Будова і значення тканин стебла

Назва шару	Будова	Значення
Кора Шкірочка Корок	Клітини щільно прилягають одна до одної Мертві клітини, заповнені повітрям	Захисне. Захищають частини від неспри-ятливих умов та мікроорганізмів. Крізь сочевички відбувається газообмін.
Луб'яні волокна	Клітини мають товсті міцні стіни — механічна тканина	Надають стеблу гнучкість та міцність.
С итовидні трубки	Клітини видовженої форми з поперековими перегородками і дрібними отворами (флоема).	Пересуваються розчинені органічні речовини. Низхідна течія
Камбій	Клітини з тонкими оболонками, інтенсивно розмножуються навесні (твірна тканина).	Ріст стебла в товщину.
Деревина Волокна Судини	Механічна тканина Провідна тканина (ксилема)	Надає стеблу міцності, захищає судини від здавлювання. Висхідна течія води і мінеральних солей.
Серцевина	Запасаюча тканина з великими клітинами. Від неї в горизонталь-ному напрямку йдуть серцевинні промені до кори.	Відкладання поживних речовин.

За спрямованністю росту стебла розрізняють

прямостоячі (вишня, кукурудза)

повзучі (суниця)

виткі (берізка, хміль)

чіпкі (гарбуз, огірок)

Листок

Листок (folia) – бічний, тимчасовий, зазвичай сплющений, моносиметричний, біфаціальний (двосторонній) елемент пагона, що росте обмежено (насінні рослини) і майже необмежено (папороті).

Функції листків:

• фотосинтез;

• транспірація (випаровування);

• газообмін.

Видозміненні листки виконують додаткові функції:

• колючки – захисну, вологозберігаючу;

• соковиті листки сукулентів – водонакопичувальну;

• вусики – опорну;

• ловчі апарати – травну;

• лускоподібні – захисну.

Залежно від орієнтації відносно осі пагона розрізняється дві сторони листка:

• морфологічна верхня чи внутрішня (черевна, вентральна, адаксіальна сторона), що повернена до стебла;

• морфологічно нижня чи зовнішня сторона (спинна, дорзальна, абаксиальна сторона), звернена від стебла.

Листорозташування – характер взаємного розташування на стеблі:

• почергове або спіральне (у вузлах по одному листку);

• двурядно-супративне і навхрест-супротивне (у вузлах по два листки);

• кільчасте або мутовчасте (у вузлах більше двох листків);

• прикоренева розетка листків – значне зближення вузлів на вкороченому пагоні;

• несправжньо-кільчасте – внаслідок розростання або розщеплення прилистників.

Основні типи листорозташування

Первинними листочками є сім’ядолі зародка, які проростають у насінини, виносяться з ґрунту і зеленіють.

Зачатки справжніх листків – примордіїв закладаються в конусі наростання бруньок у вигляді меристиматичних горбиків, валиків. У процесі диференціації примордіїв та формування справжнього листка із верхньої частини горбика розвивається листова пластинка, а в багатьох випадках утворюється черешок чи піхва.

У разі відсутності черешка листок називають безчерешковим або сидячим.

Стосовно характеру прикріплення до стебла без черешкові листки можуть бути збіжними, пронизаними, стеблообгортними, напівстеблообгортними.

Із нижньої частини примордія утворюється основа, яка з’єднує листок зі стеблом, забезпечує його наростання.

Черешок – стеблоподібна частина між листковою пластинкою і основою листка (можуть бути довго- або короткочерешкові).

Листкова пластинка розвивається базипетально, тобто верхівка формується раніше.

Ознаки листкової пластинки:

• товщина та структура (тонка, товста, шкіряста, плівчаста, соковита, тверда, ламка, пухка);

• форма пластинки, яка визначається співвідношенням довжини і ширини, схожістю з геометричними фігурами, предметами;

• форма частин пластинки – верхівки, основи, краю;

• тип жилкування;

• характер поверхні (гладенька, глянцева, матова, волосиста, повстиста, бархатиста, щетиниста).

У разі характеристики краю листка нерідко, крім основного визначення (зубчастий, пилчастий, зарубчастий, виїмчастий, хвилястий) потрібні уточнення: дрібно, крупно, двічі, тричі.

Жилкування, або нервація, листка – характер проходження і галуження жилок(провідних пучків) у мезофілі листкової пластинки.

Відкрите жилкування – жилки не з’єднуються між собою, доходять до краю пластинки.

Закрите жилкування – жилки багаторазово з’єднуються між собою.

Перисте (пірчасте) жилкування, коли по центру проходить головна жилка (центральна) від якої рівномірно відходять в обидва боки бічні жилки.

За типом листки бувають: прості і складні.

Якщо надрізаність краю не перевищує 1/3 половини пластинки, то простий листок називається цілісним, якщо перевищує, то розрізаним або розчленованим.

Лопатеві – розчленування складає більше 1/3, але менше ½ пластинки, вільні частини – лопаті.

Роздільні або розділені – розрізані на долі, довжина яких перевищує 1/2 півпластинки.

Розсічені – розрізані на сегменти до основи пластинки (у трійчастих і пальчастих листках) або до головної жилки (у перистих листках).

Складні листки мають декілька листочків з черешками або без них, розміщених на загальному черешку (трійчасті і пальчасті листки) чи на рахісі або стрижні листка, що у перистих листків є продовженням черешка.

Під час листопаду кожен листочок відділяється сам по собі, а на місці зчленування листочків з рахісом залишаються листкові рубці; у розсічених листків відокремлюється листок цілком, а не його сегменти.

В межах річного пагона розрізняються категорії або формації листків:

• прикореневі;

• стеблові низові – недорозвинені захисні лусковидні листки, лусочки надземних і підземних бруньок; буруваті листки пагона (конвалія), луски на кореневищах (пирій) тощо

• верхові або верхівкові листки – забарвлені листочки суцвіття (приквітники, обгортки, покривала) чи окремих квіток (приквітнички, обгорточки, бактерії);

• серединні листки пагона зелені, найбільш диференційовані, виконують основні фізіологічні функції;

• для більшості листків характерна гетерофілія або різнолистість.

Стосовно характеру прикріплення до стебла без черешкові листки можуть бути збіжними, пронизаними, стеблообгорнутими, напівстеблообгорнутими.

Прилистки – парні бічні органи при основі, зрідка в пазусі листка (гречкові), котрі захищають його в бруньках і на ранніх стадіях розвитку.

Прилистники можуть видозмінюватись на плівочки, колючки, волоски, лусочки, вушка, вусики, язички, що зростаються між собою у розтруб, який охоплює стебло (гречкові).

У деяких рослин черешок має калус – різке потовщення у верхній чи нижній частині (тополя), у інших розростаються у плівчасту піхву (селерові), що охоплює стебло.