10.Економічна система: її сутність та структурні елементи.

В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ, інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. 

Економічна система — сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на

виробництво,

обмін,

розподіл

споживання товарів і послуг,

на регулювання економічної діяльності.

Господарська діяльність в економічній системі завжди виявляється організованою, скоординованою тим чи іншим чином, тому економічна система має складну структуру, яка утворюється в процесі взаємодії окремих елементів, якими є:

продуктивні сили,

техніко-економічні та організаційно-економічні відносини,

виробничі відносини або відносини економічної власності,

господарський механізм.

Структурними елементами в будь-якій економічній системі виступають:

 1. Продуктивні сили, які включають предмети праці, засоби праці,  науку, інформацію, робочу силу,  їх рівень визначається рівнем розвитку науки і техніки під впливом НТП, професійною та

кваліфікаційною структурою робочої сили, науково-технічним потенціалом, розвитком інформаційних технологій тощо.

2. Соціально-економічні відносини, що ґрунтуються на певній формі власності на засоби виробництва. Власність характеризує відносини між людьми щодо присвоєння засобів і результатів виробництва. Відносини власності є визначальними у структурі економічної системи, оскільки вони зумовлюють соціально-економічну специфіку даного суспільства. По-перше, вони визначають, хто реально володіє, користується і розпоряджається засобами виробництва, на чию користь розподіляється суспільне багатство; по-друге, вони визначають поділ суспільства на класи і соціальні групи, лежать в основі диференціації суспільства на багатих, середніх і бідних, оскільки багатство розподіляється відповідно до вкладених ресурсів, їх розмірів; по-третє, вони показують, хто має економічну владу і керує суспільством; по-четверте, вони значною мірою визначають систему економічних інтересів та специфіку економічних суперечностей, що виникають у різних господарських суб'єктів.

3. Технікоекономічні   відносини,   які   визначаються   рівнем розвитку техніки і технології та характеризують поділ праціівзаємовідносини   людей  у   процесі   виробництва.   Вони   єматеріальноречовим  змістом  виробництва  і  передбачають існування певних форм та методів організації праці на рівні окремих підприємств.

4.  Організаційно-економічні  відносини  -  це  відносини,   щостосуються    встановлення   ефективних    форм    організації економічних зв'язків між підприємствами, які проявляються у процесах спеціалізації, кооперації, комбінування, концентрації виробництва.

5. Господарський механізм — це сукупність форм, методів та систем управління господарством на макрорівні на основі використання   економічних   законів,  економічних   важелів, правових норм та інституційних утворень.

6.Виробничі відносини – відносини між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

26.В узагальненому вигляді діяльність підприємства реалізується у двох основних його функціях:виробничій, яка пов'язана з виробництвом товарів та наданням послуг, і відтворювальній, що виявляється в забезпечені розширеного відтворення продукту, виробничих відносин і робочої сили самого виробника.

Підприє́мництво, підприє́мницька дія́льність — самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Підприємці — це люди, які займаються підприємництвом