• зупиняти роботу виробництв, ділянки, машин, механізмів, устаткування у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників;

• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;

• надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності посадових осіб і працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;

• за поліпшення стану безпеки праці вносити пропозиції про заохочення працівників за активну роботу;

• залучати, за погодженні з роботодавцем і керівниками підрозділів підприємства, фахівців підприємства для проведення перевірок стану охорони праці.

• 15. Загальна характеристика можливих небезпечних й шкідливих виробничих факторів, що можуть впливати на працівників.

• Відповідно до ПХТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

• Небезпечні виробничі фактори — ті, вплив яких на працівника призводить до травм, раптового погіршення здоров’я чи до смерті. 

• Шкідливі виробничі фактори — ті, вплив яких на працівника може призвести до захворювання та зниження працездатності.

• До фізичних небезпечних і шкідливих факторів належать: 

• – рухомі машини і механізми, рухомі частини виробничого обладнання, вироби, що пересуваються (матеріали, заготовки);

• підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

• – підвищена чи знижена температура поверхонь обладнання, матеріалів, повітря робочої зони;

• підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвукових коливань;

• підвищений чи знижений барометричний тиск і його різкі зміни;

• підвищена чи знижена вологість, рухомість, іонізація повітря;

• підвищений рівень іонізуючих випромінювань, напруги в електромережі, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, напруженості електричного і магнітного полів;

• відсутність чи брак природного світла, знижена контрастність, пряма і відбита блискотливість, підвищена пульсація світлового потоку;

• підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної радіації;

• гострі краї, шершавість, задирки на поверхні заготовок, інструментів і обладнання;

• розташування робочого місця на значній висоті відносно землі (підлоги);

• невагомість.

• До хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером впливу на організм людини поділяються на токсичні, подразнюючі, сенсабілізуючі, концерогенні і мутагенні. Ці хімічні речовини впливають на репродуктивну функцію людини. За шляхами проникнення в організм людини вони поділяються на ті, що проникають через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряний покрив і слизові оболонки.

• До біологічних  небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини і тварини).

• До психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні і динамічні) та нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

• 16. Порядок розроблення та затвердження роботодавцем обов'язкових для виконання актів з охорони праці.

• Опрацювання, узгодження, затвердження і скасування нормативних актів підприємства

• Опрацювання нормативних актів про охорону праці здійснюється відповідно до наказу власника підприємства, яким визначаються конкретні строки, виконавці та керівник розробки.

• Для підготовки найбільш важливих та складних проектів може створюватися комісія чи робоча група.

• До опрацювання проекту нормативного акта залучаються фахівці підрозділів підприємства, до компетенції яких відноситься питання, кваліфіковані спеціалісти у галузі охорони праці та з правових питань, представники профспілки (профспілок) та інших громадських об'єднань, уповноважені трудового колективу та члени комісії з питань охорони праці підприємства.

• У разі необхідності власник може на договірній основі залучити до опрацювання проекту нормативного акта спеціалістів сторонніх організацій.

• Посадова особа, яка призначена керівником розробки проекту нормативного акта, готує за участю відповідних спеціалістів пропозиції щодо організації та етапів роботи над проектом, складає план опрацювання нормативного акта. План затверджується власником.

• Опрацюванню проекту нормативного акта передує підготовча робота (збір необхідних матеріалів, вивчення державних нормативних актів про охорону праці, типових документів та раніше виданих нормативних актів підприємства з даного питання, узагальнення зауважень та пропозицій, що надійшли в ході підготовки тощо).

• Структура, побудова, оформлення і викладання змісту нормативного акта повинні відповідати вимогам стандарту про оформлення документів, інших нормативних актів з цих питань та забезпечувати правильне розуміння та застосування акта.

• Власник зобов'язаний врахувати при опрацюванні і затвердженні нормативного акта підприємства вимоги типових нормативних актів з відповідних питань.

• Якщо при опрацюванні проекту нормативного акта виникає необхідність перегляду, зміни або скасування чинних взаємозв'язаних з ним нормативних документів підприємства, то керівник розробки одночасно з опрацюванням проекту забезпечує підготовку обгрунтованої пропозиції щодо перегляду, зміни або скасування чинних нормативних актів про охорону праці.

• Проект нормативного акта підприємства про охорону праці підлягає узгодженню із службою охорони праці цього підприємства і юрисконсультом. У разі необхідності він узгоджується з іншими зацікавленими службами, підрозділами і посадовими особами підприємства, перелік яких визначає служба охорони праці.

• На підприємствах виробничої сфери з кількістю працюючих до 50 чоловік та в організаціях, де службу охорони праці не створено, проект узгоджується з посадовою особою, на яку згідно з наказом власника покладено виконання функцій цієї служби.

• Затвердження і скасування нормативних актів підприємства про охорону праці здійснюється наказом власника (за винятком актів, які відносяться до компетенції трудового колективу і підлягають затвердженню на його загальних зборах або конференції).

• Власник зобов'язаний встановити систематичний контроль за відповідністю нормативних актів підприємства вимогам чинного законодавства та забезпечити їх періодичний перегляд, своєчасне внесення змін або опрацювання і затвердження нового нормативного акта у зв'язку із змінами в організації виробництва, впровадженням нової техніки і технології, переглядом державних міжгалузевих і галузевих нормативнихактів про охорону праці тощо.

• Термін перегляду нормативного акта підприємства, що встановлюється власником, не може перевищувати термінів переглядудержавного нормативного акта про охорону праці або типового документа, на підставі яких опрацьовувався нормативний акт підприємства.

• Нормативний акт підприємства підлягає достроковому перегляду (або скасуванню), якщо органами державного нагляду за охороною праці виявлено його невідповідність вимогам законодавства, державних міжгалузевих, галузевих нормативних актів або типових документів.

• Узгодження і затвердження змін до нормативного акта або прийняття нового акта за результатами перегляду чинного здійснюються в порядку, передбаченому пунктами 2.1.-2.6. цього положення.

• Реєстрація та облік нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства, здійснюються в порядку, який встановлюється власником, якщо інше не передбачено законодавством. [Про Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві]

• 17. Загальна характеристика організаційно-технічних заходів з охорони праці.

• Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

• До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.

• Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих факторів. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціювання повітря;

• теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; замінашкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливихпроцесів; зниження рівнів шуму та вібрації; установлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку,санітарного та побутового обслуговування.

• Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів. До них належать: розроблення та впровадженнябезпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних

• процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокуючих засобів; правильне та зручне розташування органів керування устаткуванням;розроблення та впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих табезпечних технологічних процесів.

• До організаційних заходів належать: правильна організація роботи,навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудовогозаконодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці;проведення оглядів, лекційної та наочної агітації і пропаганди з питан

• охорони праці; організація планово-попереджувального ремонту устаткування,технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажопідіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском.

• 18. Навчання з питань охорони праці: категорії працівників, порядок та періодичність.

• Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварійних ситуацій.

• Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється. У разі встановлення незадовільного рівня знань працівники повинні пройти повторне навчання. Особи, які при повторній перевірці знань знов показали незадовільний рівень знань, звільняються з роботи або переводяться на іншу роботу у відповідності до чинного законодавства України. Відповідальність за організацію навчання та перевірку знань з охорони праці покладається на керівника підприємства.

• Порядок проведення інструктажів та перевірки знань з охорони праці регламентується Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26 січня 2005 р. № 15. Дія цього Положення поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно віл форм власності та видів їх діяльності.

• Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться з усіма працівниками, щойно прийнятими на роботу (постійну або тимчасову незалежно від освіти, стажу роботи за цією професією або посади), їх ознайомлюють із загальними умовами праці. Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, а в разі відсутності на підприємстві такої служби - іншим фахівцем, на якого за наказом (розпорядженням) по підприємству покладено ці обов'язки і який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

• Запис про проведення вступного інструктажу робиться у спеціальному журналі.

• Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи. Працівника ознайомлюють з верстатом, машиною, інструментом тощо. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб спільного фаху за спеціальними програмами, які розробляються керівниками цеху, дільниці, узгоджуються зі службою охорони праці та затверджуються керівником підприємства.

• Повторний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі. Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

• - на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

• - для решти робіт - 1 раз на б місяців.

• Позаплановий інструктаж проводиться при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці, при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.

• Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу в його проведенні.

• Цільовий інструктаж проводиться з працівниками: при ліквідації аварії або стихійного лиха; при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

• Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або групою працівників, обсяг і зміст цільового інструктажу визначається залежно від виду робіт, що ними виконуються.

• Первинний, повторний, цільовий, позаплановий і цільовий інструктажі проводять безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо) або фізична особа, яка використовує найману працю.

• Підвищені вимоги щодо знання норм з техніки безпеки, виробничої санітарії і трудового законодавства пред'являються до посадових осіб, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону праці" посадові особи під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок1

• 19. Порядок проведення попередніх та періодичних медичних оглядів.

• Медичні огляди працівників проводять згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій ( далі — Порядок проведення медичних оглядів), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246. Цей документ був розроблений відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII та на підставі Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1542, і набув чинності 3 серпня 2007 року.

• Порядок проведення медичних оглядів визначає процедуру проведення попереднього (під час приймання на роботу) та періодичних (впродовж трудової діяльності) медичних оглядів працівників, які зайняті на важких роботах, роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба в професійному доборі, щорічному обов’язковому медичному огляді працівників віком до 21 року.

• Особливістю нового Порядку проведення медичних оглядів є те, що він містить Перелік загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу та Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників (у Порядку, що був чинний раніше, такі Переліки не наводилися), проте в ньому відсутній Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду.

• Роботодавець проводить (забезпечує проведення) медичні обстеження певних категорій працівників коштом підприємства.

• Для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець має укласти або своєчасно поновити договір із лікувально-профілактичним закладом ( далі — ЛПЗ) та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду.

• Заклади державної санітарно-епідеміологічної служби щорічно за заявкою роботодавця (його представника) та за участю первинної профспілкової організації або уповноваженої працівниками особи визначають категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і до 1 грудня складають відповідний акт. На підставі акта роботодавець протягом місяця складає (за встановленою формою в чотирьох примірниках на паперовому та електронному носіях) поіменні списки працівників, які підлягають медичним оглядам, та узгоджує їх із санітарно-епідеміологічною службою. Один примірник списку залишається на підприємстві (у посадової особи, яка відповідає за організацію медичного огляду), другий — надсилається до лікувально-профілактичного закладу,третій — до закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, четвертий — до робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

• Залежно від впливу конкретних шкідливих факторів на здоров’я працівника, а також від участі конкретних фахівців, які проводять медичні огляди, визначається періодичність проведення оглядів (згідно з Переліком шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників).

• Заклад державної санітарно-епідеміологічної служби зважаючи на конкретну санітарно-гігієнічну та епідеміологічну ситуацію може змінювати періодичність проведення медичних оглядів у ЛПЗ, але не рідше ніж один раз на два роки.

• На підставі списку працівників, які підлягають періодичним медоглядам, ЛПЗ складає план-графік проведення оглядів, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно- епідеміологічної служби.

• У плані-графіку зазначаються терміни проведення медоглядів, лабораторні, функціональні й інші дослідження та лікарі, яких залучено до їх проведення. Медогляд проводиться лікарями лише за наявності результатів зазначених досліджень.

• Проведення попереднього (періодичних) медичного огляду здійснює комісія із проведення медичних оглядів ЛПЗ (далі — Комісія), яку очолює заступник головного лікаря або уповноважена головним лікарем особа, що має підготовку з професійної патології.

• Для проходження медогляду працівник подає Комісії паспорт або інший документ, що посвідчує його особу, та Медичну карту амбулаторного хворого, у разі попереднього огляду ––направлення, видане роботодавцем за встановленою формою.

• Працівники, для яких є обов’язковими первинний та періодичні профілактичні наркологічні огляди, мають надати Комісії сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» від 6 листопада 1997 року № 1238.

• Працівники, для яких є обов'язковими попередній та періодичні психіатричні огляди, надають Комісії, яка проводить медичний огляд, довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду відповідно до Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1465.

• Працівники, зайняті на роботах, де є потреба у професійному доборі, повинні надати Комісії висновок психофізіологічної експертизи.

• Під час вирішення питання про придатність до роботи конкретного працівника при попередньому (під час приймання на роботу) медичному огляді Комісія керується медичними протипоказаннями, визначеними в Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Переліку робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Переліку загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу. При цьому кожен випадок розглядається індивідуально, виходячи з особливостей функціонального стану організму (характеру, ступеня проявлення патологічного процесу, наявності хронічних захворювань), умов праці та результатів додаткових методів обстеження.

• Результати попереднього (періодичних) медичного огляду працівників і висновок Комісії про стан здоров’я заносяться до Картки працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду ( далі — Картка працівника) і передаються до єдиної комп'ютерної бази даних району, міста, області, держави (за її наявності).

• За наслідками періодичних медичних оглядів (протягом місяця після їх закінчення) Комісія оформлює (за встановленою формою) Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників ( далі — Заключний акт), що складається в шести примірниках. При цьому один примірник залишається в ЛПЗ, що проводив медогляд, інші надаються роботодавцеві, представникові профспілкової організації або уповноваженій працівниками особі, профпатологу, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, робочому органу виконавчої дирекції Фонду.

• Роботодавець або громадянин може оскаржити результати медичних оглядів до ЛПЗ вищого рівня або до суду.

• 20. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці

• Відповідно до ст. 19 Закону України "Про охорону праці" фінансування заходів з охорони праці на підприємстві здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

• Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.  На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.  Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

• На підприємствах, в галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці.

• Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону.

• На підприємстві кошти вказаного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

• Кошти галузевих і державного фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що виконуються в межах цих програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем охорони праці

• Витрати на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком.

• 21. Опишіть санітарно-гігієнічні заходи з охорони праці

• Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці. Санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці передбачають впровадження норм та контроль за ними щодо шуму, освітлення, мікроклімату, пилу тощо, тобто дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях, визначення конкретних параметрів виробничих факторів на робочих місцях, а також відповідності умов на робочих місцях вимогам нормативних документів. Для цього створюється санітарно-гігієнічний відділ – це структурний підрозділ санепідустанови, призначений для здійснення санітарно-гігієнічного нагляду з метою охорони здоров’я населення і профілактики інфекційної та соматичної захворюваності на виконання Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». В своїй роботі спеціалісти відділу керуються і іншими законами України: «Про охорону навколишнього середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про основи містобудування», іншими. Санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

• 22. Порядок та процедура дотримання роботодавцем пожежної безпеки на виробництві.

• Згідно з Кодексом цивільного захисту України

• Засоби цивільного захисту - протипожежна, аварійно-рятувальна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструменти, вироби медичного призначення, лікарські засоби, засоби колективного та індивідуального захисту, які призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту.

• Засоби протипожежного захисту - технічні засоби, призначені для запобігання, виявлення, локалізації та ліквідації пожеж, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних факторів пожежі;

•  Пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов’язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю;

• Забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, організацій та підприємців, що повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій. Вирішення питань підвищення рівня пожежної безпеки регулює закон України “Про пожежну безпеку” (втратив чинність, тепер Кодекс цив захисту !) та відповідні правила пожежної безпеки в Україні. Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладена на їхніх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачене відповідним договором.

• Власники підприємств, установ та організацій, а також орендарі зобов’язані:

• • розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

• • відповідно до нормативних актів розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти з пожежної безпеки, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їхнім дотриманням;

• • забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державної влади та розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

• • організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їхнього виконання;

• • якщо у нормативних актах немає вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати необхідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;

• • утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускаючи їхнього нецільового використання;

• • створювати у разі потреби підрозділи пожежної охорони;

• • подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об’єктів і продукції;

• • здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж;

• • своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

• • проводити службове розслідування випадків пожеж.

• Керівник підприємства повинен визначити обов’язки посадових осіб (в тому числі своїх заступників) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування. Обов’язки працівників щодо забезпечення пожежної безпеки мають бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов’язках, інструкціях, положеннях).

• На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом керівника має бути встановлений відповідний протипожежний режим, який регламентує:

• *можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню та побутових нагрівальних приладів;

• • порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт;

• • правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

• • місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно перебувати на об’єкті господарювання;

• • порядок відключення обладнання від електромережі у разі виникнення пожежі;

• • порядок огляду і зачинення приміщення після закінчення роботи;

• На кожному підприємстві має бути розроблена інструкція про заходи пожежної безпеки, з якою повинні бути ознайомлені усі працівники. Працівники зобов’язані дотримуватись встановленого протипожежного режиму, виконувати вимоги правил пожежної безпеки, чинних на підприємстві, і в разі виникнення пожежі:

• • негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону, вказавши при цьому адресу об’єкта, кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей та своє прізвище;

• • вжити (за можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження майна;

• • якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну посадову особу та (або) чергового на об’єкті;

• • у разі необхідності викликати інші рятувально-аварійні служби. Пожежну безпеку забезпечують проведенням організаційно-технічних та інших заходів, які спрямовані на запобігання пожежам, забезпечення безпеки працівників, зниження майнових втрат та створення умов для швидкого гасіння пожеж.

• 23. Обов’язки роботодавця щодо організації електробезпеки на виробництві.

• Організація електробезпеки

• Організація безпечної експлуатації електроустановок передбачає утримання, експлуатацію та обслуговування електроустановок відповідно до вимог галузевих нормативних документів. Питання безпечної експлуатації електроустановок регулює державний нормативний акт про охорону праці – ДНАОП 0.00–1.21–98 “Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів”. З цією метою роботодавець повинен:

• • призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку;

• • забезпечити достатню кількість електротехнічних працівників;

• • затвердити положення про енергетичну службу підприємства, а також посадові інструкції та інструкції з охорони праці;

• • забезпечити неухильне виконання електротехнічними працівниками своїх обов’язків щодо обслуговування електроустановок (огляд, перевірка, випробовування електроустановок);

• • забезпечити перевірку знань працівників з правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів;

• • забезпечити проведення протиаварійних, приймально-здавальних та профілактичних випробовувань та вимірювань електроустановок згідно з правилами технічної експлуатації;

• • забезпечити проведення технічного огляду електроустановок.

• З метою забезпечення належного рівня електробезпеки один раз на три роки роботодавець забезпечує проведення підтвердження відповідності обладнання нормативним та експлуатаційним вимогам стану безпеки електроустановок.

• Підтвердження відповідності обладнання нормативним та експлуатаційним вимогам стану безпеки електроустановок передбачає:

• • перевірку наявності експлуатаційної та технічної документації в обсягах, які передбачені вимогами нормативних актів під час експлуатації електроустановок споживачів, паспортно-технічної документації, інструкцій з експлуатації устаткування;

• • визначення достатності і працездатності захисно-блокувальних пристроїв;

• • оцінення стану безпеки електроустаткування, а також будівельних споруд енергетичних об’єктів;

• • перевірку періодичності і якості виконання регламентних робіт щодо обслуговування електроустаткування;

• • оцінення рівня фахової підготовки працівників з питань електробезпеки, відповідності їхньої кваліфікації роботам, які вони виконують.

• Під час проведення огляду стану безпеки електроустановок споживачів необхідно перевірити:

• • стан безпеки електроустановок;

• • відповідність умов експлуатації електроустановок нормативним вимогам безпеки;

• • наявність та стан документації.

• Підтвердження відповідності обладнання нормативним та експлуатаційним вимогам стану безпеки електроустановок безпеки електроустановок проводить комісія у складі керівника (головного інженера) – голова комісії, начальника енергетичної служби (особи відповідальної за електрогосподарство), керівника відділу охороною праці. Якщо на підприємстві немає кваліфікованих спеціалістів, то до огляду стану електроустановок можна залучати спеціалістів з інших підприємств. Результати підтвердження відповідності обладнання нормативним та експлуатаційним вимогам стану безпеки електроустановок оформляють відповідним актом, який затверджує власник підприємства.

• 24. Особливості охорони праці в трудових відносинах з фізичною особою-роботодавцем.

• Трудовий договір з роботодавцем – фізичною особою (далі – з фізичною особою) укладається, якщо роботодавцем є підприємець без створення юридичної особи, а також окремий громадян не підприємець у випадку укладення трудового договору про виконання робіт або надання послуг.

• Відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України такий трудовий договір укладається обов’язково в письмовій формі. Це пояснюється тим, що працівник потребує посиленого правового захисту

• У трудовому договорі обов’язково зазначають обов’язки роботодавця щодо організації працівникові робочого місця, забезпечення його спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту та зобов’язання працівника дотримуватись правил охорони праці. Враховуючи те, що фізична особа – роботодавець не затверджує посадових інструкцій, інструкцій з техніки безпеки, ця частина трудового договору набуває дуже важливого значення.

• Законодавство яке регулює трудовий договір з роботодавцем-фізичною особою потребує вдосконалення у напрямі пристосування такого трудового договору до потреб практики, а також посилення гарантій захисту прав найманих працівників для покращення стану безпеки працівників на виробництві та посилення прав найманих працівників, (в нашому випадку – це фізичні особи), сьогодні здійснюється досить велика законодавча робота по створенню нових Постанов, Указів та преведення їх у відповідність до закону України “Про охорону праці” [4]. За допомогою законодавчих ініціатив держава розраховує створити механізм економічної зацікавленості власників у забезпеченні належними умовами праці. Окрім того, основним завданням сьогодення є створення чіткої і що важливо, дієвої системи промислової безпеки, яка б безвідмовно діяла б на кожному підприємстві. А для цього, звичайно, необхідна законодавча база.

• 25. Правова характеристика закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

• Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254 HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80"к HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80"/96- HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80"ВР ) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98- HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/16/98-%D0%B2%D1%80"ВР ) визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).

• Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

• Закон визначає завдання страхування від нещасного випадку, зокрема, 1)проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

• 2)відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

• 3)відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

• Закон поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

• І дальше законом визначають різні принципи суб’єкти і ше куча всього, шо конкретно запитується в наступних питаннях; і шо він хоче почути в цьому питанні я не знаю, блін

• просто придется прочитать этот закон, видимо

• всем привет, кто дочитал до этого места

• 26. Завдання страхування від нещасного випадку на виробництві.

• Завданнями страхування від нещасного випадку є:

• • проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання

• • нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та інших випадків загрози здоров'ю застрахованим, викликаних умовами праці;

• • відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

• • відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей (ст. 1).

• 27. Основні принципи страхування від нещасного випадку на виробництві.

• Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

• • паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

• • своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

• • обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

• • надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

• • обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

• • формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

• • диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

• • економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

• • цільове використання коштів страхування від нещасного випадку (ст. 5).

• 28. Суб'єкти страхування від нещасного випадку на виробництві.

• Суб'єкти страхування від нещасного випадку - це застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

• Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі — працівник) (ст. 6).

• Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

• Страховик — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

• Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

• Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається:

• • власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю;

• • власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 7).

• Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

• 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

• 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами (ст. 8). Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим.

• Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, і до 16 років (або до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення 23 років) їй надається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків (ст. 9).

• Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника (ст. 10). Страхування здійснюється в безособовій формі. Усі особи, перелічені у статті 8 цього Закону, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

• Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

• 29. Страхові внески згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

• Згідно з Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", всі підприємства повинні реєструватися в регіональних Управліннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування і отримати страхове свідоцтво. Розмір страхових внесків залежить від встановленого для підприємства класу професійного ризику (передбачено 20 класів). Клас професійного ризику та страховий тариф визначає Управління виконавчої дирекції Фонду на підставі Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та постанови KM України "Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання". Найбільші страхові внески, з урахуванням змін, внесених Постановою KM України, становлять 13,8% (67-й клас ризику), найменші - 0,86% (1-й клас) від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників за кожний відповідний місяць календарного року, а з урахуванням пільг внески можуть становити лише 0,2%.

• Підприємства, на яких сталися нещасні випадки, переводяться у вищий клас ризику рішенням відповідного керівного органу страхового Фонду і, відповідно, сплачують більші страхові внески. Пільги по страховим внескам скасовуються, якщо підприємство штрафується за порушення правил охорони праці. Контроль за станом травматизму і за відрахуванням страхових внесків здійснюють страхові експерти Фонду. Страхові виплати потерпілим виплачує страховий Фонд. Великі страхові внески погіршують матеріальне становище підприємства і змушують власника дбати про стан безпеки й удосконалювати виробництво, щоб мати пільги і низький клас ризику.

• 30. Страховий випадок згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

• Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів. Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, роведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

• В окремих випадках Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань,якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним.

• 31. Страхові виплати та соціальні послуги згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

• Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

• Зазначені грошові суми складаються із:

• 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

• 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

• 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

• 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

• 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

• 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

• У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону; 2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов; 3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання; 4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого; 5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати: а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики; б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально профілактичному закладі; в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів; г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі; д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів). З метою найповнішого виконання функцій, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює спеціалізовану медичну та патронажну службу соціального страхування;

• 6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

• 7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла; 8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (далі - ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю; 9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду; 10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь - за рахунок Фонду; 12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

• 32. Загальна характеристика законодавчої бази щодо розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

• Законодавча та нормативна база України з розслідування нещасних випадків на виробництві та в побуті: Кодекс законів про працю України, Закон України «Про охорону праці», Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1232, Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 22.03.2001 р., Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах, затв. наказом МОН України № 616 від 31.08.2001 р. Міжнародний досвід з організації та проведення розслідування, обліку і аналіз нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві. Порівняльний аналіз Рекомендацій Міжнародної організації праці і законодавчої та нормативної бази України з питань розслідування нещасних випадків на виробництві та в побуті. Обв’язки та дії роботодавця, комісії з організації і проведення розслідування нещасних випадків на виробництві. Класифікація видів подій, причин нещасного випадку, обладнання, устаткування, машин, механізмів, що призвели до нещасного випадку. Порядок визначення пов’язаності нещасного випадку з виробництвом. Порядок оформлення актів ф. Н-1, Н-5 при проведенні розслідування нещасних випадків на виробництві.

• 33. ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

• Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

• Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

• В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим частиною другою цієї статті переліком.

• Згідно з резолюцією МОП "Про статистику виробничого травматизму", прийнятою 16-ю Міжнародною конференцією зі статистики праці у 1998 році, "нещасний випадок на виробництві - це несподівана та незапланована подія, включаючи дії умисного, насильницького характеру, яка виникає внаслідок трудової або пов'язаної з нею діяльності, що призводить до травмування, хвороби або смерті".

• Ознаки:

• Подія або вплив на працівника

• Обмеженість у часі

• Раптовість

• Дія небезпечного фактора чи середовища

• Стався при виконанні трудових обов’язків

• Наслідки у вигляді ушкодження здоров’я або смерті.

• 34. ПЕРЕЛІК обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

• Виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні.

• Перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, у тому числі протягом робочого та надурочного часу.

• Приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, виконання заходів особистої гігієни, час руху по території цеху, підприємства тощо перед початком роботи і після її закінчення.

• Виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні.

• Проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем.

• Використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого роботодавцем порядку.

• Виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за наявності розпорядження або доручення роботодавця).

• Ліквідація аварій, наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, які використовуються підприємством.

• Подання необхідної допомоги або рятування людей, запобігання нещасним випадкам з іншими особами протягом робочого та надурочного часу.

• Надання підприємством шефської допомоги.

• Перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища.

• Прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця.

• Прямування до/чи з місця відрядження відповідно до завдання про відрядження.

• Раптове погіршення стану здоров'я або смерть унаслідок гострої серцево-судинної недостатності працівника під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком.

• Скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського та рибопромислового флоту в разі перевищення строку перебування його у рейсі, обумовленого колективним договором, або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.

• Оголошення працівника померлим унаслідок його зникнення, пов'язаного з нещасним випадком під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.

• Заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків чи дій в інтересах підприємства, незалежно від порушення кримінальної справи, крім випадків з'ясування потерпілим особистих стосунків.

• Одержання працівником травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення стану його здоров'я, крім випадків, коли основною причиною цієї події стало алкогольне чи наркотичне сп'яніння потерпілого, не обумовлене виробничим процесом, що підтверджено медичним висновком, і якщо цей працівник до нещасного випадку був відсторонений від роботи згідно з порядком, визначеним правилами внутрішнього трудового розпорядку.

• Раптове погіршення стану здоров'я працівника під час виконання трудових (посадових) обов'язків унаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не пройшов медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалась, була протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я.

• Перебування працівника на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також під час перебування працівника на території підприємства у зв'язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов'язкового медичного огляду тощо або проведенням з дозволу чи за ініціативою роботодавця професійних та кваліфікаційних конкурсів, тренувальних занять.

• Вплив на здоров'я працівника шкідливих виробничих факторів, унаслідок якого у нього встановлено професійне захворювання.

• 35. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків із смертельним наслідком та групових, повинен:

• повідомити про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі – Фонд) за формою, що встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, – це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, – відповідні органи державної пожежної охорони, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) – відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби;

• організувати його розслідування й створити комісію з розслідування у складі не менш ніж трьох осіб.

• До складу комісії з розслідування входять: керівник (спеціаліст) служби охорони прані або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

• Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не включається.

• Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб:

• обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і причетних осіб та отримати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

• визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

• з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом;

• визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

• скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НПВ про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю;

• у випадках виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1, складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5;

• До першого примірника акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (далі – акт розслідування нещасного випадку) додаються акт за формою Н-1 або НПВ, пояснення свідків, потерпілого, витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратура тощо), у разі необхідності, також медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

• Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НПВ, беруться на облік.

• Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або НПВ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, – протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н-1 або НПВ разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.

• По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний термін надсилає його організаціям і посадовим особам, яким надсилався акт за формою Н-1 або НПВ.

• Нещасний випадок, про який безпосереднього керівника чи роботодавця потерпілого своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нього настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується протягом місяця після отримання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси.

• Громадський контроль здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених з питань охорони праці та профспілки через виборні органи і своїх представників. Ці органи мають право вимагати від роботодавця складення акта за формою Н-5, акта за формою Н-1 або НПВ або його перегляду, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Положення або інших нормативно-правових актів про охорону праці. У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-5, Н-1 або НПВ про нещасний випадок чи незгоди роботодавця, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, зі змістом акта розслідування нещасного випадку, акта за формою Н-1 питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

• 36. Спеціальне розслідування нещасних випадків.

• нещасні випадки із смертельним наслідком;

• групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я;

• випадки смерті на підприємстві;

• випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків.

• Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, випадок смерті, а також зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати засобами зв'язку повідомлення за встановленою формою:

• відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

• відповідному органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

• відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

• органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі його відсутності – відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування);

• відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);

• профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

• відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі необхідності).

• Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок свої вищестоячі органи (організації) згідно з установленим порядком. Зазначене повідомлення надсилається також у разі, коли смерть потерпілого настала внаслідок нещасного випадку, що стався раніше.

• Спеціальне розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, групового нещасного випадку, випадку смерті, а також випадку зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків організовує роботодавець (якщо постраждав сам роботодавець, – орган, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності – відповідна місцева держадміністрація або виконавчий орган місцевого самоврядування). Розслідування цього випадку проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії. До складу комісії із спеціального розслідування включаються: посадова особа органу державного нагляду за охороною праці (голова комісії), представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду, представники органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності – відповідної місцевої держадміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування, роботодавця, профспілкової організації, членом якої є потерпілий, вищестоячого профспілкового органу або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі розслідування випадків виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби.

• Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений органом, який призначив розслідування.

• За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, акти Н-1 або НПВ, а також оформляється карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо нещасний випадок пов'язаний із гострим професійним захворюванням (отруєнням).

• Акт за формою Н-1 або НПВ на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується головою та членами комісії із спеціального розслідування і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання цих документів.

• 37. 1. Це Положення встановлює єдиний порядок розслiдування та ведення облiку нещасних випадкiв, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами (далі – учасники навчально-виховного процесу) під час навчально-виховного процесу, у тому числі під час трудового та професійного навчання в навчальних закладах на території України, і поширюється на дошкільні, загальноосвітні, професійно-технічні, позашкільні, вищі навчальні заклади, заклади післядипломної освіти незалежно від форм власності й підпорядкування.

• 2. Нещасні випадки, що сталися з працівниками, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або фактично допущені до роботи у навчальних закладах, підлягають розслідуванню і обліку відповідно до Порядку HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"проведення HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"розслідування HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"та HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"ведення HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"обліку HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"нещасних HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"випадків HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF", HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"професійних HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"захворювань HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"і HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"аварій HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"на HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві).

• 4. Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що трапилися з учасниками навчально-виховного процесу під час навчально-виховного процесу і призвели до тимчасового (більш як на один робочий (навчальний) день залежно від типу та організації роботи навчального закладу) або стійкого погіршення стану здоров’я чи їх смерті, а саме: травми через нанесення тiлесних ушкоджень різного походження, у тому числі нанесених iншою особою, предметами, отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани, інші надзвичайні події), контакту з представниками тваринного та рослинного світу.

• 5. Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися:

• пiд час проведення навчальних занять (лекцiй, урокiв, практичних, лабораторних занять, iнших занять та в перервах мiж ними) вiдповiдно до навчальних, виробничих i наукових планів та розкладу занять;

• під час прямування на заняття з одного корпусу навчального закладу до іншого пішки чи на транспорті, якщо це визначено навчальними, виробничими і науковими планами та розкладом занять;

• під час проведення позакласних, позашкiльних та iнших заходiв у вихiднi, святковi та канiкулярнi днi, якщо цi заходи здiйснюються пiд безпосереднiм керiвництвом працiвника навчального закладу (викладача, вчителя, вихователя, класного керiвника, майстра виробничого навчання тощо) або іншої особи, яка призначена наказом керiвника навчального закладу за його згодою;

• пiд час занять з трудового i професiйного навчання, проведення професiйних, науково-дослiдних i дослiдно-конструкторських робiт, виробничої та навчальної практики, якi проводяться вiдповiдно до навчальних планiв у навчальних закладах або на дiльницях (територiях), що їм належать;

• під час роботи у шкiльних лiсництвах, на навчально-дослiдних дiлянках навчального закладу;

• пiд час роботи у трудових студентських загонах, учнівських об’єднаннях (таборах працi i вiдпочинку);

• під час проведення спортивних змагань, тренувань, оздоровчих заходiв, екскурсiй, походiв, експедицiй, органiзованих навчальним закладом у встановленому порядку;

• пiд час перевезень учасників навчально-виховного процесу до мiсця проведення навчання, інших заходiв i назад у разі органiзованого прямування їх на запланований захiд на транспортi або пiшки;

• унаслідок вживання алкоголю, наркотичних або інших психотропних речовин, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо нещасні випадки сталися під час проведення занять, інших заходів та робіт, зазначених в абзацах другому - дев’ятому цього пункту.

• 8. Нещасні випадки, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу у випадках, не зазначених у пункті 5 цього розділу, розслідуються і беруться на облік згідно з Порядком HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"розслідування HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"та HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"обліку HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"нещасних HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"випадків HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"невиробничого HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 (зі змінами) (далі - Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру).

• 9. Нещасні випадки, що трапилися з учасниками навчально-виховного процесу, які мешкають у гуртожитках навчальних закладів, і пов’язані з порушенням правил перебування у гуртожитках, затверджених в установленому порядку, розслідуються і беруться на облік відповідно до Порядку HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"розслідування HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"та HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"обліку HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"нещасних HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"випадків HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"невиробничого HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF"характеру.

• 38. нещасний випадок - обмежена в часі подія, раптовий вплив небезпечного фактора чи середовища, що сталися під час навчально-виховного процесу, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть учасника навчально-виховного процесу

• Ознаки:

• Подія або вплив на працівника

• Обмеженість у часі

• Раптовість

• Дія небезпечного фактора чи середовища

• Стався при виконанні трудових обов’язків

• Наслідки у вигляді ушкодження здоров’я або смерті

• 39. Іі. Розслідування нещасних випадків

• Про кожний нещасний випадок, що трапився під час навчально-виховного процесу за обставин, що визначені в пункті 5 розділу І цього Положення, потерпілий або свідок нещасного випадку повинен повідомити безпосереднього керiвника (учителя, вихователя, викладача, іншу особу, яка була присутня під час проведення заходів навчально-виховного процесу в навчальному закладі чи за його межами), який зобов'язаний:

• термiново органiзувати надання першої медичної допомоги потерпiлому, у разі необхідності - його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

• зберегти обстановку на мiсцi в тому станi, в якому вона була на момент подiї (якщо це не загрожує життю i здоров'ю тих, хто там перебуває, i не призведе до бiльш тяжких наслiдкiв);

• повідомити про те, що сталося, керівника навчального закладу та особу, на яку покладено відповідальність за охорону праці, безпеку життєдіяльності в навчальному закладі.

• Керiвник навчального закладу, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно:

• ужити заходiв щодо усунення причин, що викликали нещасний випадок;

• повiдомити батьків потерпiлого (особу, яка представляє його iнтереси);

• направити письмовий запит до лікувально-профілактичного закладу для отримання медичного висновку про характер i тяжкiсть ушкодження потерпілого;

• протягом доби утворити наказом комісію з розслiдування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування нещасного випадку.

• Про нещасний випадок, що стався з учасником навчально-виховного процесу через нанесення тілесних ушкоджень внаслідок бійок, скоєння правопорушень під час навчально-виховного процесу, керівник навчального закладу також інформує правоохоронні органи.

• До складу комісії з розслідування нещасних випадків включаються:

• заступник керiвника навчального закладу, на якого покладено відповідальність за охорону праці, безпеку життєдіяльності навчального закладу (голова комісії) і який пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності відповідно до Положення HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"про HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"порядок HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"проведення HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"навчання HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"і HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"перевірки HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"знань HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"з HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"питань HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"охорони HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"праці HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"в HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"закладах HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06", HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"установах HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06", HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"організаціях HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06", HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"підприємствах HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06", HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"підпорядкованих HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"Міністерству HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"освіти HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"і HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"науки HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0806-06"України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 18 квітня 2006 року № 304, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 липня 2006 року за № 806/12680;

• керівник служби охорони праці навчального закладу або особа, на яку наказом керівника покладено ці обов’язки;

• член комітету профспілкової організації або уповноважений трудового колективу навчального закладу з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності.

• Якщо чисельність працівників навчального закладу менша ніж 20 осіб (дошкільний навчальний заклад, позашкільний навчальний заклад тощо), комісію з розслідування нещасного випадку утворює орган управління освітою, засновник (власник), якому підпорядкований навчальний заклад.

• До складу комісії не включається працівник навчального закладу, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці, безпеки життєдіяльності у структурному підрозділі навчального закладу (лабораторія, кабінет, майстерня тощо), де стався нещасний випадок.

• Комiсiя з розслiдування нещасного випадку зобов'язана протягом трьох робочих днів з дати її утворення провести розслiдування нещасного випадку. У разі необхідності проведення експертиз, лабораторних досліджень, випробувань, надання інших документів для встановлення обставин та причин нещасного випадку строк розслідування може бути продовжено за погодженням з органом управління освітою вищого рівня, але не більше ніж на місяць. Рішення про таке продовження приймає комісія з розслідування нещасного випадку, наказ про продовження строку розслідування видає керівник навчального закладу, який затвердив склад комісії.

• Під час проведення розслідування нещасного випадку комісія повинна:

• з'ясувати обставини i причини нещасного випадку;

• отримати пояснення у потерпiлого;

• виявити i опитати свiдкiв та осiб, якi допустили порушення нормативно-правових актів з охорони праці та безпеки життєдіяльності;

• розробити заходи щодо усунення причин нещасного випадку, визначити вiдповiдальних за це осiб;

• скласти акт про нещасний випадок за формою Н-Н (далі - акт Н-Н) згідно з додатком HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1093-01" 1 до цього Положення у п’яти примiрниках, який затверджується керiвником навчального закладу.

• До акта Н-Н додаються пояснення свiдкiв, потерпiлого та iншi документи щодо обставин нещасного випадку, наявності шкiдливих i небезпечних факторiв та медичний висновок про стан здоров’я потерпілого в результаті нещасного випадку.

• Акт Н-Н підписують голова та всі члени комісії з розслідування нещасного випадку. У разі незгоди зі змістом зазначеного акта член комісії письмово викладає свою думку, яка додається до акта і є його невід’ємною частиною, про що робиться запис в акті Н-Н.

• Керiвник навчального закладу протягом одного робочого дня пiсля одержання матеріалів, підготовлених комісією з розслідування за підсумками її роботи, повинен розглянути і затвердити акт Н-Н.

• Примірники затвердженого акта Н-Н протягом трьох робочих днів надсилаються керівником навчального закладу:

• потерпілому, батькам або особі, яка представляє інтереси потерпілого;

• керівнику структурного пiдроздiлу навчального закладу, де стався нещасний випадок;

• начальнику служби охорони праці навчального закладу або особі, на яку покладено ці обов'язки (відповідальному);

• органу управління освітою за місцезнаходженням навчального закладу, засновнику (власнику) навчального закладу;

• архiву навчального закладу.

• Один примірник акта Н-Н разом з матеріалами розслідування зберiгається в архiвi навчального закладу, органу управлiння освiтою протягом 60 рокiв.

• Нещасний випадок, про який потерпілий не повідомив керівника навчального закладу протягом робочого (навчального) дня, коли трапився нещасний випадок, або наслідки якого проявилися не відразу і засвідчені лікувально-профілактичним закладом, розслідується протягом календарного місяця з дня одержання письмової заяви потерпілого (його батьків або особи, яка представляє інтереси потерпілого) згідно з цим Положенням. У цьому разі питання про складання акта Н-Н вирішується комісією з розслідування навчального закладу, яка утворюється наказом керівника навчального закладу, після всебічної перевірки заяви про нещасний випадок з урахуванням усіх обставин, медичного висновку про характер травми, можливої причини її походження, свідчень учасників та інших доказів. Одержання медичного висновку покладається на керівника навчального закладу.

• Якщо погіршення стану здоров’я потерпілого сталося внаслідок загального захворювання, хвороби, що підтверджено відповідним медичним висновком лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання потерпілого, нещасний випадок розслідується за первинним діагнозом, при цьому наслідок погіршення стану здоров’я не враховується.

• Нещасні випадки, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу навчальних закладів під час проходження ними виробничого навчання, практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб, розслідуються і беруться на облік підприємством згідно з Порядком HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"розслідування HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"нещасних HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"випадків HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"на HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF" HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1232-2011-%D0%BF"виробництві. У розслідуванні бере участь представник навчального закладу.

• Усi нещаснi випадки, оформленi актами Н-Н, беруться на облік і реєструються навчальним закладом, органом управлiння освітою у журналi реєстрації нещасних випадків, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу, згідно з додатком HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1093-01" 3 до цього Положення.

• Нещасні випадки, що трапилися з учасниками навчально-виховного процесу і не спричинили втрату здоров’я, наслідком яких є мікротравми, засвідчуються і реєструються медичним працівником навчального закладу в окремому журналі реєстрації мікротравм, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу, згідно з додатком HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1093-01" 4 до цього Положення. Такі нещасні випадки не беруться на облік навчальним закладом.

• У разі настання через деякий час у постраждалого від мікротравм ушкодження здоров’я розслідування нещасного випадку проводиться відповідно до пункту HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1093-01" 13 цього розділу.

• У разі самогубства учасників навчально-виховного процесу під час навчально-виховного процесу проводиться розслідування, складається акт Н-Н і такий нещасний випадок береться на облік.

• ІІІ. Спеціальне розслідування нещасних випадків

• групові, що трапилися одночасно з двома i бiльше потерпілими, незалежно від тяжкості тілесних ушкоджень;

• що спричинили тяжкі наслідки (у тому числі інвалідність потерпілого);

• iз смертельним наслiдком; випадки смерті учасників навчально-виховного процесу під час навчально-виховного процесу.

• 2. Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок, що спричинив тяжкі наслідки, нещасний випадок iз смертельним наслiдком та у випадку смерті учасників навчально-виховного процесу під час навчально-виховного процесу керiвник навчального закладу зобов'язаний негайно повiдомити:

• батькiв потерпiлого або особу, яка представляє його iнтереси;

• лікувально-профілактичний заклад за мiсцем, де стався нещасний випадок (у разі виявлення отруєнь - відповідний територіальний орган державної санітарно-епідеміологічної служби);

• орган управлiння освiтою, інший центральний орган виконавчої влади, засновника (власника), якому підпорядкований навчальний заклад;

• органи прокуратури та внутрiшнiх справ за мiсцем, де стався нещасний випадок.

Повідомлення про нещасний випадок (груповий / із смертельним наслідком) згідно з додатком HYPERLINK "http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1093-01" 5 до цього Положення надсилається за допомогою засобів оперативного зв’язку (телефон, телеграф, факс тощо).

3. Про кожний груповий нещасний випадок, нещасний випадок, що спричинив тяжкі наслідки, нещасний випадок із смертельним наслідком та випадок смерті учасників навчально-виховного процесу під час навчально-виховного процесу орган управління освітою за місцезнаходженням навчального закладу протягом доби повідомляє МОН України, надсилає матеріали спеціального розслідування в триденний строк після закінчення розслідування.

Такi самі повiдомлення надсилаються, якщо смерть потерпiлого настала внаслідок нещасного випадку через деякий час, пiд час тимчасового звiльнення вiд занять у навчальному закладi. У таких випадках спецiальне розслiдування здiйснюється з використанням матерiалiв ранiше проведеного розслiдування нещасного випадку, у тому числі акта Н-Н.

4. Спеціальне розслідування нещасного випадку, під час якого загинуло від 1 до 4 осіб або травмовано до 10 осіб, у випадку смерті учасників навчально-виховного процесу під час навчально-виховного процесу проводиться комісією зі спеціального розслідування, яка створюється наказом керівника органу управління освітою за місцезнаходженням навчального закладу, за участю представника МОН України.

5. Спеціальне розслідування нещасного випадку з особливо тяжкими наслідками, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано більше 10 осіб, проводиться комісією зі спеціального розслідування, призначеною наказом МОН України.