3) Жанрова система літератури доби Просвітництва.

Надзвичайно плідно працювали також письменники-реалісти, особливо в жанрі роману. Батьком просвітницького реалістичного роману вважається англієць Даніель Дефо (автор "Робінзона", ''Молль Флендерс" та численних інших творів). Багато нового вніс до цього жанру також Генрі Філдінг і багато інших письменників.    Саме у ту добу виник сентименталізм - літературний і мистець­кий напрям, у творах якого домінували почуття ("сентименти", звідси й назва). Сентименталісти проголошували культ природнього почуття, природи, часто - патріархальної ідеалізації. Цей напрям швидко поширився по усій Європі.    Найвідоміші представники сентименталізму в європейських національних літературах: С.Річардсон, Л.Стерн, О.Голдсміт, Т.Смолетт (пізні твори), Ж.Ж.Руссо, штюрмери, М.Карамзін, Г.Квітка-Основ'яненкотаін.    Тоді ж спочатку у Франції, а згодом у всій Європі поширюється лі­тература рококо, в якій у легкому, грайливому стилі зображувалися втіхи та насолоди життя. Зокрема, на формування літератури рококо відчутний вплив (своїм фантастичним елементом, екзотикою і ероти­змом) справили казки східної збірки "Тисяча й одна ніч", яка саме тоді (1707-1717) була перекладена французом Таланом.    Виникають і/або набувають розквіту нові літературні жанри (жанрові різновиди) - філософська повість і роман виховання.

Письменники ХVІІІ століття звертаються до різних художніх жанрів, щоб у цікавій та доступній формі викласти різноманітні ідеї та знання епохи Просвітництва. Надзвичайно поширеними були філософські жанри: есе, памфлети, трактати. Та й суто художнім творам тих часів бувпритаманнийдидактизм. Борючись за перебудову суспільства, утверджуючи принцип активного впливу художника на громадську думку, вони створили нові жанри реалістичного роману, філософської повісті, міщанської драми і гротескно-комедійного памфлету. Для цього широко використовували літературні форми письменників попередніх епох: памфлети Лукіяна, філософську поему Лукреція, сатиричну літературу Ренесансу, твори Е. Роттердамського, Ф. Рабле, Т. Мора тощо. Відстоюючи демократичні напрями мистецтва, просвітники ввели в літературу нового героя – простолюдина, оспівали і прославили його працю, мораль, співчутливо описали його страждання. Викриваючи сваволю панівних станів, письменники сміливо використовували критичний елемент.

4.Загальна х-ка англ.Просвітницького класицизму.

Історія розвитку Англії к. ХVII-поч. ХVIIIст., інтенсивний буржуазний розвиток держави, її економіки, промисловості та торгівлі. Англія – родоначальниця літератури Просвітництва в Європі. Характерні риси раннього періоду просвітницького руху в Англії, його поміркований характер як наслідок компромісу між буржуазією і дворянством. Особливості англійської філософської думки. Матеріалізм та ідеалізм в англійській просвітницькій філософії та літературі. 

Загальна характеристика англійського просвітницького класицизму. Місце О. Поупа в літературі класицизма („Досвід про критику”, „Віндзорський ліс”, „.Досвід про людину”). Збільшення впливу публіцистичних жанрів, журналістики на формування просвітницького реалізму (Дж. Аддисон, Р. Стил). Виникнення та становлення сентименталізму в англійській поезії (Дж. Томсон „Пори року”, Е. Янг „Скарга, або Нічні роздуми про життя, смерть та безсмертя”, Т. Грей „Елегії написані на сільському цвинтарі”) та прозі (С. Річардсон „Памела”, Л. Стерн „Сентиментальна подорож Францією та Італією”).

5.Період ранньої творчості Д.Дефо(1660 або 1661, Лондон — 26.04. 1731, там само) — англійський письменник і публіцист.Дефо — основоположник європейського реалістичного роману нового часу. Його головний твір — роман «Робінзон Крузо» — здобув світове визнання. Дефо став зачинателем таких різновидів жанру роману, як пригодницький, біографічний, психологічний, кримінальний романи, роман виховання і роман-подорож. У його творчості ці різновиди постають іще в недостатньо розчленованому вигляді, але саме Дефо з властивою йому широтою і відвагою почав їх розробляти, накресливши найважливіші лінії в розвитку романного жанру. У своїй концепції людини Дефо виходить із просвітницького уявлення про її добру природу, яка зазнає впливу довкілля та життєвих обставин. Дефо повсякчас розмірковував над способами найкращої організації життя суспільства, виступав із різними проектами вдосконалення та зміни існуючих порядків. Про це він і писав у своїх трактатах і памфлетах. Його турбували просвіта співвітчизників й особливо питання жіночої освіти, проблема станових привілеїв і доля обділених природою людей — сліпих, глухих, божевільних; він писав про можливі шляхи збагачення і займався питаннями етики комерсанта, виступав проти англіканської церкви, заперечуючи її догмати. Народ прихильно ставився до творів Дефо, а самого автора неодноразово арештовували й ув'язнювали. Початок літературної діяльності Дефо припадає на 1697 p., коли вийшов його перший памфлет «Дослід про проекти» («Дефо виступив тут з пропозицією про організацію банківського кредиту і страхових компаній, про поліпшення шляхів сполучення; він писав про створення академії, яка могла б займатися питаннями норм літературної мови, говорив про необхідність жіночої освіти. Через рік з'явився памфлет «Клопотання бідняка», де йдеться про несправедливість законів, що карають бідняків і захищають багатіїв Демократичний характер мала й віршована сатира «Чистокровний англієць, де стверджується право людини гордитися не своїм походженням, а особистою доблестю, не вельможними предками, а шляхетними вчинками та діяннями. Дефо осуджує і висміює аристократичну пиху дворян. Сатира Дефо була популярною поміж народу. Після смерті Вільґельма III (1702) англійська церква зняла нову хвилю переслідувань дисинтерів. У цій обстановці Дефо анонімно опублікував памфлет «Найкоротший шлях розправи з дисинтерами. У ньому він виступив на захист віротерпимості, удавшись до прийому містифікації: закликаючи до розправи з дисинтерами, автор, по суті, виступив їхнім прибічником. Розкриття суті авторського задуму спричинило переслідування Дефо. Його присудили до ув'язнення та стояння біля ганебного стовпа. Тематика памфлетів і трактатів Дефо різноманітна: він пише про події та факти суспільно-політичного і повсякденного життя англійців, дає поради ділкам і комерсантам, ділиться власним досвідом ведення розмаїтих справ і водночас фантазує, вигадує, привертаючи увагу незвичністю, сенсаційністю «новин». Але про явно вигадані події він пише так само діловито, як і про явища цілком достовірні та реальні. Творчу уяву письменника підкріплює сміливість його думки. Реальність і вигадка зливаються воєдино і подаються як життєвий факт. Дефо звільнили з в'язниці, коли він дав згоду стати таємним агентом уряду. Життєвий досвід переконав його у лицемірстві політиків, і тепер він уже не робив різниці між торі та вігами, служачи і тим, й іншим. Дефо написав понад триста п'ятдесят творів найрізноманітніших жанрів. Окрім видатного «Робінзона Крузо», в історію літератури увійшли романи «Молль Флендерс», «Полковник Джек», «Роксана», а також деякі інші твори, які стали прообразом історичного роману нового часу («Щоденник чумного року», «Мемуари кавалера» та ін. Романи Дефо написані у формі мемуарів або біографій. У них передана історія життя героя і становлення його особистості. Дефо розкриває вплив умов і обставин життя на формування людини. Його герої стикаються з жорстоким і бездушним світом. Зазвичай, це люди без міцних суспільних зв'язків, — сироти, підкидьки, пірати, змушені діяти відповідно до жорстоких законів та суспільних настанов. Кожен бореться самотою, розраховуючи на свої власні сили, винахідливість та спритність. В історію літератури Дефо увійшов як автор «Робінзона Крузо», як творець просвітницького реалістичного роману. Він писав для широких кіл читачів. Його безсмертний «Робінзон Крузо» стоїть в одному ряду з найвидатнішими творами світової літератури.

6.Образ Робінзона Крузо "Робінзон Крузо" - книга, відома усьому світові. Вона дуже швидко стала популярною у читачів усіх країн, була перекладена майже на всі мови світу. Пройшло багато років з того часу, як Даніель Дефо написав цей твір, але й досі він читається з великою цікавістю, хвилює уяву. Тисячі людей вперше дізнаються про історію Робінзона Крузо, мільйони читачів перечитують цю книгу знову, і кожен знаходить у ній щось своє, кожен співчуває героєві. Діти граються у Робінзона Крузо, його ім'ям користуються у повсякденні, вже не маючи на увазі сам твір. Історія Робінзона Крузо перестала бути історією конкретної особистості, вона стала символом. Робінзон Крузо був звичайнісінькою людиною. Він не відзначався якимись особливими талантами. Саме це робить його таким близьким до нас, його вчинки зрозумілі кожному, а його роздуми та життєві принципи викликають співчуття та добре ставлення до героя. Людина, яка посідала не дуже важливе місце у суспільстві, яка звикла жити, користуючись надбаннями свого часу, потрапляє у таке становище, в якому не має можливості жити у звичних умовах. Більше того, Робінзон знаходиться у скруті, майбутнє лякає йoгo. Відірваність від цивілізації здається йому гіршою за смерть. Його охоплює відчай. Таким зображує автор Робінзона у перші дні його життя на безлюдному острові. Проте, з часом Робінзон вимушений замислитись про те, як залишитися живим у нових обставинах, і відчай змінюється на надію. Лише під час хвороби смуток знову повертається, посилений тим, що Робінзон відчуває себе дуже самотнім. Коли він потрапив на острів, то мав лише те, що було на ньому. Інструменти, які вдалося врятувати з корабля, допомогли вижити, а наполеглива праця зробила це можливим. Робінзон будує собі житло, із знайдених зернин вирощує хліб. Кози, які жили на острові, стають його домашньою худобою та забезпечують його молоком та сиром. Щоб виростити із декількох зернинок вдосталь хліба, знадобилося декілька років наполегливої праці. Для Робінзона ці зернинки означали не лише можливість їсти хліб. Це була його перемога над злою долею. Поліпшуючи собі умови життя, Робінзон не полишає надію повернутися додому. Втомившись чекати якогось корабля, що пропливатиме біля острова і зможе його врятувати, Робінзон вирішує побудувати човен. У творі дуже багато прикладів того, що може зробити людина, маючи непохитну волю та цілеспрямованість. Жодне випробування не змогло зломити характер Робінзона. Він кинув виклик обставинам і переміг їх. Незламний характер Робінзона уособлює кращі риси всього людства. Людина не повинна боятися труднощів. Саме ця думка є висновком твору "Робінзон Крузо". І саме тому історія звичайного моряка, який завдяки наполегливій праці та незламному характеру зумів вижити та підвищитися над несприятливими обставинами, буде ще довго хвилювати читачів цієї чудової книги. Бо приклад Робінзона доречний не лише на безлюдному острові, але й у повсякденному житті. Дефо в “Робінзоні Крузо” виступив за прогресивні ідеї. Він оптимістично розглядає життя людини. Джерело цього оптимізму він бачить перш за все в трудовій активній діяльності людини. Історія Робінзона Крузо з усіма її перипетіями – це розгорнута, обросла багатьма подробицями розповідь про Людину, про її зіткнення з Природою, про її боротьбу за життя, про фізичну, інтелектуальну й моральну стійкість. Історія ця не позбавлена філософського змісту. Робінзон Крузо був першою “природною людиною” у великій європейській літературі доби Просвітництва, тобто людиною, вирваною із звичного соціального оточення і поставленою в цілком природні, не обмежені дією будь – яких соціальних інститутів умов. Робінзон втілює просвітницькі уявлення про “природу людини” у його взаємодіях з природою. Однак Робінзон – це не тільки людина “взагалі”, яка діє відповідно через свою “природу” і розум; Робінзон – це цілком типовий представник буржуазії, який сформувався під впливом певних суспільних відносин. І якщо кращі риси характеру Робінзона – людини змогли виявити себе далеко від суспільства на безлюдному острові, проте вони не змогли поглинути в ньому справжнього буржуа. В цьому ми бачимо його ділову винахідливість, практичність комерсанта. Дефо показує рядового “справжнього англійця”, типового “героя” свого класу.Але насправді автор “Робінзона Крузо” віддав належне розуму, волі й працьовитості Людини, яка перемагає в нелегкій боротьбі з відчаєм і зневірою. Робінзон Крузо – це просвітительський ідеал “природної людини” Роман Дефо “Робінзон Крузо” витримав найважче для творів мистецтва випробування – випробування часом. І в цьому, безперечно, заслуга автора.