49.Охарактеризуйте стан культури в Україні у першій половині 19ст.

Освіта мала вирішальне значення для піднесення культури в Україні. З формуванням капіталістичних відносин, і насамперед з розвитком промисловості, торгівлі та міст, зростала потреба в освічених, кваліфікованих працівниках, а отже, дедалі більше ставало навчальних закладів та учнів у них. Згідно з Попередніми правилами народної освіти в 1803 р. упроваджувалися чотири типи шкіл: парафіяльні, повітові, губернські (гімназії) та університети. Крім державних в окремих селах України діяли й дяківські школи, що утримувались на кошти батьків. Існували й приватні пансіонати. Українська інтелігенція, письменники, громадські та культурні діячі обстоювали право українського народу на власну національну мову, опікувалися її розвитком і вивченням. Вирішальну роль у становленні української національної мови відіграли твори основоположників нової української літератури. Зачинателем її став І. Котляревський. Український живопис у першій половині XIX ст. розвивався в загальному руслі з європейським мистецтвом. Панівним у цей час був класицизм, але паралельно з ним чи в його надрах розвивався романтизм, зароджувався реалізм як стиль майбутнього. У скульптурі й архітектурі цього періоду переважав класицизм, який прийшов на зміну бароко. Один з найвищих мистецьких досягнень того часу – пам’ятник Ришельє в Одесі. До видатних пам’яток монументальної скульптури належать будівля Київського університету,Оперний театр у Львові. У сфері музичного й театрального мистецтва подіями на Східній Галичині стали твори композитора-професіонала М. Вербицького. Великий внесок у розвиток музики зробив С. Гулак-Артемовський. Заслужену славу на початку XIX ст. здобув аматорський театр у селі Кибінці на Полтавщині, керівником та режисером якого був В. Гоголь-Яновський. У першій половині XIX ст. в Україні почали організовуватись пейзажні парки: в Умані— “Софіївка”, в околицях Білої Церкви, у долині річки Рось — “Олександрія”, у Львові – Стрийський.

50.Проаналізуйте реформи адміністративно-державного управління 60-70х років 19ст та їх значення для України.

Новий російський цар Олександр II 30 березня 1856 р. проголосив курс на проведення реформ. Реформа місцевого самоврядування проводилася в 2 етапи: 1864 р. — земська реформа, 1870 р. — реформа міського самоврядування.За цією реформою з 1864 р. — у повітах і губерніях запроваджувалися земські збори, що обирали свої виконавчі органи — земські управи. З 1870 р. у містах запроваджувалися міські думи, що обирали свій виконавчий орган — міські управи. Досить демократичною була реформа судової системи, кримінального та цивільного судочинства, здійснена 1864 р. Замість закритого станового суду запроваджувався новий публічний суд, непідлеглий царській адміністрації. Розвиток промислового виробництва та його технізація вимагали поліпшення освіти й підготовки кваліфікованих кадрів. 1864 р. було запроваджено єдину систему початкових шкіл. Відновлювалася академічна автономія університетів. Військова реформа була викликана необхідністю реорганізації армії після поразки в Кримській війні. У результаті цієї реформи посилилися мобільність та боєздатність російської армії. В 1865 р. було проведено цензурну реформу, згідно з якою було дещо пом'якшено каральні санкції проти неугодних царизму видань. Щодо українських видань цензура здійснювалась особливо жорстко. Фінансові реформи другої половини XIX ст. полягали у запровадженні гласності бюджету, у встановленні фінансового контролю за видатками через контрольні палати, у змінах податкової системи. У цілому реформи 60-х ― 70-х рр. в Україні сприяли значному пожвавленню громадсько-політичного життя, спрямовуючи країну шляхом модернізаційних перетворень в економіці та демократизації суспільства. Так, земства та міські думи в Україні стали школою для кількох поколінь українських діячів. Проте значна частина населення (як селяни, так і передова інтелігенція) не були задоволені обмеженими реформами і вимагали подальших змін. Тому остаточно стабілізувати ситуацію в країні уряду не вдалося.