1921 Рр., яка розпочалася у військовій промисловості, швіідКо поширилась і на цивільне господарство.

Внаслідок економічного піднесення США вдалось досить швидко подолати кризові явища конверсійного періоду. У?ке в 1923 р. у країні спостерігалися зростання й активізація виробництва. Процес швидкого економічного піднесення продовжувався аж до 1929 р. Фундаментом процвітання в цей пе_оі_од став прискорений розвиток нових галузей (автомобільної, е_пек. тротехнічної, хімічної, радіотехнічної та ін.), завдяки їх модерні­зації і втіленню останніх досягнень НТП, наукових методів органі­зації виробництва. Фінансовою базою цього процесу були величезні прибутки, які американські корпорації отримували від експорту капіталів і товарів до європейських та інших країн світу. З 1923 по 1929 р. їх чистий прибуток становив більше 50 млрд дол.

У період найвищого процвітання країни сформувалась концепція американського типу цивілізації, в основі якої лежали твердження про національну винятковість, необмежені можливості, в тому числі бізнесу, що ґрунтується на індивідуалізмі, вільній конкуренції, запереченні державного втручання в економіку. Тому в цей період система державного регулювання економіки в США не дістала розвитку.

Разом з тим на тлі загального економічного процвітання галузі промисловості, які не мали споживацького характеру, переживали серйозні труднощі (суднобудування, вугільна галузь), багато ринків були перенасичені, що викликало труднощі у текстильній, швейній промисловості. У важкому становищі перебувало сільське господарство. Диспропорції у народному госпо­дарстві стали причиною наростання незбалансованості між ви­робництвом і споживанням, які доповнювались хронічним безробіттям, лихоманковим спекулятивним біржовим ажіотажем. У країні назрівала криза.

Економічна криза 1929-1933 рр.

Криза розпочалася в Нью-Йорку з краху на фондовій біржі та охопила банківську систему, промисловість і сільське господарство. Біржову паніку 23 жовтня 1929 р. викликало катастрофічне падіння курсу акцій, ціна яких була завищена біржовими спекулянтами. Покупці акцій широко користувались позиками комерційних банків та інших спеціалізованих установ. Коли курси акцій відірвались від номіналу, почали падати, кредитори стали вимагати повернення позик. Спекулянти з метою отримання необхідних засобів почали продавати акції, прискорюючи цим їх падіння. За період з 1929 по 1933 р. загальна ціна біржових акцій зменшилась у 4,5 раза.

Обвал курсу цінних паперів на Нью-Йоркській біржі викликав паніку в США й у всіх інших країнах Заходу. Величезна хвиля фінансово-економічних потрясінь прокотилася по всьому Західному світу. Криза набувала всеохопного характеру, але най-сильніше вразила США.

Різкий спад виробництва в базових галузях негативно відбився на решті галузей економіки. Всього за роки кризи (1929—1933) зазнали краху 135 тис. промислових і фінансових фірм, 19 великих залізничних компаній, збанкрутували 5760 банків. Обсяг зовнішньої торгівлі скоротився в 3,1 раза, внутрішньої — в 2 рази. Криза відкинула економіку до рівня основних показ­ників розвитку 1911 р.

Падіння курсу акцій зачепило від 15 до 20 млн американців, їхнє матеріальне становіище погіршувалось намаганням монополістів перекласти кризові труднощі на плечі робітників. Скорочення виробництва призвешо до зростання безробіття, яке у 1933 р. досягло 17 млн осіб (1/3 шрацездатного населення), що становило разом з членами сімей майже половину всього населення. Заробітна плата знизилась біліьше ніж удвічі. Багато хто залишився без житла, виникали "гунерівські містечка", збудовані з ящиків, будівельних відходів на окраїнах міст. Тільки в Нью-Йорку в 1931 р. в такому містечку від голоду померло 3 тис осіб.

Криза в промисловості переплелася з аграрною. Збір пшениці до 1934 р. впав на 36 % , кукурудзи — на 45, а більше 40 % фермерських доходів йппло на погашення заборгованості і податків. За роки кризи внаслідок різкого падіння закупівельних цін на продовольчі товарні (в середньому на 58 %) за стабільних грошових витрат у вигляді орендної плати, податків і т. ін. відбувалось постійне скорочешня виробництва, що призвело до розо­рення близько 1 млн (18 %) фермерів, господарства яких були примусово продані за несплату боргів і податків.

Щоб не допускати падіння цін, фермери знищували продукцію: пшеницю спалювалш в топках паровозів і пароплавів, молоко з цистерн виливали у водойми, картопляні й бавовняні поля заливали гасом або заорювали.

Уряд США всіляко намагався пом'якшити наслідки кризи.

3 приходом до влади президента Г. Гувера, на правління якого припали найважчі роки, ще не була розвіяна ілюзорна віра у здатність ринку до саморюгулювання. Тому уряд почав застосовувати раніше випробуваїні рецепти боротьби з кризою — поси­лення політики торгового) протекціонізму. З кінця 1931 р. уряд намагався утримати на п;лаву великі банки, промислові, торговельні фірми, транспортні компанії і великі фермерські господарства шляхом державного кредитування. Стало практикуватись і державне регулювання процесу ціноутворення, що свідчило про деякі зміни у поглядах уряду на природу кризових явищ і на роль держави в системі господарських відносин.