31. Функції скарбника (казначея) в корпорації

У великих корпораціях чітко виділяється група функцій скарбника, або касира та головного бухгалтера-контролера, або фінансиста-контролера. У малих та середніх компаніях функції фінансового менеджменту не настільки чітко розмежовані і є менш складними. Вони можуть навіть комбінуватися з функціями виробництва та збуту.

Як правило, обов'язки скарбника (касира) є наступними:

По-перше, звітування перед службовцями компанії про результати її фінансової діяльності; складання інвестиційних програм і плану платежів за кредити; розробка рекомендацій щодо виплати дивідендів.

По-друге, відкриття банківських рахунків; управління невеликими сумами готівки та залишками коштів на банківських рахунках; здійснення платежів за зобов'язаннями компанії; прогнозування грошових надходжень на рахунок фірми та сплати нею боргів; інкасація, реєстрація грошових переказів та проводок.

По-третє, визначення кредитоспроможності клієнтів фірми; систематичне опрацювання їхніх грошових надходжень; розрахунок грошових дисконтів (відрахувань) та термінів реалізації продукції для здійснення платежів.

По-четверте, розробка рекомендацій щодо видів боргових зобов'язань, котрі б найкраще відповідали потребам фірми та її платоспроможності; ведення переговорів з інвестиційними банками; забезпечення довіреної особи матеріалами; реєстрація агента з трансферту; ведення справ з державного регулювання; погашення цінних паперів (акцій та облігацій); розробка правил взаємовідносин акціонерів, оплата дивідендів і т. ін.; підписання чеків, контрактів, договорів про оренду, векселів, облігацій та сертифікатів, заставних, документів з печаткою та інших документів корпорації, індосаментів, інкасація чеків.

33. Характеристика зовнішнього середовища корпорації

Зовнішнє середовище суттєво впливає на ефективність роботи корпорації, але наслідки цього впливу дуже важко під даються прогнозуванню, саме тому взаємодію “корпорація - зовнішнє середовище” повинні здійснювати менеджери вищої ланки, тобто керівництво організації. При цьому при врахуванні впливу зовнішнього середовища необхідно обмежуватись лише тими чинниками що здійснюють найбільший вплив на організацію, оскільки врахувати всі складові зовнішнього середовища неможливо.

Згідно із визначенням американського дослідника Джералда Белла, зовнішнє середовище містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, державні заклади (інституції), фінансові організації, джерела трудових ресурсів, тощо.

В підручниках з маркетингу [24, 34] зовнішнє середовище розглядають через такі його складові: конкуренти, науково-технічний прогрес, соціокультурні фактори, політичний та економічний стан країни.

Елвар Елбінг зробив висновок, що фактори зовнішнього середовища доцільно поділяти на дві групи:

• прямої дії, тобто ті, що безпосередньо впливають на діяльність організації й залежать від цієї діяльності: постачальники, конкуренти, споживачі, профспілки, закони.

• непрямої дії, тобто на діяльність організації вони впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємини: економіка країни, соціокультурні фактори, міжнародні події, політика, науково-технічний прогрес [36].

При визначенні впливу на корпорацію зовнішнього оточення важливо розуміти, що характеристики середовища відмінні, але тісно зв’язані із його факторами. Характеристики взаємозалежності, складності, рухливості та невизначеності описують фактори як прямої, так і непрямої дії.

Факторами зовнішнього середовища визначається стан корпорації на ринку через вплив постачальників, конкурентів, оскільки саме через них визначаються масштаби діяльності корпорації.

Постачальники через обсяги і вартість ресурсів впливають на збутову та цінову політику підприємств.

В корпорації постачальники - один із основних чинників її ефективності. Від якості взаємодії постачальників із корпорацією залежить її життєздатність. Постачальники енергії, сировини, матеріалів, капіталу, трудових ресурсів, інновацій тощо формують якісні характеристики діяльності корпорації.

Конкуренти впливають на частку ринку і в тому числі на масштаби виробництва корпорації та її цінову політику. Це один із зовнішніх факторів, вплив якого важко переоцінити. Якщо задоволення потреби споживача відбувається гірше, ніж конкурентом, малоймовірно, що організація зможе утриматися на ринку. Саме конкуренти, якістю та ціною продукції, яку випускають, визначають товарну політику корпорацій.

Споживачі через платоспроможний попит впливають на ефективну пропозицію, що проявляється в обсягах, ціні пропозиції на ринку товарів або послуг; асортиментну політику корпорації.

Більшість спеціалістів з менеджменту вважають, що єдина достовірна ціль бізнесу - створення споживача. Корпорація буде існувати доти, доки є споживач, доки вона задовольняє його потреби.