26. Феномен ноги в дверях.

- це тенденція поведінки людей, що погодилися спочатку на необтяжливу прохання і вимушених потім поступатися більш серйозним вимогам.

якщо ми хочемо , щоб нам надали серйозну допомогу , спочатку потрібно спровокувати людей на надання невеликої послуги . У широко відомому експерименті , проілюструвавши феномен «ноги у дверях » , помічники дослідників , діючи під виглядом борців за безпеку руху на дорогах , звернулися до калифорнийцам з проханням встановити перед в'їздом на свої ділянки величезні , досить потворні плакати « Будьте уважні на дорогах! ». Тільки 17 % жителів дали свою згоду. А інших людей , що проживають в тому ж районі , перш попросили надати невелику послугу: «Не могли б ви наклеїти на заднє скло вашої машини наклейку з написом" Будьте обережні за кермом " ? »

Майже всі охоче погодилися. Через два тижні , коли до них звернулися вже із проханням встановити плакат перед в'їздом на ділянки , свою згоду дали 76 % ( Freedman & Fraser , 1966). Один з займалися агітацією пізніше згадував , як він , поняття не маючи про те , побували до нього в будинку з пропозицією взяти наклейку чи ні , « був просто вражений , наскільки легко можна було переконати одних і наскільки важко - інших » ( Ornstein , 1991 ) .

Ще кілька досліджень підтвердили , що використання прийому «ноги у дверях » часто провокує людей на прояв альтруїзму .

27. Злонамірені вчинки й настанови.

28. Ідеологічна обробока за допомогою техніки «промивання мізків».

Намагання переконати людину, не рахуючись із її цінностями і поглядами,— це «промивання мізків». Загальна методика переорієнтації, ідеологічної обробки і/або «промивання мізків», яка проводиться найрізноманітніших группах:

1.Здійснювати контролю над свідомістю людей дуже важко, якщо люди перебувають у звичному оточенні. І тому необхідно вивести людини зі звичайної обстановки тимчасово чи назавжди. Вступивши на військову службу, людина проходить «базову підготовку» й потрапляє на казарми. Це перший крок переорієнтації свідомості новобранця.

Найчастіше переорієнтації («промивання мізків») людині кажуть, щоб воно як можна частіше приходив до церкви, ознайомився з новим віровченням (ідеологічна обробка)

2. Мова — це наступний що з'єднує елемент між людиною й "нову групою, в що він потрапляє. Оказавшись на другий групі чи церкві, людина вивчає мову цієї групи. Чим більший часу перебування у групі, то швидше він освоює мову. Що швидше він освоює мову, то швидше він знаходить порозуміння серед цієї людності. Коли він знаходить порозуміння з людьми, він починає подобатися цих людей, і вони подобаються йому.

3. Наступний логічний крок по дорозі вступу нового члена у групу — це відмова від старих переконань та матеріальних цінностей («депрограммирование»).

4. Наступний крок — це заповнення які утворилися порожнин новими переконаннями і цінностями, чи «перепрограммирование».

Теперь змінюють старим переконанням приходять нові, змінюють старим лідерам — інші. «Істина» змінює «вигадка». «Хороше поведінка» винагороджується, щоб тим самим привчити нового члена до послушанию.

Новобранец бачить у сержанта батька, в сослуживцах — людей, які врятують йому життя скрутну хвилину. Тепер товариші по службі — його нова сім'я, яка прийшла змінюють «старої».

Цінності й переконання поступово перебудовуються, і коли це відбувається, дуже важко змінити їх снова.

5. Нарешті, учні стають вчителями. Коли людина пройшов переорієнтування і ідеологічну підготовку, готовий «нести благу звістку».. У розмовах із людьми недавній новобранець говорить про те, які привілеї дає їй держава, цих привілеїв чимало.

На цьому цикл «промивання мізків», загалом і в цілому, завершується. Щодня людина весь більш втягується на нову групу та приймає її цінності. Чим більше часу проводить він у новому оточенні, тим рідше він стикається з опором «ззовні». Чим рідше він зустрічається з опором, тим більше вона знаходить підтримки своїм новим убеждениям.

29 Теорія когнітивного дисонансу.

Теорія когнітивного дисонансу Л. Фестингера

Теорія когнітивного дисонансу, створена в 1957 році, і являє собою продовження розробки ідеї «соціального порівняння», якою Л.Фестінгер займався значно раніше. У цій області він виступає як учень і послідовник К.Левіна.

Вихідним поняттям для нього є „потреба в оцінюванні людиною себе з навколишніми”.

Л. Фестингер припустив, що тенденція порівнювати себе з іншими зменшується, якщо розходження між моєю думкою або здібністю та думкою або здібністю іншого зростає. Водночас, він зауважує, що мінімальна відмінність думок веде до конформізму - особистість легко змінює думку, яка незначно відрізняються від інших.

Л.Фестингер пропонує замінити термін „протиріччя” на „дисонанс”, а „погодженість” на „консонанс”,

Під дисонансом він має на увазі будь-яку розбіжність між нашими думками, здібностями, знаннями й відповідними характеристиками навколишніх.

Основні положення теорії:

а) між когнітивними елементами може виникнути дисонанс;

б) існування дисонансу викликає прагнення зменшити його або перешкодити його зростанню;

в) прояв цього прагнення включає: або зміну поведінки, або зміну знань, або обережне відношення до нової інформації.

Як приклад наводиться ситуація: людина курить, але разом з тим знає, що паління шкідливе. У неї виникає дисонанс, вийти з якого можна трьома шляхами: а) змінити поведінку, тобто кинути палити; б) змінити знання, у цьому випадку - переконати себе в тім, що всі міркування про шкоду паління як мінімум недостовірні, перебільшують небезпеку; в) обережно ставитися до нової інформації щодо шкоди паління, тобто попросту ігнорувати її.

В 80-90х р. виник неодисонанс, який наголошує, що дисонанс виникає у випадках невідповідності самих значимих для людини міркувань, що входять у її Я-Концепцію.

Усі запропоновані теорії мають певні недоліки, такі як недостатня визначеність з головними поняттями й обмеженість когнітивної структури індивіда трьома елементами.

30. Психосемантичні маніпуляції.

30. Психосемантика (від грец. Semantikos - позначає ) - область психології , що вивчає генезис , будову і функціонування індивідуальної системи значень , опосредствующей процеси сприйняття , мислення, пам'яті , прийняття рішень і т. д. Психосемантика досліджує різні форми існування значень в індивідуальній свідомості (образи , символи , символічні дії , а також знакові , вербальні форми) , аналізує вплив мотиваційних (див. Мотивація ) чинників та емоційних станів (див. Емоції ) суб'єкта на що формується у нього систему значень . Основним методом експериментальної психосемантики є побудова суб'єктивних семантичних просторів , які є модельним поданням категоріальних структур індивідуальної свідомості. Психосемантика вивчає як общепсихологические аспекти процесу категоризації , так і диференційно- психологічні . В останньому випадку завданням псіхосемантікі є реконструкція системи уявлень даного індивіда про світ шляхом реконструкції системи його індивідуальних значень і особистісних смислів.

31. В цілому поведінка чоловіків варіюється від проявів жорсткості в конкурентній боротьбі до ніжної турботи . Те ж саме вірно і для жінок. Не заперечуючи цього , психологи Ненсі Годоров ( Nancy Chodorow , 1978 , 1989 ) , Джин Бейкер Міллер ( Jean Baker Miller , 1986 ) і Керол Гілліган ( Carol Gilligan , 1982 , 1990 ) стверджують , що жінки частіше за чоловіків віддають пріоритет близьким відносинам між людьми.

Різниця проявляється вже з дитинства. Хлопчики прагнуть до незалежності , дівчинки до взаємозалежності. Хлопчики частіше грають в ігри , в яких чим більше народу , тим краще. Дівчатка віддають перевагу збиратися маленькими групами , в їхніх іграх менше агресивності , більше співучасті , там частіше ведуться довірчі бесіди і імітуються взаємини дорослих ( Lever , 1978). У зрілому віці гендерні відмінності виявляються ще ширше. Чоловічі розмови в основному орієнтовані на вирішення завдань , жіночі - на особисті взаємини ( Tannen , 1990). Зібравшись разом , чоловіки схильні обмінюватися інформацією , жінки - ділитися своїми життєвими проблемами і давати один одному поради ( Dindia & Alien , 1992 ; Eagly , 1987). Серед студентів - першокурсників 5 з 10 чоловіків і 7 з 10 жінок говорять , що це дуже важливо - « допомагати тим , хто потрапив у біду» ( Sax & others , 1993).

За даними Феліції Пратто та її колег ( 1977 ) , жінки в основному тяжіють до роботи , в якій не так сильно підкреслюється міжстатевих нерівність ( адвокатура , реклама , благодійність) ; чоловіки ж , навпаки , - до роботи , де нерівність статей проявляється особливо явно ( робота прокурором , сфера корпоративної реклами). У США в професіях , пов'язаних з опікою і турботою (наприклад , соціальні працівники, вчителі , вихователі , доглядальниці ) найчастіше зайняті жінки . Жінки більш схильні до благодійності : серед заповіли свою спадщину на суму понад 5 мільйонів доларів на благодійні цілі - 48 % жінок і 35 % чоловіків. Жіночі коледжі отримують величезні пожертвування від своїх випускниць ( National Council for Research on Women , 1994).

Жінки - матері , сестри , дочки і бабусі - пов'язують сім'ю воєдино ( Rossi & Rossi , 1990). Жінки витрачають більше часу на турботу про дітей- дошкільників і старих батьків ( Eagly & Crowley , 1986). Вони купують більше вітальних листівок і подарунків до днів народжень ( DeStefano & Colasanto , 1990 ; Hallmark , 1990). Під час експерименту , в якому піддослідним пропонувалося охарактеризувати самих себе за допомогою фотографій , жінки частіше вибирали ті фотографії , де вони були оточені членами своєї сім'ї ( Clancy & Dollinger , 1993).

Жінки більш схильні описувати себе як людей , що виявляють емпатію , здатних співпереживати - радіти з тими , хто радіє , і плакати з тими , хто плаче. Розходження в ступені емпатії простежуються між чоловіками і жінками і в лабораторних експериментах , правда в меншій мірі . Жінки частіше плачуть і частіше говорять , що вони засмучені чужими бідами ( Eisenberg & Lennon , 1983). Це пояснює , чому і чоловіки , і жінки відзначають , що дружба з жінкою виявляється більш тісної, там можна знайти більше турботи і взаєморозуміння ( Rubin , 1985 ; Sapadin , 1988). У ті моменти , коли людина - не важливо , чоловік це чи жінка - має потребу в тому , щоб поруч був хтось , з ким можна поділитися і радістю і горем , він скоріше звернеться до жінки.

Одним з пояснень розходжень у прояві емпатії може послужити той факт , що жінки зазвичай краще інтерпретують емоції оточуючих. Проаналізувавши 125 досліджень сприйнятливості невербальних команд , Джудіт Холл ( Judith Hall , 1984 ) виявила наступне: в цілому жінки перевершують чоловіків у розшифровці повідомлень , закладених в емоціях оточуючих. Наприклад , після демонстрації двосекундною уривка німого кінофільму , під час якого на екрані демонстрували засмучене обличчя героїні , жінки більш точно визначали , що вона робила : критикувала когось або обговорювала своє розлучення .

Жінки більш вправні в невербальному вираженні емоцій , повідомляє Холл . З особливою очевидністю це проявляється при вираженні позитивних емоцій , додають Ерік Коатс і Роберт Фельдман ( Erick Coats and Robert Feldman , 1996). Вони записували на відеоплівку поведінку і обличчя людей в різні моменти життя : щасливі , сумні , розсерджені . Коли ці відеокліпи прокручувалися беззвучно , спостерігачі більш точно визначали , що демонструються саме щасливі моменти життя , якщо героями були жінки (чоловіки набагато вправнішим у вираженні гніву) .

32.Соціально-психологічні особливості культури. Психологічна культура - це комплекс розвинутих спеціальних потреб, здібностей і вмінь людини. Психологічна культура проявляється в самоорганізації і саморегуляції будь-якої життєдіяльності людини, різноманітних видах її базових прагнень і тенденцій, в ставленні особистості до себе, до людей, до живої і неживої природи, до світу в цілому. Психологічна культура - це складова базової культури особистості як системної характеристики людини, яка дозволяє їй ефективно самовизначитися і самореалізуватися в житті, а також сприяє успішній соціальній адаптації і саморозвитку. Е.А.Климов упроваджує поняття психологічної грамотності, як певний рівень психологічної культури, і виділяє в ній такі складові: психологічну спрямованість мислення; інтерес до сторонньої людини; володіння елементами психологічного пізнання. Е.А.Климов підкреслює важливість того, щоб психологічна спрямованість розуму поєднувалась у людини з культивуванням в собі високого рівня терпимості до індивідуальної неповторності інших людей. В.М.Аллахвердов, досліджуючи „психологічну проникливість" як певну складову психологічної культури, зауважує, що відсутність психологічної проникливості це відсутність ефективного інструменту в побудові поведінки людини. Також вчений відзначає, що „психологічна некультурність" людей, яка нерідко зустрічається, проявляється звичайно не у вигляді поганих манер і неерудованості, а як не володіння особливим культурним кодом, який забезпечує адекватну інтерпретацію процесу психологічної взаємодії, а також не володіння культурними моделями поведінки, закріпленими в різноманітних формах спілкування і способах комунікації. Психологічна культура включає в себе як освіченість (навченість і вихованість) в області психології, так і основні параметри розвитку особи. Це відповідає початковому розумінню терміну „культура ", прийнятому ще в Стародавній Греції. До того ж, психологічна культура особи не може розглядатись поза контексту тої культури, в якій людина виросла, живе. Вона містить в собі риси як загальнолюдської, так і національної, соціально-стратової культури, „вичерпуючи" її надбання в просторі і часі. Культурні норми людини пов"язані з нормативністю соціальної поведінки, її рольовими функціями, соціальними сподіваннями і т.д. Психологічні знання як результат процесу пізнання людьми самих себе, інших і як результат розвитку науки, які виражені в уявленнях, поняттях, теоріях, можуть бути як науковими, так і життєвими, повсякденними, як практичними, так і теоретичними. Складові психологічної культури особистості: 1.Психологічна грамотність. 2.Психологічна компетентність. 3.Ціннісно-змістовий компонент. 4.Рефлексія. 5.Культуротворчість.

33. Конформізм та підпорядкування.

Найбільш розповсюдженим механізмом соціалізації є конформність. Поняття конформності зв'язане з терміном «соціальний конформізм», як некритичне прийняте і проходження пануючим у суспільстві стандартам, нормам, стереотипам масової свідомості, авторитетам і ідеології Соціальний конформізм розглядається насамперед як феномен авторитарного і тоталітарного суспільства, де придушується прояв індивідуальності і переважають цінності колективістського характеру. За допомогою групового тиску і поширення стереотипів масової свідомості формується тип знеособленого обивателя, позбавленого самобутності й оригінальності

Таким чином, конформність можна розглядати як механізм соціалізації, що діє на рівні всього суспільства. У той же час конформність виступає і як індивідуалізований феномен. І в демократичному суспільстві ми можемо бачити досить велику кількість конформних людей, але їхній конформізм зв'язаний з факторами тиску не всього суспільства, а лише конкретних соціальних груп. У цьому випадку конформність виступає як піддатливість людини реальному чи уявлюваному тиску групи, що виявляється в зміні його поводження й установок. Конформність можна визначити і як здатність людини зробити вид, що він згодний із групою навіть тоді, коли насправді дотримує зовсім іншої точки зору. Таке поводження викликане необхідністю уникнути негативних санкцій з боку навколишніх. Цілком зрозуміло, що конформність виступає побічним ефектом існування соціального контролю і тому в тім чи іншому ступені належть різним індивідам і соціальним групам.

Міра розвитку конформності може бути різною у різних людей. Є зовнішня конформність, що виявляється лише в зовнішній згоді, але при цьому індивід залишається при своїй думці. Даний рівень конформності є цілком адаптивним, оскільки людина зберігає свою власну точку зору на предмет. При надмірній виразності конформність стає внутрішньюї, тобто індивід дійсно змінює свою точку зору і перетворить внутрішні установки в залежності від думки навколишніх. Він сприймає оцінки навколишніх як більш обґрунтовані і переконливі, чи свої власні. Така людина майже в буквальному значенні слова «не вірить очам своїм» і часто йде за іншими навіть тоді, коли їхні помилки очевидні. Обидві конформності - і внутрішня, і зовнішня - служать необхідності існування протиріччя, що виникають між представленнями суб'єкта і представленнями групи. Очевидно, кожна людина є конформістом у тім чи іншому ступені. Крайній ступінь виразності даної якості приводить до того, що суб'єкт легко стає об'єктом маніпуляції з боку інших людей.

34. Поняття індокринації в соціальній психології.

Протилежне їй явище , ймовірно, слід описувати в термінах « соціальна автономність » , « критичність » , « самостійність » , «незалежність» , « нонконформізм ». Якщо користуватися термінами В.С. Мухіної , то індоктринацію можна представити як один з інструментів « индентификации » , а протилежне властивість , ймовірно , слід трактувати як « відокремлення ». Поняття індоктринація охоплює широкий спектр явищ характеризують мислення і поведінку людини в самих різних життєвих ситуаціях. При цьому можна констатувати , що в даний час цей термін не використовується у вітчизняній науковій психології . У даному контексті під індоктринацією слід розуміти некритичне прийняття особистістю чужих ідей ( доктрин ) . Підкреслю , що йдеться про психічне явище, що характеризує особливий стан психіки , специфічний механізм і одночасно процес ідентифікації особистості з групою через прийняття групових цінностей , ідей чи доктрин .

індоктринація постає перед нами в кількох іпостасях:

- як особливий стан психіки людини (коли говорять про ту чи іншу людину - «він індоктрінірован»);

- як процес некритичного привласнення чужих ідей чи доктрин;

- як результат «промивання мізків», зомбування або дії інших методів «контролю свідомості».

35. Ефект соціальної фасилітації.

Люди по-різному сприймають один одного і по-різному прагнуть впливати на інші. Одні діють позитивно, спираючи на доброзичливість, інші негативно, звертаючи до критичності. Тобто присутність одних стимулює, присутність інших гальмує або взагалі блокує діяльність людини. Це так називані ефекти дії механізму соціальної оцінки, що одержали назва соціальної фасилітації (чи фацилитации) і соціальної ингибиции.

Соціальна фасилитация припускає стимулююче вплив одних людей на поводження, діяльність і спілкування інших. У присутності фасилитатора людині легше діяти активно, легко і просто. Очевидно, що ефект фасилітації виникає при позитивному відношенні людей друг до друга. Такі відносини складаються між друзями: люблячими батьками і дітьми; кваліфікованими педагогами і найбільш здатними учнями і т.д. Імовірно, фасилитацию варто розглядати не тільки як соціально-психологічний ефект соціальної оцінки, але і як необхідна умова всіх процесів навчання і виховання, оскільки відсутність даного феномена сприяє формуванню комунікативних бар'єрів між людьми. На жаль, далеко не всі соціальні відносини супроводжуються фасилітацією. У родині, наприклад, можуть бути і зовсім інші відносини між родителями і дітьми, не говорячи вже про ділові формальні відносини

36. Соціальні лінощі — зменшення людьми своїх зусиль при об'єднанні а іншими для досягнення загальних цілей, коли вони не відповідають за кінцевий результат. Експериментально перевірено, що при перетягуванні каната учасник групи докладає істотно менше зусиль, ніж якби він тягнув його сам. Щоправда, і тут є зворотне правило: колективність зусиль не призводить до їх послаблення, якщо загальна мета незвичайно значуща. Отже, «ефект паразитизму» або соціальні лінощі, виникає тому, що індивід немовби ховається в групі. Група здатна забезпечува-ти анонімність своїх членів. Втрачаючи індивідуальну відповідаль-ність, вони відчувають те, що названо деіндивідуалізацією.

37 Соціальне проектування — це проектування соціальних об'єктів, соціальних якостей, соціальних процесів і стосунків. На відміну від проектування таких об'єктів, за зміни яких немає враховується суб'єктивний чинник, під час проектування соціальних об'єктів цього чинника має враховуватись. Його облік великою мірою визначає специфіку соціального проектування. Причому у підстави соціального проектування мають бути закладені такі параметри:

- суперечливість соціального об'єкта;

- багатовекторність розвитку соціального об'єкта;

- неможливість описи соціального об'єкта кінцевим числом термінів будь-якому соціальному теорії (принципованеформализуемость);

-многофакторность буття соціального об'єкта;

- наявність безлічі суб'єктивних складових, визначальних співвідношення належного і сущого стосовно розвитку соціального об'єкта;

суб'єктивні чинники формування соціального очікування, соціального прогнозу та високого соціального проектування;

- чинники, що визначають різні критерії оцінки зрілості розвитку соціального об'єкта.

Соціальне проектування є систематичним описом соціального експерименту, одній з форм випереджаючого відображення соціальної дійсності, що містить пропозиції щодо даної розробки практично. Результат соціального проектування — це науково обгрунтовані визначення варіантів планового розвитку нових процесів і явищ. Без проведення соціального проектування неможливо оцінити правильність прогнозу, розробити науково обгрунтований план соціального розвитку

Соціальна технологія – це система взаємопов”язаних і взаємообумовлених методів, методик та процедур, спрямованих на внесення змін, перетворення предмету, досягнення конкретного кінцевого результату. Вона містить діагностичні, формуючі та оцінні складові і спрямована на розв”язання певного типу (кола) соціальних проблем.

Прикладна́ психоло́гія — загальна назва ряду галузей сучасної психології, які займаються застосуванням Ψ знань (принципів, методів) у різних видах людської діяльності.