Висновки до підрозділу 3.2

Узагальнюючи зазначене, пропонуємо наступні шляхи вирішення проблем з правового регулювання діяльності готельної сфери:

1. Удосконалення нормативно-правової бази підготовки спеціалістів з обслуговування готельних комплексів.

2. Підтримка впровадження в Україні загальноєвропейської системи якості в готельному та ресторанному секторі.

3. Проведення маркетингових досліджень та аналізу потреб споживачів і якості послуг підприємств готельного господарства України та визначення перспективних потреб міста у готельному фонді різної категорійності.

4. Удосконалення системи перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників туристичної галузі та готельного господарства, організація сучасних баз практики з підготовки фахівців туристичного та готельного профілю.

Висновки

Підсумовуючи викладений у магістерській дипломній роботі матеріал, можна дійти наступних висновків:

1. Простеживши закономірності розвитку туризму, можна прийти до висновку, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як засобу використання свого вільного часу.

2. На сьогоднішній день Україна відкрита і для міжнародного туристичного співробітництва, яке повною мірою віддзеркалює загальноєвропейські інтеграційні політичні та соціально-економічні процеси, враховує основні загальнонаціональні пріоритети. Виходячи з національних інтересів, міжнародна туристична політика України багатовекторна, реалізується на засадах економічної доцільності та взаємовигідної співпраці з конкретною країною або регіоном, враховує особливості певного туристичного ринку.

Викладене вище дозволяє зробити висновок, що правові основи функціонування туристичної галузі в Україні створено. Але для того щоб повною мірою реалізувати свій величезний потенціал у цій сфері нашій державі необхідно поряд з вирішенням економічних проблем постійно вдосконалювати нормативно-правову базу туристичної діяльності. Важливим кроком у цьому напрямку має стати виконання Програми розвитку туризму в Україні.

3. Першочерговим практичним кроком повинно стати розроблення та вдосконалення нормативно-правової бази з питань туризму та здійснення за участі Державного агентства України з питань туризму і курортів експертиз існуючих та проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у цій галузі. І саме підвищення ефективності нормативно-правового забезпечення туристської галузі сприятиме зміцненню цієї галузі економіки України, зростання авторитету України на світовому ринку туристичних послуг, наповненню державного бюджету, створенню потужної туристської галузі, зростанню добробуту українських громадян, збереження історико-культурної спадщини, піднесення духовного потенціалу.

Щодо вдосконалення національного законодавства в сфері туризму, то необхідно зазначити, що зараз багато говорять про створення туристичного кодексу. На наш погляд, це є доцільним. Туристична діяльність тісно пов’язана з іншими видами господарської діяльності (транспортною, комерційною, тощо). Також в цій сфері діють багато міжнародних договорів, конвенцій, декларацій міжнародних організацій, тому треба оту силу-силенну законодавчих актів, які регулюють тур діяльність, а сьогодні їх налічується біля 600 актів, привести до єдиної позиції, а саме до створення Туристського кодексу України.

4. Було б доцільно, щоб у випадках перебування іноземних туристів, уряд України керувався би загальноприйнятими джерелами міжнародного права. Такими джерелами є: міжнародний звичай; міжнародні угоди на двосторонній основі; багатосторонні договори та міжнародні конвенції та декларації. Деяким з міжнародних конвенцій близько вісьмидесяти років, але вони не втратили своєї актуальності та значення тим більше, що до них періодично вносяться доповнення та уточнення, які відповідають сучасності.

5. Повертаючись до питання правового забезпечення безпеки туристів у сфері туризму можна визнати, що необхідне удосконалення системи правового забезпечення страхування, яке повинно охопити внесення необхідних змін і доповнень у законодавчі і нормативні акти різних рівнів.

7. Необхідно шукати нові можливості, розробляти нові види туристичних пропозицій, оскільки майбутнє туристичного підприємства залежить від того, наскільки послідовно і рішуче воно буде боротися за своє місце на ринку.

8. Необхідна підготовка досвідчених фахівців у туристичній сфері, які будуть володіти певними знаннями та навичками, бути професіоналами, щоб успішно формувати та продавати .

9. Необхідно краще спеціалізуватись на виробництві і реалізації високодоходного і якісного туристичного продукту, постійно турбуватись про його оновлення через удосконалення послуг, диверсифікацію, урахування моди і ринкових тенденцій. Головним завданням як турагента, так і туроператора є зміцнення свого становища на туристичному ринку й отримання стабільного прибутку.

10. Удосконалення нормативно-правової бази підготовки спеціалістів з обслуговування готельних комплексів.

11. Підтримка впровадження в Україні загальноєвропейської системи якості в готельному та ресторанному секторі.

12. Проведення маркетингових досліджень та аналізу потреб споживачів і якості послуг підприємств готельного господарства України та визначення перспективних потреб міста у готельному фонді різної категорійності.

13. Удосконалення системи перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників туристичної галузі та готельного господарства, організація сучасних баз практики з підготовки фахівців туристичного та готельного профілю.

14.Політика щодо охорони праці служить вихідним стержнем для встановлення цілей та задач підприємства, вона включає обов'язки щодо постійного покращення, періодично переглядається з метою забезпечення відповідності до потреб підприємства і спрямована на використання та урахування світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.