2) Умови діяльності медичної служби в оборонному і наступальному боях, їх вплив на організацію медичного забезпечення військ

Досвід минулого свідчить, що діяльність військово-медичної служби і організація медичного забезпечення військ у діючій армії під час війни проходить в умовах, що різко відрізняється від тих, в яких працює медична служба в мирний час. У зв’язку з цим форми і методи роботи медичної служби в бойових умовах здійснюються відповідно до конкретних умов обстановки:

- несподіваність нападу – спосіб розв’язування війни, при якому медична служба перебуває в найнесприятливіших умовах, оскільки повинна відновити свою боєздатність (втрати), взяти участь у ліквідації наслідків нападу, організувати медичне забезпечення бойових дій;

- виникнення втрат на суші, на морі, у глибокому тилу вимагає від медичної служби високої бойової готовності, маневреності і взаємозамінності її формувань, а також чіткості взаємодії;

- нерівномірність і одномоментність виникнення санітарних втрат різко збільшить їх невідповідність, особливо на початку війни, наявним силам і засобам медичної служби, тобто потреб буде багато, а сил буде мало;

- одномоментне виникнення масових санітарних втрат навіть без застосування ядерної і хімічної зброї. Застосування сучасних засобів ураження (високоточної зброї, боєприпасів вибухової дії, об’ємного вибуху, касетних боєприпасів), безперервне вдосконалення авіаційної, артилерійської, мінної і стрілецької зброї і здатність гарантовано уражати цією зброєю цілі на всю глибину оперативної побудови військ зумовлюють значне зростання втрат від звичайної зброї;

- похідно-бойові умови, що характеризуються надзвичайно великою мінливістю, непередбаченими ситуаціями (загроза полону, знищення підрозділу, частини або закладу, радіоактивне або хімічне забруднення території тощо), а також різноманітність умов місцевості (ліс, гори, бездоріжжя тощо), порою року, метеорологічними чинниками (спека, холод, дощ, сніг тощо). Похідно-бойові обставини значно ускладнюють не тільки роботу підрозділів, а й умови розміщення особового складу медичної служби, поранених і хворих на етапах медичної евакуації. Військово-польова медицина має ще й таке визначення – добра медицина в поганих умовах. Мається на увазі важлива вимога до медичної допомоги пораненим на війні: повноцінне використання в бойовій обстановці досягнень клінічної медицини мирного часу;

- загроза виникнення і поширення інфекційних захворювань у діючій армії, чому сприяє зосередження значної кількості військ на обмеженій території та її забруднення, міграція цивільного населення, погіршення його матеріально-побутових умов, а також можливість використання противником біологічної (бактеріологічної) зброї;

- особливість структури уражень і поранень, перебігу бойової патології, патогенезу і клініки бойових уражень і поранень і захворювань. Це влучно підмітив свого часу М.І. Пирогов: «Травма уражає цілий організм значно глибше і більше, ніж про це мають увагу. І тіло і душа пораненого набагато сприйнятливіші до страждань різного роду». У сучасних операціях із застосуванням тільки звичайної зброї серед санітарних втрат очікується різке зростання питомої ваги тяжких і дуже тяжких уражень механічно-термічного і контузійного характеру, включаючи ураження паренхіматозних та інших внутрішніх органів, особливо від боєприпасів об’ємного вибуху;

- небезпека ураження підрозділів і частин медичної служби бойовими засобами противника. Так, аналіз медичного забезпечення бойових дій у період Великої Вітчизняної війни свідчить, що особливо значними були загальні втрати середнього і молодшого медичного персоналу (фельдшери, санінструктори, санітари підрозділів тощо).

Необхідною умовою виконання завдань, що поставлені перед медичною службою, є тісна взаємодія з іншими службами і родами військ. У сучасній війні неможливо організувати медичне забезпечення без допомоги органів тилу, без залучення залізничного, автомобільного, водного і повітряного транспорту.

Умови діяльності медичної служби в обороні визначаються, звичайною мірою, як здійснюється підготовка і організація оборони. Підрозділ може переходити до оборони в ході бойових дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником або відсутності безпосереднього зіткнення з противником. Сучасний оборонний бій характеризується напруженістю і динамічністю.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником короткі терміни, відведені для організації оборони, створюють великі труднощі в підготовці медичної служби до роботи в оборонному бою. За відсутності безпосереднього зіткнення з противником складаються сприятливіші умови для підготовки медичної служби до медичного забезпечення бою.

Важкі обставини в обороні виникають під час розшуку поранених і вивозу їх з осередків масових санітарних втрат. Поранені можуть перебувати в зруйнованих оборонних спорудах, під завалами, на місцевості, зараженій РР і СДОР та під вогневим ураженням противника.

При тривалому перебуванні військ в обороні виникає небезпека погіршення санітарно-гігієнічного стану зайнятої ними місцевості і оборонних споруд. При цьому в обороні медична служба, поряд з лікувально-евакуаційними заходами, повинна приділяти велику увагу проведенню санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

У ході оборонного бою внаслідок ударів, нанесених противнику, можуть бути створені сприятливі умови для переходу від оборони до наступу. Медична служба повинна врахувати таку можливість і бути готовою до медичного забезпечення бригади в наступі.