Уривок із праці професора Пашука а.І. Про ставлення Івана Вишенського до ініціаторів церковної унії (Пашук а.І. Іван Вишенський – мислитель і борець. – Львів: Світ, 1990. – с. 151-153).

Разючим прикладом насильств, які католицькі та уніатські владики чинили за допомогою світської влади над православними, було арештування і запроторення у тюрму Никифора — екзарха константинопольського патріарха. Як повноважний представник патріарха Никифор у 1596 р. головував на Брестському православному соборі і, користуючись своїм повноваженням, відлучив від церкви митрополита та єпископів, які підписали акт церковної унії. Річ ясна, для церковних та світських властей такий діяч був цілком небажаний. За наказом польського короля Никифор був звинувачений у шпигунстві на користь Туреччини і на сеймі 1597 р. став перед сенатським судом, а пізніше увязнений у Марієнбурзькій фортеці. Там він і помер, як небезпідставно припускають, не своєю смертю.

Вишенський проаналізував цей трагічний і далеко не поодинокий випадок з точки зору не тільки викриття протизаконних дій церковних і світських властей, а й значення і морального впливу цієї події на дальший хід боротьби проти беззаконня і насильства. Никифор загинув, зазначив полеміст, тілом, але сила його духа, правда, житимуть вічно. Викриваючи ”голу, безобразну, безвстыдну” неправду католиків та уніатів, „язик Никифоров... обличает вас на земли, яко вы правдѣ сопротивници, гонители й мучителе есте ся стал” (с. 124-125). Будучи ”лжи же антихристовы поборници, вѣрные слуги й таинники, секретарѣ й заступникы”, клерикали не могли стерпіти правдомовного Никифора і тому знищили його (с. 125). З почуттям високої гідності Вишенський відповідав авторові уніатського полемічного трактату „Оброна”, який погрожував розправою з полемістом таким же чином, як і з Никифором. Вишенського, мовляв, рятує тільки те, що він перебуває за межами юрисдикції Речі Посполитої і тому може собі дозволити такі вільності. ”Не для далекости от вас будучи, я правду смѣле мовлю й правдою вас постигаю, але за правду й умрѣти изволяю...” (с. 123) — такою була відповідь мислителя.

Але ж яке моральне обличчя мусить бути в ініціаторів церковної унії і до якого рівня моральної деградації треба дійти, щоб, будучи священнослужителями, вважати своїм досягненням не доброчинства і правду, а зло і насильства. „Але то чуднѣшая, — звертався Вишенський до уніатських владик,— иж ся вы послуханям правды не хвалите, але крывдою й звитязством правду хелпите; хвалитеся затворами темнични­ми, бытьем й забитям хвалителя, облженям мирским...” (с. 123).

Іван Вишенський був готовий піти на будь-які жертви, муки і страждання в ім'я правди і справедливості, спасіння людини. Полеміст висловлював тверду віру у незламність волі народу, його мужність і стійкість у боротьбі проти католицизму та уніатства, за прадідівську віру. „Не холпите ж ся тым, латинници, антихристово племя й наслѣдие, як вы православних мучити, катовати, бѣду творити й безчестити силу, власть й началство, от антихриста вам дарованное, имате, кгдыж вы тым тиранством побѣдити терпения нашего не можете, вѣри нашее православнеє от нас выстрашити й нас в своє поганство уволочи всуе й прожне мислите,— мы бовѣм не прелюбодѣйчищами семо антихристова ложа, але власные сынове божии, крещенные ... правдивим крещением” (с. 125).

У здійсненні своїх експансіоністських планів войовничі католицькі владики не тільки спиралися на власні сили й засоби, а й намагалися використати світську владу, навіть польського короля. Щодо цього особливо запопадливим виявився єзуїт Скарга, який у творі „O rządzie i jedności kościoła Bożego” „приводит короля, залецает й хвалит, абы руский народ властию свѣцкою от православной вѣры на папѣжство притѣк...” (с. 165). Як зазначив Вишенський, Скарга навіть розробив і запропонував королеві програму заходів — соціально-економічних, національно-культурних та релігійних утисків і насильств, щоб змусити православних зректися православної віри. Єзуїт наставляв короля, „указуючи ему залѣцанный пожиток, ато яким способом справити может: абы народу руского вольности, а своє сумнение й присягу сламал, й ни до єдиного достоинства й преложенства, если до латыни не приложатся, руский народ припущен не был” (с. 165).

Запитання та завдання. 1. Який вид господарської діяльності був домінуючим на українських землях в XIV-XV ст.? 2. Коли у Європі відбулась „революція цін”? Як вона вплинула на розвиток господарства українських земель? 3. Що таке „фільварок”? 4. Яким законодавством користувались найбільші міста України в XIV-XVІІ ст.? 5. У чому полягала відмінність між містами королівськими та приватними? 6. Який статус мало православне українське населення у містах з магдебурським правом? 7. Назвіть основні торгівельні шляхи, що пролягали територією України в XIV-XVІІ ст.? 8. Які товари експортувались з українських земель на ринки Західної Європи? 9. Охарактеризуйте особливості формування станової системи суспільства на українських землях в польсько-литовську добу. 10. Що таке „Устава на волоки”? 11. Розкрийте зміст процесу закріпачення селян в XVI – першій половині XVII ст. 12. Як відбувався процес формування козацтва? 13. Назвіть найбільш знаних організаторів козацького війська. 14. Розкрийте зміст занепаду православ’я на українських землях у XVI ст. 15. Назвіть причини укладення Берестейської церковної унії. 16. Хто був ініціатором укладення Берестейської церковної унії? 17. Назвіть основні ознаки барокового стилю. 18. Охарактеризуйте розвиток початкової та середньої освіти на українських землях в XV- першій половині XVII ст. 19. Коли і ким була заснована Острозька колегія? 20. У яких формах здійснювалась освітня діяльність українських церковних братств? 21. Коли була заснована Києво-Могилянська колегія? 22. Хто був першим українським друкарем? 23. Як називалась перша друкована на Україні книга? 24. Які сюжети переважали в українській літературі XV - першої половини XVII ст.? 25. Назвіть найбільш відомі твори полемічної літератури кінця XVІ – першої половини XVII ст. 26. В якому мистецькому стилі виконані пам’ятки української архітектури литовсько-польської доби? 27. Назвіть найбільш відомі архітектурні пам’ятки в стилі ренесансу на прикладі м. Львова. 28. Охарактеризуйте розвиток українського малярства в другій половині XІV- першій половині XVII ст.?