29. Зміст та етапи прийняття управлінських рішень.

Прийняття рішень можна розглядати як одну з управлінських функцій, акту­альність якої пов'язана з важливістю наслідків для підлеглих у разі вибору помил­кового рішення (зміна роботи, зниження мотивації праці тощо).

У менеджменті під рішенням розуміють вибір альтернативи.

Виділяють чотири ролі керівника у галузі прийняття рішень:

1. підприємець,

2. фахівець із виправлення порушень у роботі,

3. роз­порядник ресурсів,

4. спеціаліст із досягнення угод.

Усі рішення поділяють на

• запрограмовані - високоструктуровані рішення, оформлені у вигляді чіткої послідовності кроків (формування бюджету, наказ про відпустку, графік чергування)

• незапрограмовані - рішення в новій ситуації відповідно до процедури та технології прийняття раціонального рішення (про методичну роботу, розвиток школи, кадри)

За характером рішення поділяються

• на інтуїтивні (ступінь впливу на почуття людини)

• адаптаційні (вибір, обумовленний знаннями та досвідом керівника)

• раціональні (рішення, в основі яких є об'єктивний аналіз умов, а не емпіричний досвід керівника)

У менеджменті розроблені основні етапи прийняття раціональних рішень.

1. Діагностика проблеми: проблема виявляється, якщо не досягнутий результат або якщо керівник виявив додаткові можливості щодо розвитку організації; за фазами етап діагностики проблеми поділяється на визначення симптомів проб­леми, причин та факторів впливу на проблему.

2. Визначення цілей та завдань прийняття управлінського рішення:

3. Формулювання обмежень: чи достатньо кадрових, організаційних, матеріально-технічних можливостей, чи немає заборони з боку керівних органів освіти, чи існують рішення з аналогічних проблем та які вони.

4. Розробка критеріїв прийняття рішення: визначення критеріїв, за якими рі­шення будуть добрими або поганими.

5. Технологія визначення альтернатив: керівнику слід пам'ятати, що навіть за наявності складання лише одного проекту рішення альтернативами можуть бути власне рішення, наказу заборона, організація, дозвіл, рекомендація, система контролю тощо.

6. Оцінка альтернатив: із визначених альтернатив обирається той проект, який є найкращим відповідно до вироблених критеріїв.

7. Реалізація рішення: формулювання рішення у вигляді інформації, наказу, роз­порядження, рекомендації тощо..

30. Контроль як функції управління.

Контроль – це функція директора школи, мета якої полягає у перевірці якості навчально-виховного процесу, а також дотримання вимог, норм, правил учасниками навчально-виховного процесу.

Основні вимоги до контролю:

• Об’єктивність

• Системність

• Нейтральність

• Нормативність

• Гуманність

• Комплексність

• Перспективність.

Структура контролю:

+

Перевірка — система заходів, які спрямовані на одержання інформації про стан та якості об’єкта перевірки.

Перевірка вміщує оцінювання та облік. Оцінка буває якісною та кількісною.

Оцінювання – це процес співставлення, порівняння властивостей та якостей об’єкта із прийнятними нормами.

Облік – це фіксація одержаних даних.

Контроль значно ширший, ніж перевірка. Він містить якісну оцінку, яка виробляється на підставі кількісної.

Якісна оцінка – це оціночні судження.

Кількісна оцінка – це бали.

На відміну від перевірки, контроль має особливість — перспективність, спрямованість на удосконалення.

Таким чином, контроль передбачає порівняння реального стану із нормою та вироблення на цій основі рекомендацій щодо переведення об'єкта на вищий якісний рівень.