Класифікація будівель за ступенем вогнестійкості

Потенційна пожежна небезпека будівель і споруд залежить не тільки від питомого навантаження та властивостей матеріалів, важлива також горючість та здатність чинити опір дії пожежі будівельних конструкцій, яка характеризується їх вогнестійкістю.

Вогнестійкість конструкцій - це здатність конструкцій зберігати несучі та огороджуючи функції в умовах пожежі.

Ступінь вогнестійкості – це здатність будівель і споруд чинити опір руйнуванню при пожежі. Залежить від вогнестійкості основних будівельних конструкцій та меж поширення вогню.

Межа вогнестійкості – це час, після закінчення якого будівля або конструкція втрачає здатність, що несе або захищає, тобто руйнується. Найменшу межу вогнестійкості мають незахищені металеві конструкції, найбільшу – залізобетонні.

Відповідно до ДБН В.1.1.7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва" за вогнестійкістю усі будівлі та споруди поділяються на вісім ступенів:

І, ІІ – Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів;

ІІІ – Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів дозволяється застосовувати дерев'яні конструкції, захищені штукатуркою або негорючими листовими, плитними матеріалами, або матеріалами груп горючості Г1 (низької горючості), Г2 (помірної горючості). До елементів покриттів не висовуються вимоги щодо межі вогнестійкості, поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку;

ІІІа – Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або інших негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або утеплювачем груп горючості Г1 (низької горючості), Г2 (помірної горючості);

ІІІб – Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з деревини, підданої вогнезахисній обробці. Огороджувальні конструкції виконують із застосуванням деревини або матеріалів на її основі. Деревина та інші матеріали групи горючості Г3 (середньої горючості), Г4 (підвищеної горючості) огороджувальних конструкцій мають бути піддані вогнезахисній обробці або захищені від дії вогню та високих температур;

IV – Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих, захищених від дії вогню та високих температур штукатуркою або іншими листовими, плитними матеріалами. До елементів покриттів не висовуються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку.

IVa – Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з утеплювачем груп горючості Г3 (середньої горючості), Г4 (підвищеної горючості).

V – Будинки, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не висовуються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню.

Слід розрізняти фактичний та потрібний ступень вогнестійкості.

Фактичний ступень вогнестійкості – це дійсний ступень вогнестійкості будівлі, яка запроектована чи побудована.

Потрібний ступень вогнестійкості – це мінімальний ступень вогнестійкості, який повинна мати будівля, щоб відповідати чинним вимогам пожежної безпеки з урахуванням призначення будівлі, кількості поверхів, площі та об'єму, категорії приміщення з вибухопожежної та пожежної небезпеки та інших чинників.

Будівля або споруда буде відповідати за вогнестійкістю вимогам пожежної безпеки, якщо за ступенем та межею вогнестійкості, а також за межею поширення вогню конструкціями виконуються наступні умови

, (4.1)