59. Політико-правові погляди о.Терлецького

Український публіцист, літературознавець, громадський діяч Остап Степанович Терлецький народився 5 лютого 1850 р. у с. Назірна (тепер Коломийський район Івано-Франківської області) в родині священика. Закінчив в 1872 р. філософський факультет Львівського університету та в 1883 р. юридичний факультет Віденського університету. Виступав у журналах "Світ", "Життя і Слово" як історик, критик, економіст. Разом з С. Подолинським організував у Відні видавництво соціалістичної літератури українською мовою. За революційну діяльність, пропаганду соціалістичних ідей притягувався до судової відповідальності.

У 1873—1876 рр. О. Терлецький читав у Відні для студентів доповіді та реферати з філософії, в яких пропагував діалектичну методологію К. Маркса для пояснення живої природи, біологічних процесів. Одним із перших в Галичині закликав до створення політичної організації робітничого класу, разом з М. Павликом та І. Франком був фундатором Русько-Української Радикальної партії, першої в Україні політичної партії європейського типу. Свої юридичні погляди виклав у працях "Першопричини великоруського народу" (1873), "Галицько-руський народ і галицько-руські народовці" (1874), "Лихва на Буковині" (1878), "Літературні стремління галицьких русинів від 1772 до 1872" (1895), "Галицько-руське письменство у 1848-1865 рр." (видана у 1903), "Історія української держави: Княжа доба" (видана у 1923), "Історія української держави: Козацька доба" (видана у 1924) та ін.

У своїх поглядах на природу О. Терлецький виходив з матеріалістичного розуміння світу, визнання нествореності та незнищуваності матерії в її постійному русі і розвитку, що відбуваються за своїми власними закономірностями без втручання потойбічних сил. Звідси його орієнтація на наукове пізнання, методологічна вимога розглядати предмети і явища в їх всезагальному зв'язку і розвитку. Соціально-політичні погляди О. Терлецького тяжіли до соціалістичної орієнтації, де відчувається вплив марксизму. Єдине спасіння трудящих, особливо селян, від розорення та експлуатації він вбачав у перебудові суспільства на соціалістичних засадах. Досліджуючи природу і питання української літератури, обстоював принцип народності, закликав до укріплення зв'язку літератури з суспільним життям.

Під впливом марксизму і соціалістичної ідеології О. Терлецький вибудовував свої концепції щодо сутності права. Для нього конституційні засади держав Європи як "хартії буржуазного світу" не були істинними. Найважливішими, на думку Терлецького, є надання політичних і економічних прав трудящим, досягнення рівності всіх перед законом і рівності закону для всіх з метою втілення принципу повної соціальної справедливості. Його ідеалом є федеративна демократична республіка, де суд і правду вершить громада, яка поєднує законодавчу, виконавчу і судову владу, тобто республіка, у якій панують безпосередня демократія і втілений принцип верховенства волі народу. Акцентував Терлецький на феномені державницького інтересу, який, на його погляд, держава реалізує у "політиці інтересів". Австро-угорська "політика захисту інтересів буржуазії та поміщиків" була для нього неприйнятною. Терлецькому належить чималий внесок у збагачення української юридичної етнографії і дослідження проблем вітчизняного державотворення княжої і козацької доби.

На вченні Терлецького виховано започатковувача ідеї повної політичної самостійності ("політичної відрубності") України Ю. Бачинського. Згодом лозунги цього вчення запозичив М. Міхновський, вклавши в них зовсім інший правовий і політичний зміст.