- •Виховання як процес. Специфіка процесу виховання. Структура процесу виховання. Суспільна роль процесу виховання. Внутрішні та зовнішні суперечності процесу виховання.
- •Гуманістична природа педагогічної діяльності. Творчий характер праці вчителя. Рівні педагогічної творчості. Соціальна місія педагога.
- •Загальна характеристика методів організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки. Громадська думка як метод виховання.
- •Загальна характеристика методів стимулювання діяльності й поведінки. Гра як метод виховання. Змагання як метод виховання.
- •Загальна характеристика методів формування свідомості особистості. Лекція як метод виховання. Дискусійні методи виховання (диспут, дискусія).
- •Загальні педагогічні здібності. Сутність професійної компетентності педагога. Вимоги до теоретичної та практичної готовності педагога.
- •Закономірності виховання. Принципи виховання.
- •Індивідуальна педагогічна бесіда як модель діалогічної взаємодії. Техніки взаємодії у процесі аналізу проблеми та пошуку її вирішення. Прийоми педагогічної взаємодії.
- •Індивідуальний стиль педагогічної діяльності вчителя. Загальна та професійна культура педагога.
- •Нормативно-правове та інформаційне забезпечення управління освітніми системами.
- •Освітні рівні. Освітньо-кваліфікаційні рівні.
- •Особистість учителя як інструмент впливу в педагогічній взаємодії. Увага й уява вчителя. Способи комунікативного впливу. Стратегії взаємодії у спілкуванні.
- •Педагогіка як наука. Педагогічний процес як система. Етапи педагогічного процесу.
- •Педагогічна майстерність сучасного вчителя. Професійна компетентність. Рівні педагогічної майстерності. Критерії майстерності педагога.
- •Педагогічний менеджмент (школознавство). Система управління освітою України. Основні принципи управління сучасною школою. Система освіти України відповідно зо Закону «Про освіту».
- •Поняття «педагогічно занедбані діти». Негативні чинники, що зумовлюють появу важковиховуваних дітей. Етапи деформування особистості. Перевиховання. Функції перевиховання.
- •Принципи управління системою освіти (демократизація, гуманізація, інтеграція). Громадсько-державний характер управління освітою. Децентралізація системи управління освітою.
- •Професійно-педагогічна направленість і педагогічне покликання вчителя. Професійна етика сучасного вчителя. Педагогічний такт сучасного вчителя.
- •Стилі педагогічного спілкування. Конфлікт у педагогічній взаємодії. Правила оптимізації педагогічної взаємодії.
- •Структура системи освіти України. Загальна середня освіта. Професійні школи. Школи нового типу. Вищі навчальні заклади ііі-іv рівнів акредитації.
- •Урок як навчальний діалог учителя з учнями. Характеристики уроку, який будується на ґрунті діалогічної взаємодії вчителя з учнями. Елементи технології уроку-діалогу.
- •Функціонально-рольове та особистісно орієнтоване спілкування вчителя. Педагогічне спілкування як діалог. Критерії діалогічного педагогічного спілкування.
- •Державний і шкільний компоненти змісту освіти в загальноосвітніх навчальних закладах. Компоненти змісту навчальних предметів.
- •Дидактика як наука та навчальна дисципліна. Мета й завдання дидактики. Об’єкт і предмет дидактики. Основні функції дидактики. Основна проблема дидактики.
- •Зв’язок дидактики з іншими дисциплінами. Основні категорії дидактики.
- •Категорії дидактики
- •Зміст освіти, його основні компоненти. Удосконалення змісту освіти в сучасній загальноосвітній школі. Види освіти, особливості повноцінних знань.
- •Зовнішні та внутрішні закономірності теорії навчання. Закономірності пізнавального розвитку особистості.
- •Закономірності процесу навчання враховують і закономірності пізнавального розвитку особистості:
- •Методи навчання за типом пізнавальної діяльності учнів. Методи навчання на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань.
- •4. Підручники і посібники
- •Наочні методи навчання: сутність і зміст. Практичні методи навчання: сутність і зміст.
- •Основні принципи контролю знань. Види контролю знань. Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Основні критерії оцінки знань.
- •Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань.
- •Підготовка вчителя до уроку, самоаналіз його результатів.
- •Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
- •Повідомлення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.
- •Поняття про метод і прийом у дидактиці. Словесні методи навчання: сутність і зміст.
- •Поняття про форми та форми організації навчання. Характеристика форм навчання. Форми організації навчання.
- •Принцип активності. Принцип мотивації. Принцип емоційності. Принцип проблемності.
- •Принципи навчання як дидактична категорія. Принцип доступності. Принцип свідомості. Принцип індивідуального підходу.
- •Принципи навчання як дидактична категорія. Принцип міцності. Принцип ґрунтовності. Принцип науковості.
- •Принципи навчання як дидактична категорія. Принцип систематичності. Принцип послідовності. Принцип зв’язку теорії з практикою.
- •Проблема вибору методів навчання. Засоби навчання, їх характеристика.
- •Сприймання і первинне усвідомлення нового навчального матеріалу, осмислення зв’язків і відношень об’єктів вивчення.
- •Суть і завдання контролю у навчальному процесі. Контроль, перевірка, оцінювання, оцінка, облік. Спільне й відмінне у змісті понять. Об’єкти та функції контролю.
- •Урок – основна форма організації навчання. Типологія уроків.
- •Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок. Комбінований урок.
- •Урок формування і вдосконалення вмінь і навичок. Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок.
Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок. Комбінований урок.
Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок
Використання цього типу уроку передбачає виконання учнями складних комплексних завдань, які охоплюють матеріал кількох розділів чи тем навчальної програми. Його основною дидактичною метою є реалізація засвоєних понять і теорій в інтелектуальній чи практичній діяльності учнів. Уроки мають таку структуру:
1. Перевірка домашнього завдання, відтворення і корекція опорних знань, навичок і вмінь, необхідних учням для самостійного виконання практичного завдання.
2. Мотивація навчальної діяльності, усвідомлення учнями практичної значущості знань, умінь та навичок.
(У поясненні необхідно вказати, який характер самостійного завдання, як підходити до його виконання, якими мають бути його результати, як їх оформити.)
3. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій (що в них відоме, знайоме; що необхідно вирішити творчо; які узагальнені способи виконання дій можна застосовувати в такій ситуації в дещо зміненому вигляді; які інструменти, прилади, апарати потрібно використати).
4. Самостійне виконання учнями завдання під контролем і з допомогою вчителя.
5. Узагальнення і систематизація учнями результатів роботи. (Після виконання учні аналізують отримані результати, відображають їх у вигляді таблиць, графіків, діаграм.)
6. Звіт учнів про способи й результати виконання роботи і теоретична інтерпретація отриманих результатів. (У звіті вказують тему, завдання, вихідні теоретичні дані, розкривають хід роботи, аналізують отримані результати).
7. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.
Під час уроків комплексного застосування учні осмислюють і поглиблюють свої знання у процесі виконання вправ, лабораторних чи практичних робіт, опрацювання нових джерел на підтвердження відомих їм законів, правил, підготовки повідомлень, рефератів. Важливим завданням учителя на цьому уроці є визначення спільних для окремих тем чи розділів програми ідей, понять, правил, добір відповідних вправ, що дають змогу комплексно застосовувати знання, уміння і навички учнів.
Комбінований урок
Я.-А. Коменський уперше застосував та обґрунтував тип уроку, оснований на формальних ступенях (рівнях) навчання: підготовка до засвоєння нових знань; оволодіння новими знаннями й уміннями; їх закріплення і систематизація; застосування на практиці. Ці етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності, що робить урок гнучким і забезпечує можливість для досягнення різних навчально-виховних цілей. Крім цього, етапи комбінованого уроку узгоджуються із закономірностями процесу навчання, динамікою розумової працездатності учнів. У шкільній практиці частка таких занять становить приблизно 80% від загальної кількості уроків. Водночас в умовах комбінованого уроку вчителю бракує часу не тільки на організацію засвоєння нових знань, а й на всі інші види пізнавальної діяльності.
Комбінований урок як поєднання структурних елементів уроків різних типів передбачає досягнення двох або більше дидактичних цілей. Наприклад, комбінований урок, у якому поєднується перевірка раніше засвоєного матеріалу та оволодіння новими знаннями (дві дидактичні цілі), має таку структуру:
1. Перевірка виконання домашнього завдання.
2. Перевірка раніше засвоєних знань методом фронтальної бесіди, індивідуального усного опитування чи невеликої за обсягом письмової роботи з тестовими завданнями.
3. Мотивація учіння школярів, повідомлення теми, мети і завдань уроку.
4. Сприйняття й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.
5. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.
6. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.
У практиці роботи сучасної школи використовують різні види комбінованого уроку: синтетичний, адаптивний та ін. У процесі синтетичного комбінованого уроку вивчення нового матеріалу органічно поєднано з його закріпленням, повторення вивченого раніше відбувається не тільки репродуктивним шляхом, а й через різноманітну самостійну роботу. Вивчення нового матеріалу може відбуватися і в процесі актуалізації опорних знань. Синтетичний урок не має чітко визначених етапів, характерних для класичного комбінованого уроку.
Адаптивний урок передбачає розв'язання кількох навчально-виховних завдань, спрямованих на максимальне пристосування навчання до індивідуальних особливостей учнів, їхніх пізнавальних можливостей.
Урок оволодіння новими знаннями. Урок узагальнення і систематизації знань.
Урок засвоєння нових знань
Основна дидактична мета: ознайомлення з новими фактами, поняттями, законами, теоріями, твердженнями, з'ясування їх суті. Основні структурні компоненти, що характеризують даний тип уроку:
а) ознайомлення із змістом нового матеріалу;
б) встановлення деяких залежностей і зв'язків між елементами нових знань.
Структура уроку:
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів.
3. Вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи).
а). Первинне застосування нових знань (пробні вправи);
б). Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням);
в). Творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи).
4. Підсумки уроку.
5. Повідомлення домашнього завдання.
Урок узагальнення і систематизації знань і вмінь.
Головна дидактична мета: узагальнення та систематизація вивченого матеріалу, визначення в ньому основних понять, закономірностей, сфер застосування етапів процесу пізнання. Урок може складатися з трьох частин: 1) фронтальне повторення пройденого матеріалу за питаннями; 2) визначення та вирішення проблеми; 3) експериментальна робота. Основна риса узагальнюючих уроків – набуття школярами нових знань на базі систематизації та узагальнення, переосмислення накопичених знань. Такий урок може бути побудовано на самостійній роботі учнів з індивідуальними дидактичними картками і таблицями, підручником чи додатковою літературою. Узагальнення і систематизація знань не тільки спонукає до кращого запам’ятовування та застосування знань, але й підвищує їх рівень, допомагає засвоїти фундаментальні знання. На таких уроках використовується багато засобів навчання: карти, схеми, таблиці, навчальні картини, екранні засоби, плакати, статистичний матеріал. Сьогодні такі уроки передбачені програмою як тематичні.
Основна дидактична мета: виявлення істотних зв'язків між елементами знань, їх групування і класифікація, введення вивченого в систему раніше засвоєного.
Основні структурні компоненти:
а) повторення основних фактів, понять, правил, законів;
б) узагальнення знань;
в) узагальнення умінь.
