- •Правила приготування рлф масооб'ємним методом
- •Приготування розчинів кислоти хлоридної
- •Приготування розчинів аміаку і кислоти ацетатної
- •Приготування розчинів рідин, що прописуються під умовною і хімічною назвами
- •Класифікація вмс
- •Необмежено набухаючі
- •Обмежено набухаючі
- •5.Контрольні питання:
- •Негативні властивості суспензій
- •Стабілізують суспензії
- •Переваги суспензії
- •Метод скаламучування.
- •Виготовлення суспензій з гідрофобними речовинами.
- •Готування суспензій конденсаційним методом. Заміна розчинника.
- •Хімічна взаємодія (хімічне диспергування)
- •Приготування олійних емульсій
- •І. Приготування первинної емульсії (корпусу):
- •Іі. Розведення первинної емульсії водою:
- •Класифікація емульгаторів:
- •Неіоногенні пар:
- •Механізм стабілізуючої дії емульгаторів:
- •Насінні емульсії
- •Фактори, що впливають на повноту і швидкість витягування діючих речовин.
- •Технологія водних витяжок.
- •Класифікація лініментів:
- •Гомогенні мазі
- •Гетерогенні мазі
- •Гомогенні мазі
- •Особливості приготування:
- •Екстракційні мазі
- •Виготовлення супозиторіїв на гідрофільних основах.
- •Класифікація очних лз.
- •1. Тверді:
- •2. Газоподібні:
- •4. Рідкі (розчини):
- •Очні примочки з фурациліном (1:5000).
- •Оцінка якості.
5.Контрольні питання:
1. Високомолекулярні сполуки, їх характеристика.
2. Класифікація ВМС.
3. Застосування ВМС як лікарських і допоміжних речовин.
4. Особливості приготування розчинів ВМС необмежено і обмежено набухаючих.
5. Які зміни можуть відбуватися при зберіганні розчинів ВМС.
6. Оцінка якості розчинів ВМС, зберігання та оформлення до відпуску згідно вимог норматичних документів.
Колоїдні розчини: характеристика, класифікація. Фактори, що обумовлюють їх стійкість. Технологія розчинів захищених колоїдів.
Колоїдні розчини - ультрамікрогетерогенні дисперсні системи, проміжні між справжніми розчинами і грубодисперсними системами (суспензіями, емульсіями).
Частинки дисперсної фази колоїдних розчинів, які складаються з агрегатів, атомів і молекул називаються міцелами, не розчинні в дисперсійному середовищі.
В фармацевтичній практиці найчастіше застосовуються природні захищені колоїди, які складаються з колоїдного компоненту і ВМС (коларгол, протаргол, іхтіол).
Захищені колоїди характеризуються самочинністю розчинення і відносною стабільністю.
Приготування колоїдних розчинів залежить від властивостей лікарських речовин і впливу зовнішніх факторів: наявності електролітів, водовіднімаючих речовин, температури, механічних впливів (довготривале збовтування, перемішування), дії світлі. При тривалому зберіганні колоїдні розчини старіють.
Колоїдні розчини не фільтрують; проціджують їх в міру потреби через попередньо промиту вату.
У фармацевтичній практиці застосовують, в основному, три захищених колоїдних препарати. Це коларгол, протаргол та іхтіол. Оскільки розмір часток захищених колоїдів такий, що вони не проходять крізь фізіологічні мембрани, вони позбавлені здатності всмоктуватися і їх препарати проявляють тільки місцеву дію.
Коларгол і протаргол використовують як антисептики, в’яжучі, протизапальні засоби. Їх розчини застосовуть для змазування слизових оболонок дихальних шляхів, в очній практиці, для промивання сечового міхура, гнійних ран і т.д.
Протаргол (срібло білкове) (Argentum proteinicum) - це аморфний порошок коричнево-жовтого кольору, без запаху, слабо гіркого, злегка в’яжучого смаку, легко розчинний у воді, є захищеним колоїдним препаратом срібла, містить 7,8-8,3% (у середньому 8%) окису срібла. Роль захисного колоїду виконують продукти гідролізу білка (альбумінати).
Коларгол (срібло колоїдальне) (Argentum colloidale) це зеленувато або синювато-чорні пластинки з металічним блиском, розчині у воді, містить 70% окису срібла і 30% продуктів гідролізу білка (натрієві солі лізальбінової і протальбінової кислот), які виконують роль захисного колоїду.
Іхтіол - це амонієва сіль сульфокислот сланцевого масла. Це майже чорна або бура сиропоподібна рідина зі своєрідним різким запахом і смаком. Розчинний у воді, гліцерині, спиртово-ефірній суміші. Водні розчини при розбовтуванні сильно піняться. Є природним захищеним колоїдом.
При готуванні колоїдних розчинів слід дотримуватись приведених нижче вказівок:
1. При виготовленні розчинів протарголу використовують здатність протарголу до набухання. Наважку протарголу обережно насипають тонким шаром на поверхню води і залишають не збовтуючи до повного розчинення. Для прискорення розчинення протарголу його розтирають з кількома краплями гліцерину, а потім додають воду.
2. Коларгол у воді розчиняється повільно. Тому для прискорення розчинення застосовують два способи приготування розчину в залежності від концентрації прописаного розчину:
- у флакон для відпуску фільтрують (проціджують) воду, висипають коларгол і вміст флакону струшують до повного переходу його в розчин. Цей метод зручний при невеликих концентраціях коларголу (до 1%).
- якщо слід приготувати розчини більшої концентрації, то роблять таким чином: коларгол поміщають у ступку, додають невелику кількість води. Суміш залишають на 2-3 хв для набухання, розтирають, а потім потроху при помішуванні додають решту води. При необхідності розчин фільтрують через скляний фільтр, проціджують через розпушений клубочок вати, промитий гарячою водою. Розчин світлочутливий, тому відпускають у флаконі з темного скла.
3. Розчини коларголу і протарголу проціжують в міру потреби через попередньо промитий жмутик вати. Відпускають у склянках з оранжевого скла.
4. Розчинення іхтіолу можна проводити безпосередньо в склянці для відпуску (якщо іхтіол не дуже густий), або при розтиранні у ступці з невеликою кількістю води.
Оцінка якості колоїдних розчинів – перевіряють колір, запах (органолептичний контроль), документацію (відповідність рецепта і паспорта письмового контролю), відхилення в об’ємі, відсутність механічних включень, якість закупорювання, оформлення до відпуску.
Технологія суспензій дисперсійним методом з лікарських речовин з різко та нерізко вираженими гідрофобними властивостями. Стабілізатори, їх кількісний підбір. Прийом скаламучування. Технологія суспензій сірки.
Суспензії - рідка гетерогенна лікарська форма з твердою дисперсною фазою, що не розчиняється в рідкому дисперсійному середовищі.
Розмір частинок дисперсної фази від 0,1 до 100 мкм. Суспензії застосовують внутрішньо, зовнішньо і для ін’єкцій.
