5. Вимоги до звіту

Письмовий звіт є основним документом, що пред’являється студентом під час здачі заліку. Готовиться звіт кожним студентом індивідуально на базі матеріалів практики. Звіт викладається у формі пояснювальної записки або реферату. До складу звіту можуть входити креслення, графіки, схеми, таблиці, ескізи та інші матеріали, що повинні висвітлювати виконання програми практики та індивідуальних завдань. Приблизний обсяг звіту 30–40 сторінок рукописного тексту. Титульна сторінка підписується автором, звіт перевіряє керівник практики від підприємства, підпис якого на титульній сторінці засвідчується печаткою. Печаткою засвідчується також відмітка про початок та закінчення практики у щоденнику студента.

Перелік основних розділів для послідовного викладення матеріалів звіту:

• зміст;

• вступ;

• характеристика підприємства;

• організація та управління виробництвом;

• структура та функції енергогосподарства;

• схеми електропостачання;

• індивідуальне завдання;

• охорона праці, техніка безпеки;

• заключна частина;

• список літератури.

Щоденник студента є водночас посвідченням відрядження на практику та журналом обліку роботи, що виконує студент.

Записи у щоденнику потрібно вести чітко, акуратно, чорнилом; один раз на тиждень необхідно здавати щоденник на перевірку одному з керівників практики. У відповідних розділах щоденника керівники практики записують свої зауваження, дають ділову характеристику на студента.

Допоміжні матеріали щодо оформлення пояснювальних записок та рефератів приводяться у додатках.

6. Підведення підсумків практики

Підведення підсумків практики завершується захистом студентом звіту на кафедрі протягом першого тижня нового навчального року перед комісією, у яку входять керівник практики від університету, провідні викладачі кафедри, призначені завідувачем кафедрою.

До захисту звіту допускаються студенти, в котрих заповнені, підписані та засвідчені печаткою щоденник та звіт.

Оцінюються результати практики з урахуванням знань, отриманих студентом в період практики, оцінок керівників практики від підприємства та університету, якості виконання індивідуального завдання, якості оформлення щоденника та пояснювальної записки.У випадку отримання студентом незадовільної оцінки розглядається питання про його перебування в університеті.

ДОДАТКИ

Структура реферату та пояснювальної записки

Зразок титульної сторінки реферату наведено у додатку Г, зразок титульної сторінки пояснювальної записки – у додатку Д.

Зміст включає найменування пунктів (якщо вони мають найменування) з зазначенням номерів сторінок, на яких починаються матеріали цих пунктів.

У вступі вказується місце проведення практики, його характерні особливості, ув'язується профіль підприємства з темою індивідуального завдання.

Основні розділи присвячені викладанню матеріалів звіту відповідно з переліком, наведеним у п.3.

Заключна частина повинна вміщувати короткі висновки за результатами проведеної роботи.

Список використаної літератури вміщує перелік літературних джерел, використаних під час написання реферату або пояснювальної записки, на які є посилання у тексті. Під час складання списку використаної літератури необхідно виконувати вимоги ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Література у списку розміщується в алфавітному порядку або у порядку посилання на неї в тексті.

Додатки містять допоміжний матеріал, необхідний для написання реферату або пояснювальної записки:

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• програми задач, вирішених з допомо-гою ЕОМ;

• ілюстрації допоміжного характеру;

• проспекти;

• специфікації схем, креслень;

• технологічна документація;

Додаток Б

Правила оформлення реферату та пояснювальної записки

Оформлення роботи повинно відповідати вимогам ДСТУ 300-08-95.

Текстові матеріали виконуються на аркушах паперу формату А4 рукописним способом, темним чорнилом з одного боку аркушу або на комп’ютері.

Відстань від рамки форми до границі тексту на початку та кінцях рядків повинна бути не меншою 5 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки форми повинна бути не меншою 10 мм.

Допускається зображувати таблиці, схеми, креслення на аркушах формату А2. Текст поділяється на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Найменування розділів і підрозділів повинні бути короткими. Найменування розділів записуються як заголовок, симетричного тексту прописними (великими) літерами. Заголовки підрозділів пишуть з абзацу (абзац у тексті починається відступом глибиною 15–17 мм), малими літерами, крім першої.

Перенесення в словах заголовків не допускаються. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок має два речення, то вони розділяються крапкою. Підкреслювати заголовки не допускається. Відстань між заголовкам і текстом дорівнює 15 мм.

Нумерація розділів у тексті порядкова в обсязі реферату чи пояснювальної записки і позначається цифрами з крапкою в кінці.

Зміст, вступ, висновки, список використаної літератури та додатки не нумеруються.

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і підрозділу, розмежованих крапкою. В кінці номера підрозділу повинна бути крапка, наприклад: 1.2. (Другий підрозділ першого розділу).

Пункти нумеруються арабськими цифрами в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, підрозділу та пункту, розмежованих крапкою. В кінці номера пункту повинна бути крапка, наприклад: 1.2.3. (Третій пункт другого підрозділу першого розділу). Пункти за потреби можуть бути розбиті на підпункти, що мають нумерацію в межах кожного пункту, наприклад: 1.2.3.4. (Четвертий підпункт третього пункту другого підрозділу першого розділу). Подальше ділення підпунктів небажано.

Перелік характеристик, вказівок, положень у тексті підпункту або у тексті пункту позначають арабськими цифрами з дужкою, наприклад: 1); 2) тощо.

Ілюстрації

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у звіті безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у звіті.

Якщо ілюстрації створенні не автором звіту, необхідно при поданні їх у звіті дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені у звіті, мають відповідати вимогам стандартів “Единой системы конструкторской документации” та “Единой системы программной документации”

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий

текст). Ілюстрація позначається словом “Рисунок ”, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, “Рисунок 3.1 - Схема розміщення”. Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами з порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номеру розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць.

Таблиці слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті звіту. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу. Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці. Слово “Таблиця” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці ” з зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великою літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.

Формули та рівняння.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки.

Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено одного вільного рядка.

Формули і рівняння у звіті (за винятком формул і рівнянь , наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, (1.3) - третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння слід наводити безпосередньо під формулою у тій же послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значень кожного символу та числового коефіцієнта давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом “де” без двокрапки.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається на знаках виконаних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, або ділення застосовують знак “х” або “^”.

Формули що йдуть одна за одною й нерозділені текстом відокремлюють комою.

Посилання

Посилання в тексті звіту на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань , виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “... у роботах [ 1–7 ] ...”

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань і зазначення номера.

При посилання на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланнях слід писати: “ ... у розділі 4 ... ”, “ ... дивись 2.1 ... ”, “ ... за 3.3.4 ... “, або “ ... на рисунку 1.3 ...” (дивись ст. 19 ДСТУ 3008-95).Додаток В

Оформлення конструкторських графічних документів

Всі графічні документи звітів з практики виконуються на аркушах стандартного формату (ГОСТ 2.301-68) з рамками та основними надписами.

Схеми. Класифікація схем за видами та типами, загальні вимоги до їх оформлення приведені у ГОСТ 2.701-84. Найбільш поширеними є три типи схем: структурна, куди входять основні функціональні частини об'єкта із своїми ознаками та взаємозв'язками, функціо-нальна, де пояснюються процеси, що відбу-ваються в окремих функціональних ланцюгах об'єкта: принципова, що визначає повний склад елементів і зв'язків між ними, а також дає уявлення про принципи функціонування системи.

Схеми виконуються без додержання масштабу і дійсного розташування складових частин у просторі.

Правила виконання кінематичних схем викладені в ГОСТ 2.701-84. Залежно від призначення кінематичні схеми поділяються на принципові, структурні та функціональні.

Правила виконання електричних схем регламентуються ГОСТ 2.201-84, а умовні графічні позначення на електричних схемах – ГОСТ 2.710-81.

Правила виконання гідравлічних та пневматичних схем установлює ГОСТ 2.704-76, а умовні позначення елементів - ГОСТ 2.780-68 та ГОСТ 2.781-68, ГОСТ 2.782-68, ГОСТ 2.784-70, ГОСТ 2.785-70.

Умовні графічні позначення загального вживання, що показують напрямки потоків електричної та магнітної енергії, рідини і газу, напрямку руху, позначають лінії механічного зв'язку, приведені у ГОСТ 2.721-74.

Умовні графічні позначення, що вживають на кінематичних схемах, установлює ГОСТ 2.770-68.

Збірні креслення. Основні вимоги до виконання збірних креслень установлює ГОСТ 2.109-73.

Усі робочі креслення повинні виконуватись у масштабах згідно з ГОСТ 2.302-68.

Збірне креслення повинно містити:

а) зображення збірного об'єкта, що дає уявлення про місце знаходження і взаємний зв'язок складових частин. Завдяки цьому є можливість зібрати та проконтролювати зібраний об'єкт;

б) розміри, граничні відхилення та інші параметри і вимоги, що повинні бути виконані або проконтрольовані по цьому збірному кресленню;

в) вказівки про характер сполучення та методи його здійснення, якщо точність сполучення забезпечується не заданими граничними відхиленнями розмірів, а підбіркою, пригонкою тощо, а також вказівки про виконання нероз'ємних з'єднань;

г) номери позицій, складових частин, що входять у виріб;

д) габаритні розміри виробу;

є) розміри для приєднання, установлення та інші необхідні довідкові розміри.

Збірні креслення виконують із спрощеннями, відповідно до стандартів ЄСКД.

На збірному кресленні всі складові частини збірної одиниці нумерують у відповідності з номерами позицій, що вказані в специфікації цієї збірної одиниці.

Над основним підписом збірного креслення приводять технічні вимоги до складання, монтажу, регулювання та контролю збірної одиниці.

Креслення деталей. На кресленнях деталей показують розміри, граничні відхилення, позначення шорсткості поверхні та інші дані, необхідні для складання.

Специфікація. Форму і порядок заповнення специфікації установлює ГОСТ 2.108-68.

Специфікацією називають таблицю, що включає перелік усіх складових частин збірної одиниці.

Специфікацію складають на окремих аркушах формату А4 (297x210 мм) на кожну збірну одиницю і розміщують у додатках пояснювальної записки.

Демонстраційні матеріали. До де монстра ційних матеріалів відносять графіки, діаграми, номограми, графічні алгоритми, таблиці. На демонстраційних листах не обов'язково виконувати основний надпис, можна виконувати потовщені лінії, використовувати кольорові чорнила чи туш, фломастери, краски. Демонстраційні матеріали повинні мати рамку і короткий заголовок, розміщений в середині верхньої частини листа. На демонстраційних листах можна розміщувати пояснювальний текст.

Основні надписи конструкторських документів. Форми, розміри, порядок виконання основних надписів та додаткових граф даних у конструкторських документах, передбачених стандартами ЄСКД та ЄСТД установлює ГОСТ 2.104-68, ГОСТ 2.103-68, ГОСТ 2.201-80.

Основні надписи, додаткові графи до них і рамки виконують суцільними основними та суцільними тонкими лініями згідно з ГОСТ 2.303-68.

Основні надписи розміщують у правому нижньому куті конструкторських документів, а на аркушах формату А4 згідно з ГОСТ 2.301­68 - вздовж короткої сторони аркуша.

Примітка: Стандарти 60 – 80-х років перевірені за Інформаційним покажчиком стандартів 2007 р. і є діючими на теперішній час. Зразок титульної сторінки реферату

Зразок титульної сторінки реферату

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра електропостачання

РЕФЕРАТ

на тему: "Технічні засоби обліку, контролю та регулювання режимами споживання електричної енергії"

Індивідуальне завдання з виробничої практики

Виконав: студент

_______________________________________

(прізвище, ініціали)

Група:

Перевірив:

(вчене звання, прізвище, ініціали)

Прийняли члени комісії:

Луцьк–2013р.

Зразок титульної сторінки пояснювальної записки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра електропостачання

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до звіту з виробничої практики

Тема індивідуального завдання: "Розрахунок електричної мережі, вибір електричних апаратів для використання в електричній мережі".

Виконав: студент

_______________________________________

(прізвище, ініціали)

Група:

Перевірив:

(вчене звання, прізвище, ініціали)

Прийняли члени комісії:

Луцьк–2013р.

Рекомендована література

1. Правила устройства электроустановок / М.: Энергоатомиздат, 1986. – 648 с.: ил.

2. Справочник по электроснабжению промышлен-ных предприятий / Под ред. А.А.Федорова, Г.В.Сербиновского. – Т.1,2. – М.: Энергоиздат, 1980; 1981.

Журавлев Б.А. Конструктивные элементы систем теплоснабжения и вентиляции / Б.А.Журавлев - М.: государственное изд-во литературы по строи-тельству и архитектуре, 1954. – 382 с.

3. Чунихин А.А. Электрические аппараты / А.А. Чунихин – М.: Энергия, 1988. – 720 с.

4. Маліновський А.А. Основи електропостачання / А.А. Маліновський, Б.К. Хохулін – Львів: Львівська політехніка, 2005. – 324 с.

5. Винославский В.Н. Проектирование систем электроснабжения / В.Н. Винославский, А.В. Праховник, Ф. Кеппель и др. – К.: Выща шк., 1981. – 360 с.

6. Труновский А.Е. Устройство. промышленных электрических сетей / А.Е. Труновский – М. : Энергия, 1988.

7. Тульчин И.К., Нудлер Г.И. Электрические сети и Электрооборудование жилых и общественных зданий. – М.: Энергоатомиздат, 1990.

8. Андреев В. А. Релейная защита и автоматика систем электроснабжения. – М.: Высш. шк., 1991.

Мхитарян Н.М. Энергосбережение в жилищном и гражданском строительстве. – К.: Наукова думка, 2000.

9. Правила безпечної експлуатації електроустано-вок споживачів. – К.: Основа, 1998. – 380 с.

10. Правила технічної експлуатації електроуста-новок споживачів. –Харків: Індустрія, 2007. – 272 с.

11. Правила експлуатації електрозахисних засобів. НАОП 1.1.10-1.07-01. – Харків: Форд. 2001. –118 с.

12. Енергетичний менеджмент: Навчальний посібник/ А.В. Праховник,

В.П. Розен, О.В. Разумовский та інші. К.: Київ. Нот. Ф-ка, 1999. – 184 с.]

НАВЧАЛЬНО–МЕТОДИЧНЕ ВИДАННЯ

Методичні вказівки до проходження виробничої практики для студентів спеціальності (6.090600) «Електротехнічні системи електроспоживання» усіх форм навчання / М.В.Романюк, Ю.В.Грицюк, В.С.Масечко/ – Луцьк: ЛНТУ 2013 – 36с.

Комп’ютерний набір та верстка: Р.Б.Ткачук

Редактор:В.Костюхіна

Підп. до друку . Формат 60х84/16. Папір офс.

Гарн. Таймс. Ум. друк. арк. 2.25. Обл. – вид. арк. 2.5 .

Тираж прим. Зам.97.

Редакційно-видавничий відділ

Луцького національного технічного університету