54. Поділ числівників за структурою та особлиовстіми творення (з історичним коментарем).

При вузькому розумінні числівники за структурою поділяються на прості й складні.

До простих належать ті числівники, які в своїй структурі мають лише один корінь: назви чисел першого десятка (два, три, шість); збірні числівники (двоє, шестеро, тридцятеро) і їх похідні утворення (трійко, четвірко, двоєчко) числівники сто і сорок; числівники з суфіксами -дцять, -надцять (двадцять, чотирнадцять); числівник півтора – півтори.

До складних належать ті числівники, які мають у структурі два корені: назви десятків від п’ятдесят до дев’яносто; назви сотень (двісті -

дев’ятсот); числівник півтораста; збірний числівник обидва, обидві.

Дехто з мовознавців (К. Городенська, О. Безпояско та ін.) числівники на -дцять, -надцять відносить до розряду складних на тій підставі, що вони історично сформувалися на базі кількох коренів {два + на + дцять), що первісно були окремими самостійними словами в складі числових словосполучень: дьва на десяте (дванадцять), дьва дєсяти (двадцять). Але в сучасній українській мові кінцеві компоненти (на дєсятє, дєсяти) внаслідок спрощення і перерозкладу трансформувалися в суфікси. Тому вони належать до розряду простих.

При широкому розумінні, крім простих і складних, виділяють (І.Милославський, А.Грищенко, К.Городенська) ще й складені. До них відносять: аналітичні назви, утворені з кількох простих і складних числівників та іменників (двісті двадцять шість, три тисячі сто тридцять п ’ять); дробові числівники (три десятих, дві цілих і сім десятих).

55.Прийменник як частина мови. Класифікація прийменників за похідністю та структурою. Основні значення конструкцій з первинними прийменниками. Синонімічні прийменникові конструкції.

Прийменник – службова частина мови, яка уточнює граматичні значення іменника, займенника, числівника і разом з ними виражає місце дії, напрямок, час, мету, причину і т.п. Школа Кучеренка зараховує прийменник до прислівника. За вченням Вихованця і Городенської такої окремої частини мови, як прийменник взагалі не існує; прийменнику надається статус морфеми.

За походженням(похідністю) прийменники поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні). До первинних (непохідних) належать прийменники, походження яких зараз важко встановити (саме тому, з сучасної точки зору, вони й вважаються непохідними): за, від (од), без, для, на, в (у), до, з, між, крізь, під, по, при, ради, через, о (об).

До вторинних належать прийменники, походження яких можна встановити, оскільки вони зберегли зв'язок з формами тих слів, від яких утворилися.

До них належать прийменники, що утворюються:

переходом з інших частин мови: іменника (край, кінець, коло), дієприслівника (незважаючи на, зважаючи на), прислівника (поряд, поблизу, навпростець);

поєднанням двох або кількох прийменників (задля, поза, поміж, з-за, з-під).

За структурою П. поділяються на прості, складні та складені. Прості прийменники складаються з однієї частини. Це можуть бути як похідні, так і непохідні прийменники (до, по, край, близько).

Складні прийменники утворюються поєднанням кількох простих. Це похідні прийменники, утворені складанням двох або кількох непохідних прийменників. Непохідні прийменники легко вичленовуються у складі похідних складних прийменників (заради, з-попід, понад, поза, з-під).

Складні прийменники пишуться разом (понад, навколо, напроти), крім тих, що починаються на з, із (пишуться через дефіс: з-за, з-під, з-посеред).

Складені прийменники складаються з двох частин, що пишуться окремо. Це- похідні прийменники, утворені поєднанням форм прислівників та іменників з непохідними прийменниками (нарівні з, на чолі, одночасно з, за допомогю, в галузі). У складених прийменниках усі слова пишуться окремо (на відміну, від, поряд з, у зв’язку з); виняток становить прийменник внаслідок.

Разом з відмінковими формами іменників, числівників, займенників прийменники можуть виражати значення:

часові (з, до,о)- о десятій годині;

просторові(у, до, в,на )- злетіти у небо, доїхати до міста;

причинові (через, від, од)- запізнився через транспорт;

мети (для, на, по) - прийшов на урок, зустрівся з однокласниками;

допустові (при)

умовні (при, без)

означальні (без, з,в)

відношення до матеріалу (про,з)- штани з вельвету.

Є частина прийменників, які здатні утворювати синонімічні конструкції (напр., коло- біля- близько- поблизу- при- поруч: коло ялинки- біля ялинки- близько ялинки- поблизу ялинки- при ялинці- поруч з ялинкою; на- в: на полі- в полі; до- на- в(у):до Києва- на Київ- у Києві);

56. Морфологічні особливості кількісних числівників. Особливості виявлення категорії роду, числа та відмінка у числівників. Кількісно-іменні словосполучення з числівниками в непрямих відмінках. Наголошування числівників.

Морфологічні особливості кількісних числівників

1. Кількісні числівники не мають категорії роду, числа, крім числівників один, два, обидва, півтора, тисяча, мільярд, нуль.

2. Числівник один має ознаки прикметника: змінюється за родами й числами (одна, одне, одні), відмінками (одного, одної).

3. Числівники два, обидва мають ознаки роду тільки в сполученні з іменниками у формі називного та знахідного відмінків: два ясени, дві берізки, але двох ясенів, двох берізок; обидва хлопчики, обидві квітки, обох хлопчиків, обох квіток.

4. Має форму жіночого роду й невідмінюваний числівник півтора (жіночий рід півтори).

5. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль мають форми роду, числа, змінюються за відмінками.

Числівники один, одна, одно (одне) відмінюються як займенники той, та, те. Особливістю цього типу є те, що в родовому та орудному відмінках виступають дві паралельні форми жіночого роду: однієї, однією (подібно до тієї, тією) і одної, одною(подібно до доброї, доброю, нової, новою). До особливостей словозміни числівників три, троє, чотири, четверо, багато, небагато, належить пом”якшення приголосних основи, крім форми чотирма.

. Числівники п”ять – двадцять, тридцять – вісімдесят мають у непрямих відмінках однакові закінчення і становлять один тип відмінювання. У непрямих відмінках усі числівники цього типу відмінювання мають паралельні форми. До цього ж типу словозміни належать збірні числівники п”ятеро, шестеро (і далі). У непрямих відмінках їм властиві тільки вторинні (паралельні) форми, що виникли під впливом два, три, чотири (шестеро дітей, шістьох дітей, шістьом дітям, шістьма (шістьома) дітьми).

Неозначенокількісні числівники кільканадцять,кількадесят відмінюються за зразком п”ять- десять, одинадцять, п”ятдесят і, отже, мають варіанті відмінкові форми.

Вживання форми знахідного відмінка регулюється іменниковою лексико-граматичною категорією істот-неістот: зустрів (двох, трьох, п”ятьох друзів), прочитав (дві, три) книжки. Важлива особливість відмінювання числівників на позначення десятків (п”ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят) полягає у тому, що їх перша частина не змінюється.

4. Числівники сорок, дев”яносто, сто в усіх непрямих відмінках (крім знахідного, що збігається з називним), мають закінчення –а: сорока, дев”яноста, ста.

У складних числівниках на позначення сотень відмінюються обидві частини. Перша частина складних числівників двісті – дев”ятсот відмінюється як власне кількісні числівники два – дев”ять. Але з двох паралельних форм, які мають при відмінюванні числівники п”ять, шість, сім, вісім, дев”ять у родовому, давальному і місцевому відмінках числівників п”ятсот – дев”ятсот закріпилася лише форма на –и. В орудному відмінку можливі обидва відмінкові варіанти першої складової частини числівників п”ятсот – дев”ятсот. Не відмінюються дробові числівники пів, півтора, півтори, півтораста; неозначено-кількісні числівники мало, немало, чимало та рідковживані збірні числівники двійко, трійко, четвірко, п”ятірко.

Зв”язок числівника з іменником

Числівники мають своєрідні синтаксичні зв”язки з іменником.

У називному відмінку (і в знахідному при назвах неістот) вони виступають як незалежні слова і керують певним відмінком іменника (Двадцять сурмачів заграли на сурмах);

З числівниками два, три, чотири у називному відмінку іменники вжіваються у формі називного відмінка множини, в більшості з наголосом родового відмінка однини (три сестри^/, два відра^/, чотири книжки, але дві топо^/лі, три анке^/ти);

Якщо у сполученнях цих числівників з іменниками при іменнику є означення, виражене прикметником, дієприкметником чи займенником, то воно вживається у формі родового або називного відмінка множини (чотири високих (високі) будинки, два цинкових (цинкові) відра);

З числівниками п”ять, шість, сім, десять, двадцять і т.д. у називному відмінку іменники вживаються у формі родового відмінка множини (п”ять бригад, двадцять будинків);

Якщо числівники два, три, чотири, п”ять, десять і т.д. стоять у постпозиції (після іменика) і означають приблизну кількість, то іменник (з прийменником або без нього) вживається у формі родового відмінка множини (кілометрів десять, будинків зо три, років два);

З неозначено-кількісними числівниками іменники вживаються у формах родового відмінка множини і однини: у формі множини вживаються тоді, коли ці числівники вказують на неозначену кількість предметів (мало коней, кілька яблук). А у формі родового однини – коли вони вказують на неозначений об”єм якоїсь маси (багато снігу, чимало піску).

Зі складним числівником, що стоїть у формі називного відмінка, іменник вживається в тій формі, якої вимагає останнє слово числівника (сто двадцять чотири роки, сто двадцять сім років);

Числівник один, як і прикметник, узгоджується з іменником в роді, числі і відмінку (один стіл, одна квітка, одно вікно);

У непрямих відмінках (крім знахідного) всі числівники узгоджуються з іменниками (п”яти (п”ятьох) будинків, п”яти (п”ятьом) будинкам);

Порядкові числівники, як і прикметники, узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку.

Наголос у числівниках може змінювати своє місце при відмінюванні. Так, змінюється наголос у числівника один. При відмінюванні наголос у числівнику один переходить на закінчення. У стійких словосполученнях, де числівник один виступає в ролі займенникового прикметника, наголос у непрямих відмінках переходить на перший склад: всі до о′дного, один о′дному, один за о′дним, один по о′дному, одна о′дній, одні о′дним тощо. Слід звернути увагу на наголошування числівників одина′дцять, чотирн′адцять, які часто вимовляють неправильно під впливом російської мови. Усі числівники від одинадцяти до дев'ятнадцяти мають наголос на колишньому прийменникові на. При відмінюванні наголос може переміщатися на закінчення. У числівників двадцять, тридцять, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят, дівасі – дев’ятсот при відмінюванні наголос переходить на закінчення: двадцяти′, тридцятьо′м, вісімдесятьма′, дев’ятиста′м.