4. Визначення педагогіки, її предмета, основних категорій.

Педагогіка (від гр. pais, paidoc — дитя + ago — веду, виховую, тобто дітоведення) — наука про виховання людини. Предмет педагогіки - виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством. Розвиток педагогіки охоплює такі стадії: народна педагогіка - духовна педагогіка - світська педагогіка. перше цей термін запровадив український педагог Олександр Духнович (1803-1865) у підручнику "Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельских". Народна педагогіка - галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. Духовна педагогіка - галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання особистості засобами релігії. Найбільшого розвитку набула вона в епоху середньовіччя, коли церква монополізувала духовне життя суспільства, спрямовувала виховання в релігійне русло. Педагогічна думка, яка до цього розвивалася в лові філософії, сОсобливість світської педагогіки полягає у науковому погляді на проблему навчання і виховання дітей, відповідному аналізі педагогічної практики, обґрунтуванні раціональних форм і методів її вдосконалення. Основні категорії педагогіки — це виховання, освіта, навчання, розвиток. Освіта - процес і результат засвоєння учнями знань, умінь, навичок, досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу, досвіду творчої діяльності з метою стратегіальної організації власного життя, самореалізації та само актуалізації Навчання - цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, спрямована на засвоєння всіх компонентів змісту шкільної освіти: знань, умінь, навичок, досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу, досвіду творчої діяльності. Термін «виховання» вживається в педагогічній науці в чотирьох значеннях: у широкому соціальному, йдеться про виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, яка містить в собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти та протиріччя; тут особистість може не тільки формуватися під впливом соціального середовища, а й деформуватися, або, навпаки, загартуватись у боротьбі з труднощами, «робити саму себе»; ? Завдання педагогіки. Основними завданнями педагогіки є вдосконалення змісту освіти; вироблення принципово нових засобів навчання, навчального обладнання; підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти; комп'ютеризація праці вчителя; вироблення нових і модернізація наявних форм і методів навчання; посилення виховної ролі уроку; вдосконалення змісту й методики Виховання; удосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації та підготовки до праці; вироблення шляхів демократизації та гуманізації життя й діяльності школи. Джерелами розвитку педагогіки є народна педагогіка, історія педагогіки, досвід педагогів сучасності (рис. 2). Система педагогічних наук Педагогіка є системою сформованих у процесі її історичного розвитку різних галузей педагогічних знань. Ця система весь час збагачується, розвивається, поповнюється новими знаннями. До педагогічних наук належать: а) загальна педагогіка, яка вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, загальні проблеми навчально-виховного процесу; б) вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих), що досліджує закони і закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп; в) корекційна педагогіка, яка досліджує виховання, навчання та освіту дітей з різними вадами. її утворюють: сурдопедагогіка  г) галузеві педагогіки (військова, спортивна, Певне місце у системі педагогічних наук займають також інші галузі педагогічних знань. Зокрема, педагогічна деонтологія — народне вчення про виховні обов'язки батьків, про відносини вихователя з вихованцями; духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду виховання особистості в системі релігійних вірувань Певне місце у системі педагогічних наук займають також інші галузі педагогічних знань. Зокрема, педагогічна деонтологія — народне вчення про виховні обов'язки батьків, про відносини вихователя з вихованцями; духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду виховання особистості в системі релігійних вірувань. Педагогіка (від гр. pais, paidoc — дитя + ago — веду, виховую, тобто дітоведення) — наука про виховання людини Педагогіка в системі наук Педагогіка є системою сформованих у процесі її історичного розвитку різних галузей педагогічних знань. Ця система весь час збагачується, розвивається, поповнюється новими знаннями. До педагогічних наук належать: а) загальна педагогіка, яка вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, загальні проблеми навчально-виховного процесу; б) вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих), що досліджує закони і закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп; в) корекційна педагогіка, яка досліджує виховання, навчання та освіту дітей з різними вадами. її утворюють: сурдопедагогіка  г) галузеві педагогіки (військова, спортивна, Певне місце у системі педагогічних наук займають також інші галузі педагогічних знань. Зокрема, педагогічна деонтологія — народне вчення про виховні обов'язки батьків, про відносини вихователя з вихованцями; духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду виховання особистості в системі релігійних вірувань Певне місце у системі педагогічних наук займають також інші галузі педагогічних знань. Зокрема, педагогічна деонтологія — народне вчення про виховні обов'язки батьків, про відносини вихователя з вихованцями; духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду виховання особистості в системі релігійних вірувань. Оскільки до розв'язання проблем виховання особистості причетні різні науки, педагогіка тісно пов'язана з ними. Міжпредметні зв'язки педагогіки дають їй змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси. Педагогіка пов'язана з філософією (етикою, естетикою), соціологією, психологією, анатомією, фізіологією, гігієною людини та з іншими науками. Філософія, соціологія допомагають педагогіці визначити мету виховання, правильно враховувати дію загальних закономірностей людського буття Науково-природничу основу педагогіки становлять вікова фізіологія і психологія.Вікова фізіологія вивчає функції живого організму (передусім людини), процеси, які відбуваються в ньому, їх закономірності. Психологія (від гр. рsіchkos — душевний + lоhоs — вчення) — наука, яка вивчає процеси активного відображення людиною і твариною об'єктивної реальності; наука про закономірності та форми психічної діяльності живих істот. Ці зв'язки обумовлені спільністю їх об'єктів (понять, закономірностей, концепцій, предметів, процесів, критеріїв, методів), реалізуються як взаємодія, взаємовплив, взаємопроникнення, інтеграція педагогіки та інших галузей знань. У цій взаємодії педагогіка спирається на ідеї інших наук (наприклад, людина формується у діяльності - з філософії); використовує їх методи дослідження (анкетування - із соціології), результати їх досліджень (насамперед психології); спільно з ними здійснює дослідження; дає їм замовлення на дослідження певних явищ.