Новітні методології літературознавчого аналізу

Літературознавчі підходи антропологічного типу в контексті сучасної методологічної ситуації (загальна характеристика, ключові поняття, дослідницькі алгоритми)

Визначення літературознавчих методологій антропологічного типу. Фройдизм, теорія архетипів К.Г.Юнга, феміністична критика, рецептивна естетика – провідні положення, термінологічний апарат.

Літературознавчі підходи сцієнтичного типу в контексті сучасної методологічної ситуації (загальна характеристика, ключові поняття, дослідницькі алгоритми)

Визначення літературознавчих методологій сцієнтичного типу. Російський формалізм, структуралізм, постструктуралізм, деконструктивізм - провідні положення, термінологічний апарат.

Фройдизм як літературознавча методологія: історія формування, ключові поняття, провідні персоналії

Структура психіки людини. Два основні інстинкти (Ерос і Танатос). Три психічні інстанції (Ід, Его, Супер-Его). Принципи взаємодії цих інстанцій (принцип задоволення і принцип реальності). Захисні механізми (витіснення, регресія. раціоналізація). Сублімація. Теорія статевого потягу (Едипів комплекс, комплекс Електри). Аналітичні стратегії інтерпретації художнього тексту за допомогою категорій психоаналізу З. Фройда. Продуктивність діалогу фройдівського психоаналізу та літературознавства.

Теорія Карла Юнга і літературознавство

К.Г. Юнг і З. Фройд: світоглядні домінанти та специфіка діалогу. Концепція колективного неусвідомленого К.-Г. Юнга і її значення для розуміння людини і її культурного буття. Поняття архетипу, характерні особливості архетипів, основні архетипи (тінь, аніма, анімус). Неусвідомлене як джерело художньої творчості. Психологічний та провіденційний типи творчості. Інтровертна та екстровертна авторська позиція.

Структуралізм як одна із методологій сучасного літературознавства (ключові персоналії, основні ідеї, дослідницькі стратегії)

Структуралізм у лінгвістиці (“Курс загальної лінгвістики” Ф. де Соссюра, провідні ідеї де Соссюра: розрізнення мови та мовлення, розуміння мови як системи знаків, ідея структури об’єкту).Три вимоги до будь-якої структури (цілісність, трансформація. саморегулювання). Ідея нескінченної комбінації знаків (Р. Барт) Застосування теорії де Сосюра для літературної критики та психоаналізу. Ролан Барт: кардинальні функції та функції-каталізатори; власне індекси та індекси-інформанти; синтагматичний та парадигматичний рівні; реалістичні, психологічні та символістські тексти; актор і актант; три типи дій (бажати, повідомити, боротися). Ігрова сутність мови. Теорія смерті автора.

П’ять кодів тексту за Р.Бартом (акціональний, семічний, герменевтичний, культурний, символічний коди).

Російський формалізм: провідні персоналії, ключові ідеї, інтелектуальні здобутки

Два провідних центри розвитку формалізму: Московський лінгвістичний гурток (Р.Якобсон, П.Богатирьов і Г.Винокур) та Петроградський ОПОЯЗ (В.Шкловський, Б.Ейхенбаум, Л.Якубинський, О.Брік). Основні поняття російського формалізму: теорія одивнення, “голос автора”, “матеріал”, “прийом”, два аспекти розповіді: сюжет (“plot”) і фабула (“story”). Теорія оповіді Ейхенбаума.

Фемінізм та гендерні студії в літературознавстві (репрезентативні персоналії, стратегії інтерпретації художніх текстів, термінологічний апарат).

Розвиток феміністичної критики та її основні імперативи. Концептуальні проблеми феміністичної критики. Фемінізм рівності і фемінізм відмінності. Ознаки жіночого письма. Представники феміністичної критики та їх ключові ідеї (С. де Бовуар, Ю.Крістева, Г.Сіксу, К.Міллет, Е.Шовалтер). Семіотичний і символічний дискурси. Андроцентрична і гіноцентрична феміністична критика. Жіночі, фемінні і феміністичні тексти. Гендерні студій: специфіка об’єкту та ключові поняття (гендерний ідеал, гендерні норми, гендерна асиметрія, фалологоцентризм, маскулінність, фемінність, андрогінність, патріархат та ін.). Механізми формування гендерної ідентичності. Гендерні дослідження в літературознавстві.

“Новий історизм”: історія формування, провідні персоналії, ключові поняття

Історія виникнення і специфіка діалогу з іншими літературознавчими методологіями. «Текстуальність історії» та «історичність текстів». Основні концептуальні поняття: література як функція культури, основні функції літератури: функція стримування (constraint) та функція стимулювання (mobility) (С.Грінблатт), текст як дискурс.