200 Поділок планіметра

Вивід формули для визначення похибки центрування.

Нехай потрібно виміряти кут АВС вершина якого – точка В.

Припустимо, що теодоліт встановлено не в точці В, а з деякою похибкою в

точці В'. Лінійна величина похибки центрування е. Тоді, як видно з,

вимірюватимуть не кут b , а кут b ‘ Як бачимо з формули, похибка за центрування теодоліта прямо пропорційна до величини е і обернено пропорційна до S.

Відомо, що похибку центрування нитковим виском можна прийняти такою, що дорівнює 1 см. На основі формули, якщо S = 200 м, ρ= 3437. , ∂= 0,34’= 20” . Однак за малих довжин S ця похибка буде значно більшою. Так, при S = 20 м, ∂= 200”. Щоб її зменшити, потрібно центрувати прилади оптичними центрирами.

Вивід формули для визначення похибки відлічування.

Під час відлічування шкалового мікроскопа спостерігач оцінює на око

положення нуль-пункту відносно найменшої поділки шкали мікроскопа. Інакше кажучи, спостерігач окомірно поділяє найменшу поділку шкали на 10 частин.З досвіду відомо, що такий окомірний поділ виконується з точністю 0,15μ, де μ – ціна найменшої поділки шкали. Тому похибка відліку мВ становить: mв = 0,15 μ. Цю похибку можна вважати граничною. Як бачимо, похибка відлічування найбільша з усіх похибок кутових вимірювань, які ми розрахували. Оскільки mв – це похибка відліку, а кут β

визначається як різниця відліків

β = в – а

Вимірювання площ на картах механічним методом.

Перед обведенням фігури встановлюють полюс планіметра так, щоб точка

обвідного важеля під час переміщення дотикалася до усіх точок контуру

ділянки, площу якої визначають. Відлік зчитують з лічильного механізму.

Встановивши обвідну точку над однією з чітких точок контуру цієї фігури, відлічують початковий відлік m1 (наприклад, 4534). Обвідною точкою точно обводять контур ділянки, площу якої визначають. Довівши обвідну точку до початкової точки обведення, відлічують другий відлік m2. Віднявши від другого відліку перший, отримаємо число– площу обведеного контуру в поділках планіметра. Якщо другий відлік менший за перший, то його збільшують на 10000 – повний оберт обертового колеса.

Вивід формули для визначення похибки редукції.

Під похибкою редукції розуміють неточне встановлення візирних цілей

(наприклад, віх) над точками наведення. Нехай під час вимірювання кута АВС віхи були встановлені не в точках А і С, а в точках А. і С. з

похибками .Як бачимо з формули, якщо однакові елементи редукції і

центрування е та рівні довжини S, вплив центрування такий самий, як і

редукції. Потрібно також зважати на небезпеку впливу редукції, коли короткі

сторони. Для встановлення візирних цілей над центрами знаків слід

користуватися віхотримачами; наводити зорову трубу на віхи якнайнижче, щоб позбутися впливу можливого нахилу віхи; заміняти віхи шпильками.

Звернемо увагу на одну особливість впливу на кутові виміри центрування

та редукції. Похибка центрування завжди вносить похибку у величину кута, який вимірюють. Редукція вносить похибку в величину кута тільки тоді, коли віхи встановлені з похибкою не в створах ліній S1 та S2 .

Візирна вісь – це уявна пряма лінія, яка проходить через центр сітки

ниток та задню головну точку об’єктива.

Вивід формули для обчислення площі полігону за координатами.

Для обчислення площі полігону за координатами його вершин у відомість обчислення площ випишіть з відомості обчислення координат, координати точок теодолітного полігону з точністю до 0.01 м. Обчислення площ виконується за формулами:

Проміжним контролем при обчисленні площі за координатами є те, що суми різниць абсцис та суми різниць ординат повинні дорівнювати нулю. Значення площі полігону, обчислене за різницею абсцис і ординат, повинно співпадати

Вимірювання горизонтальних кутів способом прийомів.Точність вимірювання.

Точки нумерують за ходом годинникової стрілки від одиниці до n-ї точки.

У такій послідовності і вимірюють кути. Доцільно вимірювати внутрішні кути полігона, оскільки наперед відома їх теоретична сума. Ці кути є також правими по ходу. Якщо спостерігач стоїть в точці “і”, то праворуч від нього буде точка з номером “і-1” (задня точка), а ліворуч – точка з номером “і+1” (передня точка).Над точкою “і” встановлюють у робочий стан теодоліт. В точках “і-1” та“і+1” вертикально встановлюють візирні цілі. Якщо зорова труба обернена окуляром до спостерігача і вертикальний круг праворуч від зорової труби, то говорять, що горизонтальний круг відлічують при крузі праворуч і записують (КП). У положенні вертикального круга ліворуч від зорової труби – при крузі ліворуч (КЛ).

Далі виконують такі дії:

– наводять зорову трубу на задню (праву) точку і відлічують гори-

зонтальний круг;

– відкріпляють закріпний гвинт алідади. Встановивши нерухомо горизон-

тальний круг, обертають теодоліт за годинниковою стрілкою, наводять трубу напередню (ліву) точку і також відлічують горизонтальний круг. Для визначення правого кута і b необхідно від відліку на задню (праву) точку відняти відлік на передню (ліву) точку. Оскільки поділки на горизонтальному крузі зростають за ходом годинникової стрілки, відлік на задню точку завжди буде більшим за відлік на передню точку. Якщо нульова поділка лімба буде між напрямками на передню і задню точки, відлік на

передню точку буде номінально більшим за відлік на задню точку. Тоді, щоб

обчислити значення правого кута треба до відліку на задню точку додати 360o і від цієї суми відняти відлік на передню точку.З таких вимірювань складається півприйом.

Другий півприйом виконують у такій самій послідовності за іншого положення вертикального круга. Для цього зорову трубу переводять через зеніт. Крім того, рекомендується в другому півприйомі повертати алідаду проти ходу годинникової стрілки. Розходження між значеннями кута, отриманими в півприйомах, не повинні перевищувати подвійної точності відлікового пристрою теодоліта. Якщо розходження значення горизонтального кута b у півприйомах допустиме, то обчислюють середнє значення кута із двох півприйомів. Результати вимірювань записують у журнал.