75. Поняття та види валютного арбітражу

Валютний арбітраж — особливий вид валютних угод, головна мета здійснення яких полягає в здобутті прибутку та уникненні можливих валютних збитків шляхом використання сприятливої кон'юнктури валютних ринків.

Валютний арбітраж уможливлюється наявністю різниці в котируваннях на міжнародних та національних валютних ринках.

Основний принцип валютного арбітражу — купити валюту дешевше та продати дорожче.

Класифікацію видів валютного арбітражу можна провести за кількома критеріями.

За кількістю валют:

• простий з двома валютами на двох валютних ринках, коли різниця в курсах на національному і міжнародному валютних ринках не тільки покриває спред, а й дає прибуток. Операція виконується арбітражистом миттєво, як комбінація придбання та продажу валюти;

• складний (крос-курсовий), коли в операціях використовується кілька валют та валютних ринків.

За складного арбітражу, як і за простого, арбітражист має закінчити угоду в тій валюті, з якої він почав валютний арбітраж.

За метою проведення:

• спекулятивний — отримання спекулятивного прибутку завдяки різниці між початковим та кінцевим обсягом валюти арбітражу

(як правило, сьогодні валютні курси рідко відхиляються на величину, що перевищує спред);

• конверсійний (обмінний) арбітраж. За сучасного розвитку засобів зв'язку мета — якомога вигідніше придбати валюту (наприклад, для погашення боргу кредиторів). Банк виконує доручення свого клієнта, прагне придбати необхідну валюту на тому ринку, де курс є найсприятливішим. При цьому початкова та кінцева валюта можуть не збігатися.

За технікою проведення:

• вирівнювальний арбітраж — використання цінової диференціації з метою отримання прибутку. Може бути прямим (використання курсової різниці між валютами боржника та кредитора) і непрямим (бере участь третя валюта, яка купується за дуже низьким курсом та продається замість платежу);

• процентний арбітраж — капітал спрямовується в ті країни, де існують високі процентні ставки. Цей вид арбітражу пов'язаний з операціями на ринку позичкових капіталів і передбачає дві угоди щодо:

отримання кредиту на іноземному ринку позичкових капіталів, де ставки нижчі;

розміщення еквівалента запозичень інвалюти на національному ринку капіталу, де процентні ставки виші. При цьому банк може укласти угоду з продажу на термін валюти позики з метою страхування від валютних ризиків (своп);

• валютно-процентний арбітраж — різновид процентного, заснований на використанні банком різниць процентних ставок за угодами, які здійснюються в різні терміни:

покритий — с форвардним покриттям;

непокритий — без форвардного покриття (не банки);

• диференційований (просторовий) арбітраж — використання цінової диференціації на різних валютних ринках. Відсутні відкрита позиція та валютний ризик. Арбітражери на відміну від спекулянтів ризикують менше. Вони, як правило, відкривають протилежні позиції в одній валюті на різні (однакові) терміни на одному або кількох пов'язаних між собою ринках, зменшуючи таким чином валютно-курсовий ризик;

• часовий арбітраж — використання курсових коливань протягом певного часу (відкрита позиція).

За типом валютних угод:

• з використанням готівкових угод]

• з укладенням угод на певний термін.