Види торгівельних підприємств за вибором вартості приміщення

Умови використання дорогих приміщень	Вид підприємства
1. Виділяються вітрини 2. Високий рівень товарообороту 3. Низький валовий прибуток 4. Мала увага звертається на рекламу 5. Низькі накладні витрати 6. Орієнтація па випадкового покупця-пішохода	Універмаг Магазин модного одягу Міська аптека Банк Господарські магазини Магазин спиртних напоїв Магазин товарів для мужчин
Умови використання дешевих приміщень	Вид підприємства
1. Високий валовий прибуток 2. Низький товарооборот 3. Є потреба у широкому просторі для вітрин (широкомасштабні вітрини) 4. Товар має строго ціленаправлене спрямування 5. Постійна клієнтура 6. Постійна реклама 7. Високі накладні витрати	Магазин меблів Магазин для продажу устаткування для прокладання труб Автомобільне агентство Магазин килимів, телевізорів Місцева аптека Мережа квіткових, овочевих магазинів Продаж делікатесів станціям обслуговування

Розміщення виробничих підприємств і підприємств сфери послуг. У виробничому підприємництві бізнес розглядається як логічна систе­ма: постачальники (сировина і матеріали) – процес виробництва (готова продукція) – споживачі.

Де конкретно буде розміщений процес виробництва між постачальни­ком і споживачем, значно залежить від того, що відбувається під час цього процесу. Якщо виробничий процес додає вагу чи збільшує потребу в почат­ковій сировині, то він розміщується ближче до ринку, оскільки затрати на розподіл із розрахунку на тонно/км будуть відносно вищі, ніж затрати на поставку сировини.

Якщо виробничий процес знижує вагу чи кількість, то він розміщується ближче до сировини (наприклад, виробництво сухих харчових концентратів).

Близькість до ринку, як правило, домінує над близькістю до сировини. Однак можуть мати місце і окремі винятки. Це стосується виготовлення тієї продукції, виробництво якої супроводжується наявністю значних відходів або у процесі виробництва використовується сировина, яка швид­ко псується чи виділяється своєю значною масою. Наприклад, до вироб­ництв із значною кількістю відходів належать деревообробні підприємства, а фабрики, які здійснюють переробку, консервацію свіжих овочів та фруктів повинні розміщуватися в районах потужного садівництва та вирощування овочевих культур.

Слід враховувати певні особливості розміщення підприємств, які нада­ють послуги. Так, розміщення сервісних фірм залежить від виду послуг, які вони надають. Ці фірми часто називають фірмами призначення, оскільки покупці звертаються за такими послугами у спеціальних випадках. Тому салон краси, майстерні з ремонту взуття, одягу чи телевізорів не обов'язково вимагають дорогих приміщень. Вони тісно зв'язані з місцем проживання своїх клієнтів і, як правило, розміщуються в місцевих торгівельних райо­нах як додатки великих універмагів, універсамів або в окремих приміщеннях. Близькість їх розміщення до торгівельного центру вважається ідеалом. Але попит на приміщення серед сервісних підприємств є різним. Салони краси повинні виглядати привабливо і бути затишними, зручними. Май­стерні з ремонту взуття мають свої відмінні риси, і це не обов'язково якась привабливість, скоріше відповідна зручність д\я клієнта, наприклад, близь­кість до місця проживання.

Для туристичних агентств важливо мати приміщення на багатолюдних вулицях, оскільки тут великий рух пішоходів, які можуть зайти в агентство просто із цікавості. Багато фірм можуть надавати свої послуги просто по телефону чи із офісу на верхньому поверсі, але і для них важливо бути по­мітними з вулиці.

Загалом, для всіх сервісних фірм найважливішими є орієнтація на цільового клієнта, вивчення його особливостей і смаків.

Проходження всіх етапів на шляху створення свого бізнесу – це велика школа гарту в ринковому вирі для підприємця, а кожний вдалий крок — це міні-успіх на шляху реалізації своєї ідеї. Дуже часто цей етап дається підприємцю найважче через відсутність досвіду, необхідних фінансових за­собів підтримки, репутації, невизначеність, руйнування романтичного ореолу в прагненні швидкого успіху. Але здолання його – це для підприємця поступ і утвердження свого статусу в сфері бізнесу.

Інший спосіб розпочати підприємницьку діяльність – через систему франчайзних відносин.

Найчастіше франчайза виникає у галузі торгівлі, послуг, харчування. Вона можлива і в сфері виробництва, науково-пошукової діяльності тощо. Франчайзинг можна розглядати як метод організації бізнесу, що ба­зується на угоді між великими корпораціями (франчайзери) із малими фірмами (франчайзі) або окремими підприємцями на засадах системи взаємовигідних пільг та привілеїв.

Франчайзер надає право дрібному підприємцю вести справу відповідно до угоди на визначеній території протягом обумовленого часу, забезпечую­чи при цьому його своїми товарами, рекламними послугами, технологіями, фірмовим знаком.

Франчайзі здійснює свою підприємницьку діяльність під керівництвом франчайзера, який забезпечує його послугами менеджменту, маркетингу через кращу обізнаність із ринковими умовами конкретного регіону.

Система франчайзних відносин зменшує ризик початку підприємницької діяльності, оскільки забезпечує франчайзі; бізнес під добре відомим товар­ним знаком, гарантію якості товарів (послуг), зменшення витрат на рекла­му, забезпечення вищого рівня підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, пільгове фінансування та кредитування учасників угоди, забезпе­чення ефективного інвестування капіталу і т. д.

Однак, укладення франчайзного контракту для підприємця означає, насамперед, значні обмеження у прийнятті самостійних рішень стосовно свого бізнесу; зменшення доходів у зв'язку із придбанням франчайзи і постійними платежами франчайзеру, необхідність дотримання операційних стандартів, які встановлює франчайзер і т. д.

Якщо підприємець не має власної ідеї, але володіє достатньою сумою коштів, то він може скористатися ще одним способом входження в бізнес –придбати уже сформований, існуючий бізнес. У цьому випадку об'єкт при­дбання має бути детально вивчений і оцінений за багатьма аспектами: фінанси, маркетинг, операційна діяльність, мотивація продавця, перспективи. Зокрема, при оцінці фінансового стану, необхідно ознайомитися із фінансовими доку­ментами підприємства, впевнитись у точності відображених у них даних, про­аналізувати інформацію аудиторських перевірок, провести інспекцію інвентаря, порівняти дані фірми із середньостатистичними для такого типу підприємств і оцінити альтернативні шляхи вкладення інвестицій.

При реалізації намірів придбати існуючий бізнес підприємець обов'язко­во повинен звертатися за консультаціями до професіоналів, зокрема, до адво­катів – при здійсненні офіційних контрактів; до бухгалтерів — з метою перевірки фінансового стану; до спеціалістів із нерухомості, бізнес-планування та інших сфер діяльності – з метою отримання корисних рекомендацій.

При оцінці фірми у багатьох випадках важливим фактором є її репу­тація, престиж. Однак, слід враховувати, що більшість малих фірм не можуть пропонувати в якості активу свій престиж, оскільки престиж малого підприємства значною мірою залежить від особистості власника, яка не може бути частиною продажу. Деякі фірми можуть мати особливі переваги, такі як довготривала оренда на хорошому місці чи вигідне місце розташування, що обов'язково необхідно приймати до уваги при оцінці вартості фірми.

Варіантів придбання існуючого бізнесу може бути декілька, тому гово­рять про повне придбання, коли підприємство купують повністю, із його філіалами та підрозділами (поглинання), і фактично воно перестає функціо­нувати як незалежна господарська одиниця, або часткове, коли купують один із філіалів діючого підприємства.

На вибір того чи іншого варіанту впливає мета придбання (підприємство може стати основою нового бізнесу або тільки певним доповненням до нього), фінансові можливості покупця, тип підприємства, яке купують, його вартість та стратегічні перспективи тощо.

Реалізація цього способу входження в бізнес вимагає ознайомлення із діючим законодавством, а також розроблення шляхів інтегрування при­дбаного підприємства із концепцією вашого бізнесу.

Таким чином, при купівлі-продажу підприємства або інших комерційних структур важливо пам'ятати про те, що саме є предметом угоди – цілісний майновий комплекс, корпоративні права, юридична особа як єдиний об'єкт або щось інше. Якщо мова йде про продаж тільки корпоративних прав, то вони мають свою, як правило, договірну вартість (як домовились – стільки і коштує). Якщо йдеться про цілісний майновий комплекс, то тут зовсім інша ціна з прив'язкою до балансової вартості (завищення або заниження, відповідно, впливає на оподаткування).

Визначення корпоративних прав можна знайти у п. 1.8. ст. 1 закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. №334\94-ВР (із наступними змінами і доповненнями). Визначення цілісного майнового комплексу дається у п. 3.2.8. ст. З Закону „Про податок на додану вартість”.

Якщо ж йдеться про громадян-власників, то на практиці купівля-продаж підприємства найчастіше здійснюється шляхом простої реєстрації зміни власників.

Отже, при купівлі уже існуючої фірми найскладніше питання – визначення її вартості. Існує три методи (поширені в західній практиці) оцінки вартості фірми; балансовий, метод доходів ринковий.

Коли дохід фірми визначає, в основному, вартість її майна, і затрати на створення нового бізнесу не дуже перевищують вартість майна бізнесу, який купують, використовують балансовий метод.

Метою купівлі бізнесу є купівля її майбутнього (потенційно можливого) доходу, тому поширенішим є метод доходів із його різновидностями – додаткових доходів, капіталізованих доходів, майбутніх доходів.

Кожний із названих методів має свої недоліки та переваги, тому доцільно визначати вартість бізнесу кількома із них, обравши при цьому найефек­тивніший варіант для конкретного випадку. Кінцева ціна фірми встанов­люється в процесі переговорів між покупцем і продавцем.

Цей спосіб входження в бізнес також має переваги і недоліки.

Серед переваг можна назвати:

1. Прискорення процесу входження в бізнес.

2. Придбання фірми, яка успішно функціонує, означає швидкий спосіб одержання прибутку.

3. Існуюча фірма може мати досить вигідне місцезнаходження.

4. Існуючий бізнес уже має сформований колектив, контингент поста­чальників, певні встановлені зв'язки і контакти.

5. Уже відома результативність діяльності фірми, яку купують.

6. Можливо, що ціна на придбання фірми є значно нижчою, ніж затрати на створення власної справи.

Серед недоліків можна назвати такі:

1. Мінливе або ілюзорне благополуччя фірми.

2. Можна успадкувати вороже ставлення до фірми.

3. В перспективі місце розташування фірми може виявитись невдалим.

4. Низька мобільність, оскільки можлива ситуація, коли важко змінити уже налагоджену діяльність на фірмі.

5. Ціна на придбання фірми може виявитись досить високою.

Оцінка позитивних і негативних сторін цього способу входження в бізнес порівняно із іншими дозволить підприємцю сформувати концепцію майбутнього бізнесу і стане основою для складання бізнес-плану, тобто переходу до наступної стадії в підприємницькому процесі.