31. Актор у просторі вистави: що таке «мізансцена»?

32. Типи мізансцен та їхнє застосування.

39. Що означає вислів «Мізансцена – мова режиера»? Як він стосується актора?

Сценічний простір – це частина реального простору, який формується за допомогою акторської гри і перетворений виконавцями на простір театральної ілюзії, який існує упродовж дії спектаклю. Театральний ж простір включає акторів і глядачів, визначаючи між ними певні відносини. Всі простори, які розкриває сцена проходять через тіло актора, який подає проекцію персонажа, виявляє невидимі грані власної свідомості й ніколи не хибить щодо розкриття свого за таємного єства.

Мізансценою ( . Від франц mice en scene- розміщення на сцені) називається розташування акторів у той чи інший момент спектаклю. Мізансцена - це пластичний звуковий образ , в центрі якого жива, діюча особа.Призначення мізансцен - через зовнішні , фізичні взаємини між дійовими особами виражати їх внутрішні (психологічні ) відносини і дії.

Мізансцена повинна бути дієва ( висловлювати взаємини і боротьбу персонажів) , має бути композиційно організована в певному сценічному середовищі і просторі , вбирати в себе всі складові внутрішнього життя героїв , їх фізичне самопочуття , темпоритм і т.п.

Історія

До початку XIX століття цим на сцені зазвичай розпоряджався прем'єр - артист , який виконував головну роль. Він розставляв акторів так , щоб на першому плані виявлялися виконавці головних ролей.

Однак деякі письменники спеціально обумовлювали розташування героїв на сцені під час дії своїх п'єс. Так надходили , зокрема , Грибоєдов («Лихо з розуму») і Гоголь («Ревізор» ) , докладно описуючи розташування акторів , необхідне для найбільшої виразності , наприклад , німої сцени , якою завершується « Ревізор».

З початку XX століття (у практиці К. Станіславського) роль мізансцени в театральній постановці різко зростає. Вона стає тою мовою, за допомогою якого режисер втілює свою концепцію п'єси.

Розташування дійових осіб на сцені має узгоджуватися з декораціями , в яких розвивається дія , а також і з грою акторів, котрі беруть участь у ній.

Особливого значення набуває робота зі світлом . Вдало поставлене світло не тільки виробляє великий художній ефект , але й допомагає акторам глибше розкрити характер своїх героїв. Ось чому в постановці кожної мізансцени поряд з режисером бере участь і художник , який стежить за тим , щоб вся послідовність мізансцен , що проходять перед глядачем під час дії , об'єднувалася в єдиний образ.

Мізансцена - це мова режисера. Це « матеріальний» відчутний засіб образного вираження режисерської думки , що об'єднує в гармонійне ціле всі виразні художні дії ( муз. ,образотворче , світлове , колірне , шумове і тд. )

Необхідна попередня розробка мізансцен у вигляді докладної партитури. Режисер повинен уміти « побачити» в своїй уяві те , що він хоче реалізувати на сцені , і подумки зіграти побачене за кожного учасника даної сцени . Тільки у взаємодії ці дві здібності можуть забезпечити позитивний результат : внутрішню змістовність , життєву правдивість і сценічну виразність .

Розроблення партитури - це тільки проект. Він повинен пройти перевірку і витримати практичне випробування в процесі творчої взаємодії режисера з акторами. Режисер повинен непомітно вести актора таким чином , щоб ця мізансцена зробилася потрібна акторові , стала необхідною для нього , з режисерської перетворилася на акторську . Мізансценування - це творчий процес , а не механічна « розводка ».

Типи мізансцен

За ступенем значущості мізансцени бувають:

• Основні - служать для розкриття основної думки сцени ( епізоду , уривка ) і мають свій розвиток у відповідності з наростаючою динамікою наскрізної дії .

• Перехідні ( прохідні ) - проміжні перестроювання , за допомогою яких здійснюються переходи від однієї мізансцени до іншої ( не перериваючи логіку дії , несуть суто службову роль).

Мізансцени здебільшого носять :

1 . доцентровий характер - коли всі присутні на сцені тягнуться один до одного або до якої-небудь точці між ними.

2 . відцентровий характер - коли всі відчувають тенденцію відштовхнутися одне від одного.

3 . Коли всі діючі особи прагнуть перенестися кудись за межі сценічного майданчика , з точки зору експресії така мізансцена називається - проекційної : композиція проектується на зовсім інше місце.

Головні якості мізансцен:

• Життєва основа

• Дієвість

• Пластична контрастність і парадоксальність

• Обмежувальна графіка

• Контрапункт

• Безпосередність

Принципи побудови :

1.Типовий (види мізансцен ) : симетричні (припускає центр) , асиметричні , фронтальні (площинна побудова - урочистість , перекриття) , діагональні ( об'ємність , нескінченний потік ) , шахові ( масовість ) , хаотичні ( безладність , хвилювання , сум'яття ) , ритмічні (повтор однієї мізансцени на протязі всього дії , може бути головною за змістом) , кругові (замкнутість , єднання ) , напівкругові (спілкування , видимість всіх) , спіраль-штопор (вгвинчування інформації в глядача ) , пунктири (пошук рішень ) , брельєфно-монументальні (фіксування дійових осіб для виявлення внутрішньої напруженості , стоп- кадр).

2 . Глибинність побудови ( узяте з кіно , 1,2,3 план) : 1 план - авансцена і просценіум перед першою лінією лаштунків , 2 план - центр сцени , рівень від 1 до 2 куліси, 3 план - ближче до задника , велика пластика , масові мізансцени , стоп- кадри , монументальні мізансцени.

3.Ракурсний (поворот фігури на 180 градусів): розвороти на зал ( вимушеність , об'єкт уваги , людина залишається з самим собою , йде на зал , фізична дія розгортає актора на зал), полуфас ( вигідний для прямого спілкування , перехід по діагоналі) , чистий профіль (скам'янілість фігури) , півспинний ( зосередити увагу глядача на головному об'єкті , підкреслення таємничості , зловісності , перехід або вихід в цьому ракурсі (діагональ зворотня) - недомовленість , скромність , сором'язливість ) , спинні ( непохитність , розчарування , пряма спина - стріляйте в мене , скорчена - . засмучення. Вихід зі сцени спиною - людина з'єднується з природою , іде в життя , ставить крапку. Спина на сцені – це жива завіса , спинні мізансцени пов'язані з мовчанням ) .

4 . Алегоричний або знаковий принцип побудови ( пов'язаний з символом , знаком , метафорою , вибудовуємо який-небудь знак : . Голуб , хрест , серце.

Читається ця мізансцена за знаком і побудові ) .

Слід також зазначити Мізансцени натовпу , Мізансцени монологу і таке поняття як мізансценіческая рима .

Мізансценіческая рима - повтор « співзвучних » мізансцен (можна порівняти з ритмічним повтором співзвучних слів у вірші ) . Схожість мізансцен тимчасова і просторова . Вона досягається через повторюваність поз , синхронність у рухах , симетрію в розстановці фігур , дзеркальну і тіньову графіку.

Мізансцени монологу . Розрізняють різновиди монологу :

1. Моносцена - ігровий епізод , насичений психологічною і фізичною дією , подіями . Основні виразні засоби сцени-монологу - економний рух: крок , на півповороти. У монолозі поза - є мізансцена . Відсутність партнерів компенсується гострою реакцією діючої особи на все навколишнє , на неживі предмети , а найголовніше - на своє внутрішнє життя з усіма відсутніми об'єктами уваги .

2. Монолог - розповідь передбачає пряме спілкування з глядачем як з основним партнером. Перевага віддається наміру здійснювати фізичні дії , від яких людина знову і знову відволікається , щоб повідати щось слухачам (прийом гойдалок ) . Мізансцена гранично скупа , навіть стабільна. Зміні піддається тільки індивідуальна пластика.

Мізансцени натовпу.

Масова сцена - це ділянка постановки , що найменше допускає імпровізацію. Конкретна форма масової сцени забезпечується скрупульозною розробкою всіх партій. У ній як у муз. творі , існує - мелодія , другі і треті голоси , підголоски , прохідні теми та їх варіації .