7. Структура та функції політичної системи, фактори її стабільності

Структуру політичної системи складають такі основні компоненти:

• політичні відносини - взаємини суб’єктів політики з при­воду завоювання та здійснення влади (міжкласові, внутріш­ньокласові, міжнаціональні, міждержавні);

• політична організація суспільства - це система інсти­тутів, в межах яких відбувається політичне життя суспіль­ства; вона складається з власне політичних організацій (дер­жава, політичні партії, політичні рухи), політизованих організацій (народні рухи, профспілки), неполітичних організацій (об’єднання за інтересами);

• засоби масової інформації - розгалужена мережа уста­нов, які займаються збором, обробкою, поширенням інформації, пропагуючи вироблені політичні та правові норми;

• політичні принципи та норми, які формують політичну поведінку та свідомість людини відповідно до цілей і зав­дань політичної системи;

• політична свідомість - сукупність політичних ідей, відображених у політичних документах, правових нормах тощо;

• політична культура - це сукупність уявлень про різні аспекти політичного життя.

Функції:

1. вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства;

2. організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань політичної програми держави;

3. координація окремих елементів суспільства;

4. легітимізація (діяльність, спрямована на узаконення

5. політичної системи);

6. політична соціалізація (включення людини в політич¬ну діяльність);

7. артикуляція інтересів (пред’явлення вимог до осіб, що приймають політичні рішення);

8. агрегування інтересів (узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення);

9. інтеграція всіх елементів суспільства навколо єдиних для всього народу соціально-політичних цілей і цінностей;

10. політична комунікація складових політичної системи та ін.

8. Типологія політичних систем

Розв’язання проблеми типології політичної системи почалося за часів Платона, який вирізняв монархію, аристократію, демократію. Розширив класифікацію форм правління Арістотель, запропонувавши шестичленну систему: монархія, тиранія, аристократія, олігархія,- політея, демократія.

За характером розподілу влади політичні системи класифікуються на авторитарні та. плюралістичні. Суть авторита¬ризму - зосередження влади у єдиному центрі, а плюралістична політична система характеризується дифузією влади, широкими правами та свободами, відкритою конкуренцією у боротьбі за владу. Німецький політолог та соціолог М. Вебер запропонував поділити політичні системи на тра¬диційні, раціональні, бюрократичні.

Наприкінці 50-х рр. XX ст. Г. Алмонд виділив такі чотири типи політичних систем: англо-американський, кон-тинентально-європейський, доіндустріальний чи частково індустріальний, тоталітарний. Характерними рисами анг-ло-американської політичної системи є чіткий розподіл влад, наявність механізму стримувань і противаг, висока організованість, стабільність. У континентально-європейських політичних системах (ФРН, Австрія, Швейцарія та ін.) домінують елементи, притаманні англо-саксонській політичній системі, але тут помітнішим є вплив традицій, структур, які прийшли з доіндустріальної епохи. Доіндустріальний і тоталітарний типи політичної системи характе¬ризуються, як правило, відсталістю, нестабільністю, низьким рівнем політичної культури.