Іі. Лікарська рослинна сировина, що містить алкалоїди.

Листя красавки - Folio Belladonnae

Беладона звичайна - Atropa belladonna L

Родина пасльонові - Solаnaceae

Народна назва - вовча вишня, ягода вовча, сонне зілля, мадраган, отруйниця

Р осійська назва - красавка обыкновенная

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина з багатоголовим кореневищем, від якого відходять чисельні великі гіллясті корені. Стебло прямостояче, соковите, заввишки до 1-2 м, знизу пряме, вгорі - вилчасто-гіллясте, короткозалозисто-пухнасте. Стебло одне або декілька. Листки яйцевидної (великі) та овальної (дрібні) форми, загострені, цілокраї, біля основи звужені в короткий черешок. Нижні листки чергові, верхні розташовані попарно, причому один з них у 3-4 рази більший за інший. В кожній парі великий листок знаходиться назовні від стебла, а менший ближче до стебла, тобто вони розташовуються за принципом "листової мозаїки". Квітки досить великі, поодинокі, рідше парні, в пазухах листків. Чашечка п'ятизубчаста, залишається при плодах. Віночок п'ятилопатевий, буро-фіолетового кольору, дзвониковидний. Плід - двогнізда, багатонасінна чорна блискуча ягода з зеленою чашечкою величиною з вишню. Смак ягід солодкувато-кислий; ягоди отруйні, як і всі органи рослини. Цвіте в червні-липні, плоди достигають в липні-серпні.

Розповсюдження та місце зростання. В дикому вигляді росте на Закарпатті та в Прикарпатських листяних лісах між чагарниками, на молодих лісозрубах переважно на відкритих місцях. В наш час сировину беладони заготовляють тільки з культивованих рослин.

Правила заготівлі. Велике листя на плантаціях збирають 1 -2 рази на початку цвітіння, а потім скошують верхні частини стебла з листками та частково плодами на траву. На 4-6 рік культивування, перед ліквідацією плантації, після заключного збирання зелених частин рослини викопують корені.

Основні охоронні заходи. Рослина включена до "Червоної книги України".

Сушіння. Первина обробка. Траву перед висушуванням ріжуть на дрібні частини, стебла розрізають. Корені звільняють від грунту, обрізають дрібні корені, миють; великі корені перед сушінням розрізають на шматки для швидшого висушування. Сировину потрібно сушити швидко при температурі 40-45 С в сушарнях або на горищах під залізним дахом (сировина дуже гігроскопічна). При роботі з сировиною потрібно дотримуватись заходів безпеки (сировина отруйна). Зберігається сировина за списком Б, окремо від іншої сировини, в сухому приміщенні, яке добре вентилюється. Термін зберігання 2 роки. Вихід сухої сировини листя 14-16%.

Опис сировини. Лікарською сировиною є листя, трава, корені.

Листя еліптичної, яйцевидної або продовгувато-яйцевидної форми, до верхівки загострене, цілокрає, до основи звужується в короткий черешок, тонке. Довжина - до 20 см, ширина - до 10 см, колір зверху зелений або буро-зелений, знизу трохи світліший. Запах слабкий, своєрідний. Смак не визначається. В сировині листя частіше зім'яте або зустрічаються тільки головні жилки без листової пластинки

Трава складається з частин стебел, подрібнених, рідше цілих листків, черешків, квітів, пуп'янків та плодів. Шматки стебел циліндричні або сплюснуті, довжиною до 25 см, від світло-зеленого до буровато-фіолетового кольору. Листя крихке. Квіти з буро-фіолетовим або жовтим дзвониковидним віночком і зеленою п'ятизубчастою чашечкою. Плоди - кулеподібні ягоди з зеленою чашечкою, яка може відокремлюватись. Залежно від стиглості, плоди можуть бути зеленими, буро-фіолетовими або чорними. Запах слабкий, смак не визначається. Вся рослина отруйна.

Корінь. Шматки коренів різної довжини та товщини, циліндричні або розщеплені, іноді з розгалуженнями, зверху трохи зморшкуваті, при розламуванні сильно пилять (крохмаль). Зверху колір сіро-бурий, на зламі сіруватий або жовто-білий. Запах специфічний, смак не визначається

Мікроскопія. Клітини епідермісу із звивистими бічними стінками та складчастою кутикулою. Продихи багаточисельні, оточені 3-4 клітинами. Волоски рідкі, головчасті та прості. Головчасті волоски двох типів, з довгою багатоклітинною ніжкою і одноклітинною голівкою, з одноклітинною ніжкою і багатоклітинною голівкою. Прості волоски 2-3 (рідше 6) - клітинні. В губчастій паренхімі є овальні клітини, заповнені дрібним кристалічним піском оксалагу кальцію. На малому збільшенні вони мають вигляд темних, майже чорних плям, на великому - сіруваті.

Хімічний склад. Всі частини рослини містять алкалоїди тропанового ряду, в основному гіосціамін, який при виділенні з рослини переходить в атропін. В невеликій кількості міститься скополамін, атропін, апоатропін беладонін, а також леткі основи. Найбільша кількість алкалоїдів (до 1,3 %) накопичується в коренях, в листках - 0,3-0 75 %, в квітках - від 0,24 до 0,6 %, в плодах - до 0,7 %, в стеблах - 0,2-0,6 %. Крім алкалоїдів, в листках в листках та коренях - кумарин скополетин, флавоноїди.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати беладони мають спазмолітичну та болетамувальну дію. Фармакологічні властивості рослини пов'язані з алкалоїдом гіосціаміном та атропіном, які належать до холінолітичних засобів. Під його дією знижується тонус гладеньких м'язів органів кишечника, жовчних шляхів, жовчного та сечового міхура, бронхів, матки тощо. Використовують при виразковій хворобі шлунку, дванадцятипалої кишки, спазмах кишечника та сечових шляхів. В очній практиці атропін використовується для розширення зіниці з метою діагностики та лікування гострих запальних захворювань та травм ока. В давнину жінки використовували цю властивість атропіну для надання очам блиску, у зв'язку з чим в Європі ця рослина набула назви беладона "бела" - гарна "донна" - жінка. Атропін пригнічує функцію залозистих органів - зменшується слино- та потовиділення, знижується утворення шлункового соку та соку підшлункової залози. У великих дозах він викликає сильне психічне збудження. Атропін є протиотрутою при отруєннях різними холіноміметичними і антихолінестеразними препаратами, а також морфіном та іншими анальгетичними засобами.

Лікарські засоби та лікарські форми. 3 листків та трави виготовляють настойку сухий та густий екстракти, які є складовою частиною багатьох лікарських форм (мікстури, порошки, свічки, таблетки). Листя красавки разом з листям блекоти та дурману входять до складу порошку проти астми - астмаотолу. З беладони виготовляють цілий ряд комплексних препаратів таблетки бесалол, бекарбон, беллатамінал, бепасал, шлункові таблетки, супозиторії проти геморою. 3 сухого екстракту кореня виготовляють таблетки "Корбела", які використовуються для лікування хвороби Паркінсона. 3 коренів красавки також отримують атропіну сульфат, який поступає в аптеки у вигляді порошку та ампульного розчину.

Побічна дія. Глаукома, різкі органічні зміни з боку серцево-судинної системи.

Листя Блекоти - Foliа Hyoscyami

Блекота чорна - Hyoscyamus niger L

Родина пасльонові - Solanaceae

Народна назва - німиця чорна, люлюк, куряча сліпота, зубовник, дурноп'ян

Р осійська назва - белена черная

Опис рослини. Одно- , дворічна трав'яниста рослина. На першому році життя утворює розетку прикореневих черешкових, подовжено-яйцевидних, великозубчастих або виямчасто-перистонадрізаних листків. На другому році життя рослина дає прямостояче, розгалужене, циліндричне, густо покрите залозистими волосками стебло довжиною 30-60 см. Стеблові листки чергові, видовжено-яйцевидні, глибоко виямчасто-зубчасті, самі верхні листки сидячі, напівстеблоохоплюючі. Вся рослина має неприємний запах. Квітки великі, зібрані на верхівці стебел та гілок в суцвіття завійка. Чашечка трубчасто-дзвониковидна, 5-зубчаста, при основі густоволосиста; при плодах приймає глечикоподібну форму. Віночок п'ятизубчастий, широковоронковидний брудно-жовтого кольору, з сіткою темно-фіолетових жилок, всередині з фіолетовою плямою. Плід - довгаста коробочка, яка має яйцевидну форму, відкривається напівкулеподібною кришечкою і знаходиться всередині затверділої глечикоподібної чашечки. Насіння дрібне, нирковидне, сітчасте, сіро-бурого кольору. Свіжа рослина має важкий, дурманний запах, який при сушінні майже зникає. Цвіте рослина з травня до жовтня. Вся рослина дуже отруйна.

Розповсюдження та місце зростання. Росте по всій території України як бур'ян, здебільшого на смітниках, біля житла та доріг; заростей не утворює. Заготівля в природних умовах не рентабельна, тому її введено в культуру. Росте на родючих грунтах.

Правила заготівлі. Збирають розеточне прикореневе та стеблове листя. Листя першого року (розеточне) заготовляють наприкінці літа, при цьому зрізають всі великі листки, залишаючи дрібні в середині розетки для того, щоб рослини до осені знову змогли відрости. Стеблові листки збирають під час цвітіння рослини (липень-вересень). Сировину збирають тільки в суху погоду. Не можна збирати листя, уражене мучнистою росою та іншими грибковими захворюваннями, покриті пилом та брудом, а також уражене комахами. Зібрану сировину рихло складають в кошики або ящики (щоб уникнути ущільнення, тому що при ущільненні листя швидко нагрівається, що призводить до потемніння сировини під час сушіння).

Первинна обробка. Сушіння. Перед сушінням відбирають органічні та мінеральні домішки. Сушать відразу після збирання на горищах з гарною вентиляцією або під навісом, розкладаючи тонким шаром в 1-2 см на тканині або папері, періодично перегортаючи. При штучному сушінні в сушарнях та температури не вище 60° С отримують більш якісну сировину. Всі органи блекоти чорної дуже отруйні, тому при роботі з сировиною необхідно дотримуватись правил безпеки, після роботи обов'язково мити руки, а при роботі у приміщеннях рот та ніс закривати марлевою пов'язкою і одягаги захисні окуляри та комбінезон. Термін зберігання 3 роки. Вихід сухої сировини 16-18 %.

Опис сировини. Листя продовгувто-яйцевидної, яйцевидної або еліптичної форми, перистолопатеві або цільні з нерівномірно-зубчастим краєм. Прикореневе листя з довгим черешком, з обох сторін вкрите густими, довгими, м'якими волосками; стеблове - без черешків, менш опушене, волоски розташовуються переважно на жилках і по краю пластинки листка. Серединна жилка білуватого кольору, плеската, сильно розширюється до основи. Довжина листків 5-20 см, ширина - 3-10 см. Колір листків сірувато-зелений. Запах слабкий, своєрідний, при змочуванні посилюється. Смак не визначається.

Мікроскопія. Клітини епідермісу з верхньої сторони листка з мало звивистими стінками, на нижній - з більш звивистими. Продихи є з обох сторін, оточені 3-4 біляпродиховими клітинами. Волоски багаточисельні, двох типів - прості і головчасті. Прості волоски багатоклітинні, головчасті мають довгу багатоклітинну ніжку і 4-8-клітинну (зрідка 1-2-клітинну) залозисту голівку. В мезофілі листка містяться поодинокі призматичні кристали оксалату кальцію, нерідко зустрічаються кристали у вигляді хрестоподібних зростків або тупокінцевих друз. У великих жилках є подовжено овальні клітини, заповнені кристалічним піском. В молодих листках містяться тільки дрібні, мало помітні призматичні кристали, розташовані поблизу жилок.

Хімічний склад. Листя блекоти містить ті ж алкалоїди, що і беладона, головним чином гіосциамін, але кількість його значно менша-до 0,1 %. Тут знайдені також речовини глікозидної природи: гіосципікрин, тіосперин, гіосцепірезин.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати блекоти чорної мають спазмолітичну та болетамувальну дію, яка пов'язана з наявністю в рослині тропанових алкалоїдів.

Лікарські засоби та лікарські форми. Листя блекоти чорної входить до складу протиастматичного збору астматин та цигарок астматол, також з них виготовляють олію блекоти, яка використовується зовнішньо для розтирань при міозитах та невралгіях.

Листя Дурману - Folіa Stramonii

Дурман звичайний - Datura stramonium L

Родина пасльонові - Solanaceae

Народна назва - будяк, дуроп'ян, диндир, дур смердячий

Російська назва - дурман обыкновенный

Опис рослини. Однорічна трав'яниста рослина. Корінь стрижневий. Стебло заввишки до 1 м, соковите, пряме, вилчасторозгалужене, голе, всередині пусте. Листя чергове, короткочерешкове, велике, яйцевидне, майже лопатеве. Квітки великі довжиною до 10 см, поодинокі, на коротких квітконіжках, розташовані в розгалуженнях стебла та гілок. Віночок білий, 5-ти зубчастий, вдвічі довший за чашечку, воронкоподібний. Плід- прямостояча яйцевидна коробочка, густо вкрита багаточисельними твердими шипами; відкривається чотирма стулками. Насіння велике (довжиною до 3 мм), чорне, нирковидне з дрібновиїмчастою поверхнею. Вся рослина має неприємний запах. Цвіте в червні-серпні. плодоносить з липня.

Розповсюдження та місце зростання. Походить з країн південного сходу. В Україні росте як бур'ян на пустирях, городах, поблизу жител, вздовж доріг тощо. На пустирях іноді утворює зарості. Також культивується.

Правила заготівлі. Збирають розвинуте листя, починаючи від фази цвітіння і початку утворення плодів на першому розгалуженні стебла і до самої осені, 3-4 рази по мірі росту. Не можна збирати мокре листя (після дощу і роси), а також після приморозків.

Первинна обробка. Сушіння. Перед сушінням відбирають органічні та мінеральні домішки. При необхідності листя обривають зі стебел, а стебла викидають (при заготівлі дозволяється виривати всю рослину, тому що це однорічник). Свіжозібране листя одразу сушать. Сушіння проводять швидко. Сировину розкладають тонким шаром (2-3 см) на горищах. Можна сушити в сушарнях при температурі 40-50° С. Сировина вважається висушеною, якщо середня жилка стає ламкою. Після сушіння сировину переносять в прохолодне приміщення для самозволоження, тому що вона дуже крихка і при пакуванні та транспортуванні сильно подрібнюється. При роботі з цією сировиною потрібно дотримуватись правил безпеки (вся рослина отруйна). Після роботи необхідно добре мити руки. Вихід сухої сировини 12-14 %. Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини. Листя яйцевидної форми, голе, на верхівці загострене, при основі клиноподібне, край нерівномірно крупновиїмчасто-зубчастий, глибоковиїмчастолопатевий; черешки циліндричні. Жилкування перисте. На жилках з нижньої сторони помітно слабке опушення. Жилки середня і першого порядку сильно виступають з нижньої сторони, опуклі, голі, жовтувато-білі. Довжина листків біля 25 см, ширина- біля 20 см. Колір листків зверху темно-зелений, знизу - трохи світліший. Запах слабкий, специфічний, посилюється при зволоженні листків. Смак не визначається.

Мікроскопія. Клітини епідермісу з верхньої сторони листка - з мало звивистими стінками, на нижній - з більш звивистими. Продихи є з обох сторін, оточені 3-4 біляпродиховими клітинами. Волоски двох типів: прості і головчасті. Прості - великі з 2-5 клітин з грубобородавчастою поверхнею, розташовані в основному на жилках і по краю листка. Головчасті волоски більш дрібніші з багатоклітинною округлою або зворотньояйцевидною голівкою на короткій, трохи зігнутій одноклітинній ніжці. В клітинах паренхіми у великій кількості є друзи оксалату кальцію.

Хімічний склад. Всі органи рослини містять алкалоїди тропанового ряду, головним чином гіосціамін, в менших кількостях атропін і скополамін. В листах алкалоїдів 0,25-0,4 %. Також містяться дубильні речовини, каротиноїди.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати дурману звичайного мають спазмолітичну дію.

Лікарські засоби та лікарські форми. Листя використовується для виготовлення збору астматол та цигарок астматин, які застосовуються при бронхіальній астмі.

Трава термопсису ланцетоподібного - Herba Thermopsidіs lanceolatae

Насіння термопсису ланцетоподібного - Semen Thermopsidis lanceolatae

Термопсис ланцетоподібний - Thermopsis lanceolata R. Br

Родина бобові - Fabaceae

Російська назва - термопсис ланцетный

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 60 см, з товстим повзучим багатовузловим кореневищем, від якого відходять додаткові корені, що ростуть вглиб до 2 м і більше. Стебла прямостоячі, розгалужені, борозенчасті, в нижній частині трохи здерев'янілі, як правило, опушені, гілки притиснуті до головної осі. Пагони густо вкриті трійчастими короткочерешковими, черговими листками. Часточки листка довгасті, вузьколанцетні, опушені. Кожен листок має 2 ланцетоподібних прилистка, які значно довші за черешок, тому листок здається п'ятипальчастим. Квітки жовті, метеликового типу, сидять на квітконіжках по три в напівкільцях у пазухах листків і утворюють негусту китицю. Плід - біб до 5-9 см завдовжки. Насіння ниркоподібне, блискуче, зелено-чорне. Цвіте в червні-липні, насіння дозріває в серпні-вересні. Вся рослина отруйна.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається в степовій і лісостеповій зонах Сибіру, Уралу, Північного Казахстану, а також у Китаї і Монголії. Росте на кам'янистих та щебенистих схилах, у долинах річок, як злісний бур'ян на посівах культурних рослин. Часто утворює великі зарості.

Правила заготівлі. В якості лікарської сировини заготовляють траву термопсису та насіння. Траву зрізають на висоті 3-5 см від поверхні грунту у фазу бутонізації та на початку цвітіння. Можна одночасно збирати квітучі рослини і вегетативні пагони без квіток, які нерідко складають більшу частину заростей. Заготівлю трави припиняють при виявленні перших плодів, присутність яких у траві є недопустимою домішкою. Насіння збирають після повного його дозрівання, в серпні-вересні. Боби зривають руками або косять траву.

Основні охоронні заходи. Заготівлю сировини на одному місці можна проводити щорічно, так як рослина добре відростає після зрізання на висоті не нижче 3-5 см від грунту. Такий спосіб збирання забезпечує збереження бруньок і надає можливості рослині вегетативно розмножуватись.

Первинна обробка. Сушіння. Траву сушать на сонці, а в похмуру погоду під наметом, на горищах, або в сушарках при температурі 50-60° С. Перед сушінням сировину очищають від домішок інших рослин. Скошену траву з бобами добре просушують на сонці, розклавши на брезенті або мішковині. Суху сировину обмолочують, а насіння відсівають. Насіння потрібно зразу ж пакувати у мішки, оскільки воно часто уражається шкідниками. Траву і насіння зберігають за списком Б. Термін придатності трави гермопсису ланцетоподібного 2 роки.

Опис сировини. Сировиною є трава та насіння.

Трава - це стебла з листками та квітками. Стебла прості або розгалужені, борозенчасті, слабкоопушені, довжиною до 30 см, листки чергові, трійчасті на коротких черешках (4-7 мм), з продовгуватими або продовгувато-ланцетоподібними листочками довжиною 30-60 мм, шириною 5-12 мм. Зверху майже голі, знизу вкриті притиснутими волосками. Прилистки ланцетоподібні, майже вдвічі коротші за дольки листка. Квітки зібрані напівкільцями в негусту верхівкову киїицю. Чашечка дзвоникоподібна, п'ятизубчаста. Віночок метеликовий. Колір стебел і листків сіро-зелений, квіток - жовтий. Запах слабкий, своєрідний. Смак не визначається.

Насіння - гладеньке, блискуче, трохи сплюснуте, ниркоподібної форми, тверде. Всередині є дві сім'ядолі. Довжина насіння 3-5 мм, товщина - 0,5-3 мм. Зовні насіння чорного кольору, всередині жовто-біле. Запах відсутній. Смак не визначається.

Хімічний склад. Трава містить 1-2,5 % алкалоїдів хінолізидинового ряду. Головним з них є термопсин, гомотермопсин, пахікарпін, анагирин та ін. Також містяться глікозид термопсилацин, сапоніни, дубильні речовини, слиз, смоли, ефірна олія. Насіння містить 2-3 % алкалоїдів, серед яких переважає цитизин.

Фармакологічна дія та застосування. Трава термопсису має виражену відхаркувальну дію, яка проявляється у підвищеній секреторній функції бронхіальних залоз, прискоренні евакуляції секрету, підвищенні тонусу м'язів бронхів. Препарат "Цититон", який отримують з насіння, збуджує дихальний центр. Алкалоїд цитизин має здатність полегшувати відвикання від куріння.

Лікарські засоби та лікарські форми. Трава термопсису ланцетоподібного, настій, сухий екстракт з трави, який входить до складу комплексних препаратів, препарат "Цититон", "Табекс" (відвикання від куріння).

Трава Чистотілу - Herha Chelidonii

Чистотіл звичайний - Chelіdonium majus L

Родина макові - Papaveraceae

Народна назва - гладушник, ластовинне зілля, жовтий чистик, ластовиця, печеночник, зілля печінкове

Р осійська назва - чистотел большой

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина. Корінь стрижневий, галузистий, зверху червоно-бурий, всередині - жовтий. Стебло прямостояче, гіллясте, розсіяно-волокнисте до їм заввишки. Листки чергові, зверху зелені, знизу сизуваті, перисто-роздільні; нижні черешкові, верхні сидячі. Квітки правильні з чотирма яскраво-жовтими пелюстками, на довгих квітконіжках (5-10 см), зібрані по 3-8 у прості зонтики. Чашечка складається з двох чашолистиків, які опадають при розкриванні квіток. Плід - стручковидна одногнізда коробочка, яка відкривається двома стулками знизу доверху. Всі частини рослини містять оранжево-жовтий молочний сік. Цвіте рослина все літо. Всі частини рослини отруйні.

Розповсюдження та місце зростання. Росте по всій території України як бур'ян, у затінених місцях, біля жител, у садибах, по ярах, біля огорож, а також серед заростей кущів. Іноді утворює зарості, але частіше зустрічається невеликими групами.

Правила заготівлі. Траву заготовляють під час цвітіння (квітень-червень), зрізають ножами або серпами, а при густих заростях - скошують косами верхівки, які цвітуть, без нижніх грубих частин стебла. Збирають сировину тільки в суху погоду.

Основні охоронні заходи. При заготівлі на місці збирання потрібно залишати частину добре розвинутих рослин, для відновлення заростей.

Сушіння. Первинна обробка. Зібрану траву складають без ущільнення і доставляють на місце сушіння. Сушать одразу при температурі до 50-60° С, а також на горищах під залізним або шиферним дахом або під навісом з доброю вентиляцією. Сировина розкладається рихло тонким шаром. Час від часу її перегортають. При повільному сушінні та у тих випадках, коли трава розкладена товстим шаром, вона буріє та загниває. Сировина вважається сухою, якщо стебла при згинанні ламаються, а не гнуться. З висушеною сировиною потрібно працювати у вологих марлевих пов'язках, тому що пил від неї викликає сильне подразнення слизової оболонки носової порожнини. Термін придатності 3 роки. Вихід сухої сировини 23-25 %.

Опис сировини. Сировина складається із стебел з листками, квітами і плодами різного ступеня розвитку. Стебла трохи ребристі, іноді гіллясті, в меживузлях пусті, слабкоопушені, довжиною до 50 см. Листя чергове, черешкове, в обрисі широкоеліптичне, пластинки непарноперисторозсічені з 3-4 парами городчастолопатевих сегментів. Пуп'янки зворотньояйцвидні з двома опушеними чашолистиками, які опадають при розпусканні квіток. Квітки по 4-8 в пазушних зонтиках на квітконосах, які стають довшими в період плодоношення. Віночок 4-пелюстковий, тичинок багато. Плід - продовгувата, стручкоподібна, двостулкова коробочка. Насіння багаточисельне, дрібне, яйцевидне, з м'ясистим білим придатком. Колір стебел світло-зелений, листків з однієї сторони зелений, з іншої - сизуватий, віночка - яскраво-жовтий, плодів - сірувато-зелений і насіння - від бурого до чорного. Запах своєрідний. Смак не визначається.

Хімічний склад сировини. Трава містить алкалоїди ізохінолінового ряду: хелідонін, хелеритрин, метоксіхелідонін, оксіхелідонін; в невеликих кількостях місіяться сангвінарин, протопін, берберин та ін. Крім того знайдені сапоніни, флавоноїди, аскорбінова кислота, каротиноїди, органічні кислоти (яблучна, лимонна тощо), ефірна олія, вітамін А, холін, гістамін.

Фармакологічна дія та застосування. Трава чистотілу має багатосторонню фармакологічну активність. Але основними властивостями чистотілу є спазмолітичні, жовчогінні та протизапальні (бактерицидні). Препарати чистотілу використовують для лікування хвороб печінки і жовчного міхура, при подагрі і деяких захворюваннях шкіри. Сік, який отримують з свіжої трави, використовують для припалювання бородавок та кондилом. Експериментальні препарати чистотілу викликають затримку росту злоякісних пухлин і мають бактеріостатичну дію на мікобактерії туберкульозу.

Лікарські засоби та лікарські форми. Трава чистотілу, настій. Чистотіл в галенових формах для зовнішнього застосування протипоказаний особам, які страждають епілепсією, бронхіальною астмою, стенокардією. При внутрішньому застосуванні галенових препаратів чистотілу у великих кількостях або передозуванні зборів, які містять чистотіл як основний компонент, у хворих може виникнути отруєння, що супроводжується нудотою, блюванням, паралічем дихального центру.

Трава ефедри - Herba Ephedrae

Ефедра хвощова (Ефедра гірська) - Ephedra equisetina Bunge

Родина ефедрові - Ephedraceae

Російська назва - ефедра хвощевая

Опис рослини. Багаторічний дводомний кущ до 1,5 м заввишки. Надземна частина складається з багаточисельних здерев'янілих стовбурців з сірим корком, багаточисельних здерев'янілих гілочок та 1-2 річних зелених членистих гілок, які з часом також дерев'яніють і покриються білим корком. Зелені гілки прямі, гладенькі, тонкоборозенчасті, меживузля 1,5-3 см завдовжки. Листя редуковане до невеликих плівчастих лусочок до 1,5-2 мм завдовжки і розташовується кільцями у вузлах. Квіти різностатеві: чоловічі колоски жовтуваті, майже кулеподібні, поодинокі або скупчені по 2-3, а жіночі шишки зеленуваті, одноквіткові, мають м'ясистий покрив. Плід - м'ясиста, несправжня шишкоягода жовтого або червоного кольору. Цвіте рослина в червні, плоди достигають в липні-серпні.

Розповсюдження та місце зростання. Розповсюджена в горах Середньої Азії і Казахстану. Росте в гірсько-степовому, лісовому та субальпійському поясах, особливо часто на межі між лісовим та субальпійським поясами на висоті 3,2 тис. метрів. В лісовому поясі ефедра розташовується на сонячних схилах.

Правила заготівлі. Сировину ефедри починають збирати рано навесні - в квітні. Збирати її можна цілий рік, крім червня ( в червні відбувається опадання верхніх і середніх торічних пагонів). Траву зрізають серпами чи садовими ножицями. Заготовляють тільки зелені, нездерев'янілі пагони.

Охоронні заходи. На кущах залишають біля 15 % зеленої маси. При заготівлі потрібно чергувати зарості для експлуатації. Для забезпечення нормального відновлення заростей ефедри заготівлю сировини на одній і тій ділянці потрібно проводити один раз на 3-5 років.

Первинна обробка. Сушіння. Траву ефедри сушать в стіжках 80-100 см завширшки і 1-1,5 м заввишки, будь-якої довжини. Для якісного сушіння вона повинна добре продуватись вітром. Допускається також штучне сушіння у сушарнях при температурі не вище 45° С. Вихід сухої сировини становить 40-50 %. Висушену сировину упаковують в мішки по 25-30 кг і відправляють на заготівельні пункти або на заводи. Зберігають за списком Б. Термін зберігання 1 рік.

Опис сировини. Сировина складається з цілих або частково подрібнених нездерев'янілих верхівкових частин ефедри до 25 см завдовжки і до 3 мм завтовшки. Гілочки трав'янисті, членисті з меживузлями довжиною до 2см. Меживузля на зламі дерев'янисті з рихлою серцевиною і багаточисельними гілочками. Нижні гілочки розташовані кільчасто, а верхні супротивно. Листки супротивні, редуковані до невеликих кільчастих лусочок, знизу на 1/3 і більше зрослися, зверху коротко трикутні, зубчасті. Колір сировини світло-зелений. Запах відсутній. Смак не визначається. Сировина отруйна!

Хімічний склад. В пагонах міститься до 1,5 % алкалоїдів, які належать до групи протоалкалоїдів - ефедрин, метилефедрин, псевдоефедрин. Крім алкалоїдів, в траві міститься до 10 % дубильних речовин, аскорбінова кислота.

Фармакологічна дія та застосування. Фармакологічні властивості ефедри визначаються наявністю в ній ефедрину, який за хімічною будовою і дією на організм нагадує адреналін. Ефедрин викликає звуження периферичних судин, стимулює діяльність серця, підвищує артеріальний тиск, гальмує перистальтику кишечника, розширює зіницю ока і бронхи. Крім того, ефедрин має збуджуючу дію на ЦНС, посилює тонус скелетної мускулатури, збуджує дихальний центр. Ефедрину гідрохлорид застосовують при захворюваннях алергічного характеру (бронхіальна астма, нежить, кропивниця тощо), а також як судинозвужуючий і стимулюючий серцево-судинну систему засіб.

Лікарські засоби та лікарські форми. Ефедрину гідрохлорид випускається медичною промисловістю в ампулах, розчинах, таблетках, порошку та у складі комплексних препаратів.

Трава барвінку малого - Herba Vincae minoris

Барвінок малий - Vincà minor L

Родина барвінкові - Аросупасеае

Народна назва - барвін-зілля, барвінок хрещатий, могильник Російська назва - барвинок малый

Опис рослини. Вічнозелений напівкущик з тонким горизонтальним кореневищем. Стебло лежаче, вкорінюється, гіллясте до 60 см завдовжки. Квітконосні стебла прямостоячі до 25-35 см заввишки. Листки супротивні, кироткочерешкові, еліптичні, голі, цілокраї, шкірясті, блискучі, залишаються на зиму. Квітконосний пагін несе 1-2 квітки, які розташовуються в пазухах листків на квітконіжках. Квітконіжки або дорівнюють довжині листків, або більші за них. Чашечка зрослопелюсткова, віночок воронкоподібної форми, 5-ти пелюстковий, темно-синього кольору. Плід - дволистянка, одна частина якої часто недорозвинута або зовсім відсутня. Листянки продовгувато-овальні, тверді, скручені, з 1-2, рідше з 3, темно-коричневим продовгуватим насінням. Цвіте в кінці травня або в квітні. Одночасно з цвітінням відбувається ріст пагонів і листків, які до кінця травня набувають нормальних розмірів. В середині літа при сприятливих умовах на Україні барвінок зацвітає вдруге. Барвінок розмножується в основному вегетативним способом. Рослина отруйна.

Розповсюдження та місце зростання. На Україні росте в лісах (грабових, дубово-грабових, дубових) і серед заростів кущів. Місцями утворює значні зарості.

Правила заготівлі. Траву заготовляють навесні і на початку літа (до липня). Зрізають на висоті 3-5 см від поверхні грунту серпом, секатором, ножицями, ножем або скошують косою.

Основні охоронні заходи. Не можна виривати вкорінені вегетативні пагони; не можна виривати рослину з коренем, оскільки це веде до знищення заростей. Заготівлю на одному місці можна проводити не частіше 1 разу на три роки.

Первинна обробка. Сушіння. Зрізану сировину очищають від домішок інших рослин, а також від відмерлих листків і пагонів барвінку. В гарну погоду траву сушать на відкритому повітрі, розкладаючи її тонким шаром (3-5 см) на підстилках на галявинах, у дворах. В дощову погоду та для досушки сировину сушать під наметами або на горищах з гарною вентиляцією. В штучних умовах траву сушать при температурі 40-50 С. Краще розкладати сировину на натягнутій сітці, марлі або на стелажах. Кінець сушіння визначається за ламкістю листків та пагонів. За гарної погоди сировина висихає за 5-7 днів. Вихід сухої сировини становить 30-40 %. Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини. Сировина представляє суміш стебел з листками, квітками або без квіток. Листки шкірясті, продовгувато-еліптичної форми. Краї листків цілі, гладенькі, трохи загнуті донизу, завдовжки 3-5 та заввишки 1-3 см. Колір листків зверху темно-зелений, знизу - більш світліший. Стебла світло-зелені. Квітки темно-блакитні. Без запаху. Смак не визначається.

Хімічний склад. Трава містить алкалоїди групи індолу. Всього більше 20 алкалоїдів близьких за природою до резерпіну: вінкамін, ізовінкамін, вінкамінорин, мінорин, пубісцин та ін. Також знайдені флавоноїди, гіркі речовини, аскорбінова кислота, каротин тощо.

Фармакологічна дія та застосування. Траву використовують як експортну сировину. Галенові препарати барвінку малого та окремі алкалоїди знижують артеріальний тиск, розширюють вінцеві судини серця і судини головного мозку, розслабляють м'язи тонкого кишечника і стимулюють скорочення матки. Основний алкалоїд рослини вінкамін покращує мозковий кровообіг і утилізацію кисню тканинами мозку. У зв'язку з цим вінкамін та його похідні використовують для лікування хворих з порушеннями мозкового кровообігу.

Лікарські засоби та лікарські форми. Настій. В Угорщині випускають препарат "Девінкан" (в таблетках та ампулах) та "Вінкатон" (в таблетках). В Болгарії - препарат "Вінкапан" (в таблетках).