9 Розуміння з боку студентів необхідності володіти базовими теоретичними знаннями;

■ усвідомлення необхідності вироблення навичок і вмінь, що мають професійну спрямованість;

■ забезпечення оптимальних умов для формування навичок і умінь (санітарно-гігієнічних, дидактичних, виховних);

■ навчання студентів раціональних методів оволодіння навичками і вміннями;

■ забезпечення самостійної діяльності кожного студента;

■ дотримання систематичності й логічної послідовності у формуванні навичок і вмінь студентів;

■ розроблення завдань для практичних занять з чіткою професійною спрямованістю;

■ широке включення в систему практичних занять творчих завдань;

Іноді доцільно відмовитися від практики, коли практичні заняття мають колективний характер: один студент виконує завдання на дошці, а інші працюють на своїх робочих місцях. Необхідно йти більш доцільним і ефективним шляхом: науково-педагогічний працівник має чітко визначити завдання, ознайомити студентів з методами самостійної діяльності, допомогти їм усвідомити алгоритм дій. І далі необхідно організувати самостійну роботу кожного студента.

Практичні заняття, незалежно від їх конкретних особливостей, значною мірою забезпечують відпрацювання навичок та вмінь прийняття практичних рішень у реальних умовах професійної діяльності, що мають у своїй основі теоретичний характер.

10. Основні ідеї, концепції, теорії педагогіки вищої школи

Педагогічна теорія - система науково-педагогічних знань, яка описує і пояснює елементи реальної педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі. Складовими елементами педагогічної теорії є педагогічні ідеї, педагогічні поняття, педагогічні концепції, педагогічні закономірності і педагогічні принципи. Теорія узагальнює їх в окремих явищах. На основі теорії будується методика навчально-виховної роботи у вищому навчальному закладі.

Педагогічна концепція - система критичних поглядів на реальну вузівську дійсність і відповідного пошуку та пропозиції нових конструктивних ідей. Педагогічна концепція завжди повинна підкріплюватись дослідженнями та емпіричними даними. Так, концепція гуманізації і гуманітаризації спирається на соціологічні дослідження серед студентів та емпіричні міркування й пропозиції викладачів.

Педагогічна ідея - це новий напрям думки, твердження або розгорнута модель, що відображає ті чи інші стосунки або зв'язки у вузівській дійсності. Набуваючи самостійного характеру, ідеї можуть поєднуватись у концепції, частково слугуючи поповненням теорії. Наприклад, ідея посилення самостійності у навчальній праці студентів, об'єднуючись з іншими законами вузівської дійсності з урахуванням самостійності студентів, набула концептуального характеру.

10. Консультації, заліки, іспити у вищій школі

Консультації з контрольними функціями мають два основних різновиди: а)

консультації, на яких викладач перевіряє конспекти першоджерел,

самостійну роботу студентів з літературою, допомагає студентам

сформулювати необхідні узагальнення; б) консультації - для студентів,

які пропустили лекції, семінарські заняття.

Міжсесійний контроль сприяє забезпеченню ритмічної роботи студентів,

виробленню у них вміння чітко організувати свою працю, допомагає

викладачеві своєчасно виявити невстигаючих і допомагати їм,

організовувати індивідуальні творчі заняття для найкраще підготовлених

студентів. Дані міжсесійного контролю використовуються для внесення

відповідних змін у матеріал, що вивчається на лекціях, у зміст

консультацій, індивідуальної роботи ЗІ студентами, контрольних робіт,

колоквіумів.

Провідне місце у системі контролю навчальної роботи студентів посідає

рубіжний контроль (заліки, курсові) та підсумковий і заключний контроль

(семестрові та державні іспити).

Заліки, екзамени, курсові та дипломні роботи, виробнича і педагогічна

практика традиційно вважаються основними формами контролю навчальної

роботи студентів. Кількість іспитів, як правило, не повинна перевищувати

п'яти, а кількість заліків за семестр - шести, у тому числі не більше

двох диференційованих.

Заліки — це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами

практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), засвоєння ними

матеріалу семінарських занять, практики. Заліки, як правило, проводяться

без білетів і оцінок, у вигляді бесіди викладача зі студентами.

Співбесіди можуть проводитися індивідуально. Під час заліку викладач

констатує факт виконання чи невиконання студентами необхідних робіт.

Якщо студент якісно і систематично працював протягом семестру, викладач

може поставити йому залік «автоматично».

Іспити складаються за білетами, затвердженими кафедрою. Досвідчені

викладачі нерідко проводять іспити за білетами у вигляді вільної бесіди.

При цьому запитання білета виступають стрижнем такої бесіди, а оцінка

оголошується як її підсумок.