План семінару

1. Зміст філософського вчення про пізнання.

2. Характеристика наукових методів пізнання.

3. Практика як спосіб становлення і відносин людини до світу і до самого себе.

4. На конкретних прикладах покажіть, що людина включена в матеріальний світ, що всяка життєдіяльність людини в кінцевому рахунку заснована на обміні речовиною й енергією з природою.

5. Загальне і різне в діяльності людини і тваринної життєдіяльності.

6. Загальна структура практичної діяльності, спосіб, мета, засоби, передумови й умови.

7. Типологія видів практики: виробничої, соціальної, політичної, духовної. Діяльність, практика, праця.

8. Ідеальне відображення результатів практики і її соціальні наслідки.

9. Практика і творчість. Продуктивне і репродуктивне в практиці. Практичний характер технічної діяльності.

Мінілекція

Теорія пізнання (гносеологія) досліджує умови, механізми, принципи і форми пізнавальної діяльності людини. На запитан­ня, що таке пізнання, коротко можна відповісти так: це сукупність процесів отримання, переробки і використання інформації про світ і саму людину. В цьому визначенні присутні два ключо­ві поняття: «інформація» і «людина». Обидва вони однаково важливі для розуміння сутності пізнання. Однак не будь-які одержання, переробку і використання інформації можна вважа­ти пізнанням. Для розуміння сутності пізнання з'ясування при­роди і специфіки людини як суб'єкта пізнавальної діяльності має виняткове значення. Так, умовою ефективної роботи персо­нального комп'ютера є ігнорування людського контексту, люд­ського виміру інформаційних процесів. Обробка інформації по­требує абстрагування від багатьох аспектів смислового боку інформації, від її цінності для споживача, від того факту, що різні люди одну й ту саму інформацію сприймають і використо­вують по-різному, залежно від історичних умов, життєвого до­свіду, моральних, соціокультурних і світоглядних установок, на­явного багажу знань, творчих здібностей тощо. При цьому особ­ливу роль відіграють людські інтереси, а в більш широкому значенні — цінності.

Справді, будь-яка пізнавальна активність у кінцевому під­сумку спрямована на задоволення матеріальних і духовних по­треб людей і за своєю суттю нерозривно пов'язана (прямо чи опосередковано) з доцільною практичною діяльністю.

Ті конкретні речі, явища, процеси, на які безпосередньо спря­мована пізнавальна активність людей, прийнято називати об'єк­том пізнання. Той, хто здійснює пізнавальну діяльність, називає­ться суб'єктом пізнання. При цьому слід враховувати активну роль цього самого суб'єкта пізнання. Суб'єктом може бути ок­ремий індивід, соціальна група (наприклад, спілка вчених), клас аб,о суспільство в цілому. Звідси пізнання — це специфічна взаємодія суб'єкта й об'єкта, кінцева мета якої — істина, розробка рецептів, алгоритмів, моделей і програм, спрямованих на освоєння об'єкта відповідно до потреб суб'єкта.

Отже, гносеологія як наука вивчає особливий тип відносин між суб'єктом і об'єктом — пізнавальний. «Відношення пізнан­ня» включає в себе три компоненти: суб'єкт, об'єкт і зміст пі­знання (знання). Звідси виникає завдання проаналізувати від­ношення між суб'єктом, який набуває знання, і джерелом знан­ня (об'єктом), між суб'єктом і знанням, між знанням і об'єктом.

У першому разі головне завдання полягає в тому, щоб з'ясу­вати, як можливий перехід від джерела до «споживача». Тут ми, природно, стикаємося з проблемою посередництва: як об'єкт даний суб'єкту? Іншими словами, потрібно дати теоретичне по­яснення тому, як об'єктивний зміст речей і явищ, що пізнають­ся, переноситься в людську голову і перетворюється в ній на об'єктивний зміст знань. На мові традиційної філософії ця проблема формувалась у такому вигляді: як зовнішній щодо свідо­мості предмет стає надбанням розуму як ідеальний зміст.

Робота з поняттями та термінами

Гносеологія, пізнання, знання, омана, істина, абсолютна і відносна істина, творчість, мудрість.

Теми рефератів та доповідей:

Поняття „гносеологія” у філософії.

Як людина пізнає світ?

Що означає пошук істини?

Що спільного в поняттях „пізнання” та „знання”?

Практика, як критерій істини.

Література

1. Філософія. Підручник, І. Н. Бичко: Вища шк. К, 1995. - 455 с.

2. Філософія / В. П. Андрущенко, І. В. Бойченко, В. А. Буслинский. - К.: Вікар, 2006. - 583 с.

3. Кальной И. И Философия, Учебник. - Симферополь: Бизнес - Информ., 2003. - 448 с.

4. Філософія. Навчальний посібник, - К,: Вікар. 2007. - 584 с.

5. Современная философия / Отв. Ред.: В.П. Кохановский. - Р. - на - Д.: Феникс, 1995. - 511 с.

6. Введение в философию / Л. А. Алексеева, 3. А.Борисова, И. Я. Гнатко. -Донецк: Лебедь, 1998. - 102 с.

СЕМІНАР

Група _____________ Дата ______________ № заняття ____________

Тема: Цінність, як ядро духовного світу людини. Базові цінності людського буття. Глобальні проблеми людини і людства.

Мета заняття:

Дидактична: - розкрити ключові поняття теми і сформувати уявлення студентів про життєві моральні і духовні цінності та глобальні проблеми сучасності.

Методична: - розвивати вміння аналізувати факти, робити висновки, вести дискусію, самостійно опанувати додатковий матеріал.

Виховна: - виховувати у студентів повагу до різних типів світогляду й толерантне ставлення до інших поглядів.

Вид заняття: семінар.

Форми і методи проведення заняття: інтерактивне заняття:

- мозговий штурм;

- відкритий мікрофон;

- дискусія;

- узагальнення вивченого матеріалу.

Міждисциплінарні теми:

Дисципліни, що забезпечують:

- Історія України. Тема: Українська культура XXст.

- Зарубіжна література. Тема: Російська поезія XX ст.

Дисципліни, що забезпечуються:

- Економічна теорія. Тема: Глобальні проблеми сучасності.