС, пневмонії. омфаліт, кон’юнктивіти), гепатити В, С і D у дітей та дорослих, гломерулонефрити, які асоціюються з герпетичною і цитомегаловірусною інфекціями у дітей та дорослих, герпес, хламідіоз, цитомегаловірусна інфекція у дітей та дорослих.
Дози і спосіб використання: дітям до 7 років - віферон-1, дітям після 7 років і дорослим – віферон-2.
Пневмонії й інфекційні захворювання ЦНС: по 2 супозиторія на добу з 12-годинним інтервалом щоденно протягом 5 днів, 2-3 курси з перервами по 5 днів.
Гломерулонефрити: по 2 супозиторія на добу з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, потім 3 рази на тиждень протягом 6-12 ти місяців.
Хронічні активні гепатити В, С, і D у дітей: по 2 супозиторія на день з 12-годинним інтервалом щоденно протягом 10 днів, потім по 2 супозиторія на день з 12-годинним інтервалом 3 рази на тиждень протягом 6-12 місяців.
Герпес, хламідіоз і цитомегаловірусна інфекція у дорослих: по 2 супозиторія на день з 12-годинним інтервалом щоденно протягом 10 днів, а потім по 2 супозиторія на день з 12-годинним інтервалом 3 рази на тиждень протягом 3-12 місяців.
На даний момент проводяться дослідження віферону у вагітних з інфекційно-запальною патологією з метою зниження захворюваності і смертності новонароджених.
Протипоказання відсутні.
Побічної дії не виявлено.
Форма випуску: супозиторії, які містять 200 і 400 М0 ІФН на 1 г основи (відповідно віферон-1 і віферон-2) і мембраностабілізуючі добавки.
РЕАФЕРОН (РОСІЯ) (людський рекомбінантний ІФН-a2) є препаратом, отриманим при культивуванні бактеріального штаму Pseudomonas sp., що містить у своєму генетичному апараті вбудовану рекомбінантну плазміду гену ІФН-a2 людини.
Реаферону властива антивірусна, протипухлинна та імуномодулювальна дія. При місцевому застосуванні препарат не потрапляє в кров, при розпилюванні в дихальних шляхах визначається в легеневій тканині і в дуже незначній кількості – в крові. Виводиться, головним чином, через ниркові канальці. При довготривалому застосуванні у окремих хворих з’являються антитіла до реаферону, що може обумовити зниження ефективності лікування.
Реаферон випускається для внутрішньом’язового, субкон’юнктивального і місцевого застосування у вигляді ліофілізованого порошку в ампулах по 1´106 МО. Застосування препарату рекомендується дорослим і дітям при гострому лімфобластному лейкозі, ювенільному папіломатозі у дітей, а також дорослим при злоякісніх захворюваннях, гострому і хронічному активному вірусному гепатиті В, розсіяному склерозі, вірусних захворюваннях очей.
Дозування. Призначається при вірусних герпетичних ураженнях у дозі по 1 млн МО 10 разів на курс, при хронічному гепатиті В – по 3 млн МО курсом з 10-ти – 15-ти iн’єкцій, при злоякісних пухлинах (рак сечового міхура, лейкоз та ін.) доза збільшується до 10 млн МО. Препарат вводиться внутрішньом’язово.
Побічна дія: озноб, підвищення температури, підвищена втомлюваність, головний біль, диспепсичні явища, шкірні висипання і свербіж, лейко- і тромбоцитопенія, підвищення рівня печінкових ферментів в крові.
Протипоказання: алергійні захворювання. У зв’язку з пірогенністю препарату при серцево-судинних захворюваннях його слід застосовувати під контролем ЕКГ.
ЛАФЕРОН (УКРАЇНА) (людський рекомбінантний ІФНα2b) є препаратом, який отриманий із застосуванням фагозалежної генно-інженерної біотехнології. Лаферон, подібно природному лейкоцитарному інтерферону, має три основні види біологічної активності: імуномодулюючу, антивірусну та протипухлинну. Препарат може бути застосованим у комплексній терапії дорослих і дітей при:
гострому і хронічному вірусному гепатиті В;
гострих вірусних, бактеріальних та змішаних інфекціях у немовлят;
гострих і хронічних септичних захворюваннях вірусної і бактеріальної природи, включаючи дисеміновані форми гострого і хроніосепсису;
герпетичних інфекціях різноманітної локалізації: оперізуючому лишаї, множинних герпетичних висипаннях, генітальній герпетичній інфекції, герпетичних кератокон’юнктивітах та кератоувеїтах;
папіломатозі гортані;
розсіяному склерозі;
злоякісних пухлинах
При ГРВІ у дітей лаферон застосовують по 4-6 крапель у кожний носовий хід 3-6 разів на день протягом 3-5 днів. При ГРВІ у дорослих препарат вводиться по 0,25 мл розчину (100 тис МО/мл) у кожний носовий хід 6-8 разів на день. У разі гнійно-септичних захворювань доцільною є така схема введення препарату: в/в по 2-4 млн. МО 1 раз на добу у загальній дозі 12-16 млн. ОД на курс. Лікування оперізувального лишаю: щоденно 1 млн. МО в/м та 2 млн МО в 5 мл фізіологічного розчину п/шк в декілька точок навколо зони висипання. Тривалість лікування 5-7 днів. Генералізовані шкірні висипання Herpes simplex 1: щоденне в/м або п/шк (навколо осередку) введення препарату в дозі 2 млн ОД. При розсіяному склерозі рекомендують застосовувати лаферон в/м по 1 млн МО 2-3 рази на добу 10-15 днів, а потім – по 1 млн МО 1 раз на добу протягом півроку.
Побічна дія. При ін’єкційному застосуванні лаферону в дозах 3 млн МО і вище деяких осіб може короткочасно морозити, проте повторні ін’єкції переносяться спокійніше. При тривалих курсах іноді відзначається лейко – і тромбоцитопенія, яка усувається зменшенням дози.
Протипоказання. Тривале застосування лаферону у високих дозах (3 млн МО і вище) протипоказано при алергійних захворюваннях, а також при вагітності.
Форма випуску. Ліофільно висушений порошок в ампулах; активність у кожній ампулі 1 млн МО або 3 млн МО.
ПРЕПАРАТИ β-ІНТЕРФЕРОНІВ
ФЕРОН (людський фібробластний ІФН-b ) має широкий спектр антивірусної дії, яка реалізується через систему імунного захисту. Противірусна активність ферону виявлена до Herpes simpex, Naricella zoster, Polio-, Adenoviruses та інших вірусів. Препарат індукує синтез клітинами противірусних білків, які обмежують поширення вірусу в організмі. При вірусному гепатиті антивірусна активність ферону в 6 раз перевищує таку ж у ІФН-a2.
Ферону притаманна чітка протипухлинна дія, що реалізується через цитостатичні механізми (інгібування синтезу ДНК в пухлинних клітинах, пролонгація клітинного циклу, пригнічення синтезу білку). Імунорегуляторний ефект препарату полягає у посиленні активності ПК, реакцій Т-клітинної і антитілозалежної клітинної цитотоксичності, фагоцитозу макрофагами.
Препарат призначений для внутрішньовенного введення і місцевого застосування.
При введенні ферону іноді виникають симптоми гіперчутливості у вигляді висипу і свербіжу. При цьому препарат відміняють. Також можуть розвинутись лейкопенія, тромбоцитопенія, еритропенія і олігохромемія. У деяких пацієнтів підвищується рівень печінкових ферментів, а також лужної фосфатази і лактатдегідрогенази, з’являється альбумінурія.
Погіршення загального стану хворого проявляється у вигляді підвищенні температури (знімається введенням жарознижуючих засобів), ознобу, апатії тощо.
Протипоказання. Підвищена чутливість до ферону або бичачого сироваткового альбуміну, а також до вакцинальних препаратів.
Форма випуску: флакони, що містять 1х106 МО і 3х106 МО.
Тестові запитання
Імунотропні препарати призначаються
А) хворим на ІДЗ
Б) хворим із вторинною імунною недостатністю
В) хворим з будь-якими дисфункціями імунної системи
Г) немає правильних відповідей
До імунотропних засобів природного походження належать
А) препарати імуноглобулінів, ербісол
Б) препарати інтерферонів, інтерлейкінів
В) тимоген, поліоксидоній
Г) імунофан, тималін
3. До імунотропних засобів рекомбінантного походження належать
А) препарати імуноглобулінів, ербісол
Б) препарати інтерферонів, інтерлейкінів
В) тимоген, поліоксидоній
Г) імунофан, тималін
4. До імунотропних засобів синтетичного походження належать
А) препарати імуноглобулінів, ербісол
Б) препарати інтерферонів, інтерлейкінів
В) тимоген, поліоксидоній
Г) імунофан, тималін
Основна точка прикладення дії тимічних препаратів
А) антитілогенез
Б) мієлопоез
В) діяльність В-лімфоцитів
Г) активність Т-лімфоцитів
Другорядний фармакологічний ефект при застосування тимічних препаратів
А) посилення фагоцитозу
Б) посилення антитілогенезу
В) підвищення активності Т-лімфоцитів
Г) підвищення активності В-лімфоцитів
7. Основна точка прикладення дії препарату поліоксидоній
А) фагоцитоз
Б) антитілогенез
В) активність Т-лімфоцитів
Г) активність природних кілерів
8. Основна точка прикладення дії препарату мієлопід
А) фагоцитоз
Б) активність В-лімфоцитів
В) активність природних кілерів
Г) активність Т-лімфоцитів
9. Основна точка прикладення імунотропної дії дибазолу
А) фагоцитоз
Б) антитілогенез
В) активність Т-лімфоцитів
Г) активність природних кілерів
10. Основна точка прикладення дії препаратів інтерферонів
А) гуморальна ланка імунітету
Б) мієлопоез
В) клітинна ланка імунітету
Г) лімфопоез