4 Визначення водорозчинних кислот і лугів
Проведення досліду
В розподільну лійку заливають 50 мл дослідного пального та 50 мл дистильованої води. Дистильовану воду попередньо перевіряють на нейтральність за допомогою індикаторів.
Для повного розчинення кислот і лугів у воді суміш збовтують на протязі 5 хв. При випробовуванні темних нафтопродуктів їх перед заливанням у розподільну лійку нагрівають до 70 - 80 °С. Після відстоювання нижній водний шар (водну витяжку) зливають у дві пробірки. В одну пробірку добавляють дві краплини розчину індикатору метилового оранжевого і порівнюють колір досліджуваної водної витяжки з кольором такого ж об'єму чистої дистильованої води, в яку добавлені також дві-три краплини індикатору метилового оранжевого. Забарвлення досліджуваної водної витяжки в рожевий колір вказує на наявність у нафтопродукті водорозчинних кислот.
У другу пробірку додають дві-три краплі розчину фенолфталеїну. Забарвлення розчину в червоний колір вказує на наявність у нафтопродукті лугів. Продукт вважається без вільних лугів при відсутності забарвлення водної витяжки фенолфталеїном і без водорозчинних кислот при незмінному забарвленні водної витяжки від метилового оранжевого індикатора.
6 Визначення кінематичної в'язкості палив
Проведення досліду:
Потім знімають гумову трубочку з відвідної трубки (3) і одягають її на кінець коліна (2).
Наповнений нафтопродуктом віскозиметр поміщають в термостат, заповнений рідиною(маслом).
Рідину для термостата підбирають, керуючись
таблицею 7.
В термостаті за допомогою утримувача встановлюють термометр так, щоб його кулька знаходилась приблизно на рівні, який відповідає середині капіляра віскозиметра, а відмітка температури визначення на шкалі термометра була в рідині. Якщо Мал.6 Віскозиметр Пінкевича.: «е зробити неможливо, то вводять поправку на
виступаючий стовпчик ртуті або спирту, користуючись
формулою:
д / = К • й (*, - /2 )
де: К — рівно 0,00015 для ртутного термометра і 0,001 - для спиртового; h - висота стовпчика ртуті (спирту), виступаючого над рівнем рідини (в градусах шкали термометра);
г, - температура визначення в'язкості °С;
*2- температура повітря поблизу середини виступаючого стовпчика ртуті (спирту), яка вимірюється другим термометром °С.
Якщо поправка має знак плюс, то її віднімають від температури визначення в'язкості, а якщо мінус - то додають і тримають температуру під час досліду рівною отриманому результату. Ціна поділки шкали термометра повинна дорівнювати 0,1 °С, а при визначеннях нижче мінус 30°С, бути рівною 0,5°С.
Віскозиметр встановлюють вертикально і занурюють його в рідину таким чином, щоб рівень рідини був на середині верхнього розширення коліна 2.
Віскозиметр утримують в термостаті не менше 15 хвилин, причому температура в термостаті не повинна відхилятись від температури визначення більше, ніж на ± 0,1 °С, а при визначеннях нижче мінус 30°С, більше ніж на ± 0,25°С.
Через трубочку, що одягнена на коліно віскозиметра (2), засмоктують досліджуваний нафтопродукт у верхнє розширення цього коліна так, щоб його рівень піднявся вище мітки «а», але не вище рівня рідини в термостаті. При цьому необхідно слідкувати за тим, щоб в капілярі або в розширеннях не було бульбашок повітря, розривів і плівок. Після цього нафтопродукту дають вільно зтікати і в той момент, коли його рівень проходить через мітку «а», пускають секундомір, а коли він проходить через мітку «б», секундомір зупиняють. Під час перетікання палива кінець трубки (2 )повинен вільно сполучатись з атмосферою.
Визначення повторюють не менше чотирьох разів, причому результати не повинні відрізнятись від середнього арифметичного більше, ніж на ± 0,5 % (при визначенні в'язкості при температурах нижче мінус 30°С - не більше, ніж на ± 2,5 %). Визначення з більшими відхиленнями до уваги не приймаються.
Кожний віскозиметр має свою постійну, яка записана в його паспорті.
Щоб визначити кінематичну в'язкість нафтопродукту, користуються формулою:
У = Ст;сст
де С - постійна віскозиметра в сст/сек;
т - середнє арифметичне врахованих відліків часу зтікання нафтопродукту в сек.
19