Вібрацію, яка передається на окремі частини тіла людини, називають:

1. локальною;

2. Місцевою;

3. частковою;

4. обмеженою.

Локальна вібрація:

1. впливає на серцево-судинну систему;

2. викликає втому;

3. спричиняє роздратованість;

4. спричиняє біль у суглобах.

Встановленням обладнання на жорсткі масивні фундаменти забезпечують:

1. віброгасіння;

2. вібропоглинання;

3. вібростабілізацію;

4. віброізоляцію.

Допустиме значення струму, який може тривалий час проходити через тіло людини, становить:

1. 10-20 мкА;

2. 50-60 мкА;

3. 100-110 мкА;

4. 150-300 мкА.

Спеціальні поглиначі електромагнітного випромінювання використовують з метою:

1. індивідуального захисту;

2. захисту людини часом;

3. захисту людини відстанню;

4. зменшення потужності випромінювання.

Джерелом інфрачервоного випромінювання є:

1. радіоактивні матеріали;

2. іонізоване повітря;

3. електричні дуги;

4. нагріті тіла.

Інфрачервоне випромінювання, переважно, спричиняє:

1. електрофтальмію;

2. нагрівання тіла людини;

3. зміну хімічного стану молекул в організмі людини;

4. розрив молекулярних зв’язків в організмі людини.

За способом генерації між собою подібні:

1. іонізуюче і ультрафіолетове випромінювання;

2. іонізуюче та інфрачервоне випромінювання;

3. інфрачервоне і ультрафіолетове випромінювання;

4. іонізуюче і теплове.

Яке з тверджень є правильним:

1. іонізація є джерелом іонізуючого випромінювання;

2. радіація є джерелом іонізуючого випромінювання;

3. іонізація є джерелом радіації;

4. радіація є джерелом іонізації.

Іонізуюче опромінення великими дозами протягом короткого проміжку часу може викликати:

1. клінічну променеву хворобу

2. хронічну променеву хворобу;

3. гостру променеву хворобу;

4. загальну променеву хворобу.

Захист від внутрішніх потоків іонізуючого випромінювання забезпечують шляхом:

1. створення захисних екранів;

2. запобігання проникнення радіоактивних речовин у повітря робочої зони;

3. збільшення відстані від джерел випромінювання;

4. зменшення часу перебування біля джерел випромінювання.

Захист від зовнішніх потоків іонізуючого випромінювання забезпечують шляхом:

1. зменшення тривалості перебування працівника у небезпечній зоні;

2. попередження радіоактивного забруднення рук, одягу, обладнання;

3. усунення контакту з радіоактивними речовинами;

4. запобігання вживання радіоактивно-забруднених харчів.

Термічна дія електричного струму може спричинити:

1. зміну фізико-хімічного складу крові;

2. судомне скорочення м’язів;

3. розшарування тканин тіла;

4. обвуглення тканин тіла.

Електролітична дія електричного струму може спричинити:

1. судомне скорочення м’язів;

2. зміну фізико-хімічного складу крові;

3. розшарування тканин тіла;

4. нагрівання кров’яних судин.

Механічна дія електричного струму може спричинити:

1. збудження живих тканин тіла;

2. розшарування тканин тіла;

3. судомне скорочення м’язів;

4. нагрівання кров’яних судин.

Чітко виражене місцеве ушкодження тканин і органів людини, які виникають унаслідок дії електричного струму, це:

1. клінічна смерть;

2. електричний удар;

3. електрична травма;

4. електричний шок.

Збудження живих клітин організму електричним струмом, який проходить через нього і супроводжується судомним скороченням різних м’язів тіла, називають:

1. електричним ударом;

2. електричною травмою;

3. клінічною смертю;

4. струмовим опіком.

Якого виду електричних опіків не існує:

1. струмового;

2. польового;

3. дугового;

4. змішаного.

Які електротравми є наслідком дії струму:

1. електричні мітки;

2. металізація шкіри;

3. обвуглення тканин;

4. електроофтальмія.

Які електротравми виникають під дією електричної дуги:

1. електричні мітки;

2. вивихи суглобів;

3. розриви шкіри;

4. металізація шкіри.

Ризик ураження людини електричним струмом:

1. залежить лише від опору зовнішнього середовища;

2. зростає зі збільшенням опору тіла людини;

3. спадає зі збільшенням опору тіла людини;

4. не залежить від опору тіла людини.

Опір тіла людини спадає, коли шкіра людини:

1. суха;

2. забруднена;

3. неушкоджена;

4. без поту.

Підвищує ризик ураження людини струмом:

1. дія постійного струму;

2. зменшення площі прикладення до тіла електродів;

3. зменшення опору частини тіла, до якої прикладені електроди;

4. зменшення часу прикладання до тіла електродів.

Зменшенню опору тіла людини сприяє:

1. збільшення віку людини;

2. зменшення сили світлових подразників;

3. збільшення сили звукових подразників;

4. зменшення температури навколишнього середовища.

Порогове значення відчутного постійного струму дорівнює:

1. 100-125 мкА;

2. 0,5-1,5 мА;

3. 5-7 мА;

4. 10-15 мА.

Порогове значення змінного струму, що не відпускає, дорівнює:

1. 5-7 мА;

2. 10-15 мА;

3. 50-80 мА;

4. 90-100 мА.

Ризик ураження струмом людини зменшується при:

1. збільшенні тривалості проходження струму через тіло;

2. зменшення шляху проходження струму у тілі;

3. збільшення фізичного навантаження на організм;

4. при дії на організм людини струму промислової частоти.

Електробезпека приміщення зростає, коли у приміщенні:

1. зростає забрудненість повітря;

2. підвищується вологість;

3. зменшується температура;

4. збільшується кількість струмопровідних елементів.

Малою напругою для небезпечних приміщень вважають напругу номіналом:

1. 5 В;

2. 12 В;

3. 42 В;

4. 110 В.

Електрозахисні засоби, призначені для індивідуального захисту працівників від шкідливої дії світлових, теплових і механічних чинників, належать до:

1. додаткових;

2. ізоляційних;

3. екранувальних;

4. запобіжних.