- •2. Основні проблеми філософії
- •3. Світогляд, його сутність та структура
- •4. Основні історичні типи світогляду
- •5. Роль філософії у формуванні культури сучасного суспільства
- •6. Основні функції філософії та їх роль у суспільстві
- •7. Ортодоксальні філософські школи Давньої Індії
- •9. Філософія Конфуціанства
- •10. Філософія Даосизму
- •12. Антична філософія: характерні ознаки.
- •Філософія легістів та моїстів.
- •13. Філософія Сократа.
- •14. Атомізм Левкіппа-Демокріта-Епікура.
- •15. Філософія Платона.
- •16. Філософія Арістотеля.
- •17. Мілетська філософська школа.
- •18. Піфагорійська філософська школа.
- •19.Філософія софістів.
- •20.Філософія Геракліта і Кротіла
- •21.Філософія Парменіда та Зенона
- •24.Стойцизм:філософські погляди.
- •25. Загальна характеристика філософії Середньовіччя.
- •26. Філософія апологетиків.
- •27. Патристика.
- •28. Філософія Схоластики.
- •29. Проблема універсалій. Боротьба між реалізмом та номіналізмом.
- •30. Філософія Августина Аврелія.
- •31. Філософія т. Аквінського. Неотомізм.
- •33.Природничо-наукові погляди н.Кузанського.
- •34.Філософські погляди Дж.Бруно.
- •35.Філософські погляди м.Фічіно.
- •36.Філософські погляди ф.Патриці.
- •37.Соціальний утопізм т.Кампанелла та т.Мор.
- •38.Характерні риси філософії Нового часу.
- •39. Проблеми методу пізнання у філософії ф. Бекона
- •40. Проблеми методу пізнання у філософії р. Декарта
- •41. Проблеми субстанції й пізнання у філософії б. Спінози
- •42. Проблеми субстанції й пізнання у філософії г. Лейбниця
- •43. Сенсуалізм Дж. Локка
- •44. Теорія ”договірної держави “ т. Гоббса
- •45.Загальна характеристика філософії Просвітництва
- •46 . Філософія Шарля Луї Монтеск'є.
- •47. Філософія Франсуа Марі Аруе Вольтер.
- •48. Філософія Жан Жака Руссо.
- •49. Філософія Жюльєна Офре де Ламетрі.
- •50. Філософія Дені Дідро.
- •51. Філософія Поля Гольбаха.
- •52. Філософія Клода Адріана Гельвеція.
- •54. Філософія і. Канта критичного періоду.
- •55. Філософська система г. В. Ф. Гегеля.
- •56. Діалектика г. В. Ф. Гегеля.
- •Приклад : просимо уявити людину(як точний об’єкт) ,а кожний уявляю її по-різному.
- •Приклад: людина Просвітництва і сьогодні, вода-пар-газ-лід.
- •57. Філософія й. Фіхте.
- •58. Філософія Шеллінга.
- •59. Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха.
- •60. Перший позитивізм: загальна характеристика.
- •61. Другий позитивізм: загальна характеристика.
- •62. Третій позитивізм: загальна характеристика.
- •63. Прагматизм: загальна характеристика.
- •64. Філософські ідеї в культурі Київської Русі.
- •65. Києво-Могилянська академія і філософія Просвітництва в Україні.
- •66. Філософські погляди г.Сковороди.
- •67. Філософія Кирило- Мефодіївського товариства.
- •68. Соціально Філософські погляди т.Шевченка.
- •69. Соціально- філософські погляди м. Драгоманова
- •70. Соціально- філософські погляди л. Українки
- •71. Соціально- філософські погляди і. Франка
- •72. Філософія серця п.Юркевича
- •73. Філософія життя: загальна характеристика
- •74. Філософія а.Шопенгауера.
- •75.Філософія ф.Ніцше.
- •76.Філософія о.Шпенглера.
- •77.Філософія а.Бергсона.
- •78.Екзистенціалізм : загальна характеристика.
- •79.Філософія к. Ясперса.
- •80.Філософія ж.-п. Сартра.
- •81. Філософія а. Камю.
67. Філософія Кирило- Мефодіївського товариства.
Кирило-Мефодiївське товариство — полiтична органiзацiя, створена за iнiцiативою М.Костомарова в 1846 роцi в Києвi. Товариство грунтувалося на християнських та слав’янофiльских iдеях, ставило собі завдання нацiонального i антифеодального визволення України, забезпечення свободи совiстi, доступностi освiти. Досягнення поставлених цiлейтовариство планувало за допомогою мирних реформ. Представникiв товариства єднали зусилля, спрямованi на формування національної ідеї України — вiдтворення образу України та українського народу, усвiдомлення його мiсця в свiтi, особливостей, що визначають специфiку українського народного духу з-помiж iнших народiв. Головним ідеологічним документом товариства стає написана Миколою Костомаровим “Книга буття українського народу”, а вихідною проблемою: “Україна і світ”.
Основною стає iдея провідної ролі слов’янського народу у реалізації світової історії як божого замислу. З точки зору кирило- мефодіївців цьому було 2 перешкоди: незгода слов’янських народів між собою та їх схильність бездумно приймати все, що вироблене іншими народами. Саме тому необхідне звільнення і об’єднання слов’янських народiв й саме Україні, як найбільш свободолюбивій нації, судилося підняти всіх слов’ян на боротьбу проти панів. Цi iдеї не склали єдиної цiлiсної фiлософської системи, але утворили iдейно-теоретичний грунт для нефiлософської дiяльностi кириломефодiївцiв у сферi науки, публiцистики, художньої лiтератури. Представники: М. Костомаров, П. Кулiш, М. Гулак, Т. Шевченко.
68. Соціально Філософські погляди т.Шевченка.
Т.Шевченко (1814-1861 рр.) — український поет, художник, мислитель.
Важливою особливістю суспільно-політичних поглядів Т.Г.Шевченка є їхня послідовна і безкопромісна антикріпосницька спрямованість. Кріпацтво і самодержавство він справедливо вважавосновною причиною соціальних і економічних негараздів в Російській імперії.
Надзвичайно важливий бік діяльності Т.Г.Шевченка — його непримиренна боротьба проти самодержавної політики національного гноблення народів. Він рішуче відстоював демократизм у національному питанні, вважав за необхідне виховувати в народних масах пригноблених націй почуття національної гідності, прагнення боротися за рівність. В історичному минулому України його цікавили події і традиції, пов'язані з визвольною боротьбоюукраїнського народу проти іноземних загарбників, проти соціального рабства і національного гноблення. Поет високо оцюив Запорозьку Січ, яка відіграла важливу роль в історії України і становить її славну сторінку, була суспільно-політичними ідеалом Шевченка в минулому. Саме козацьке військо було могутнім двигуном, серцевиною всіх національно-визвольних козацько-селянських війн і повстань. Хвилювала Т.Г.Шевченка й слов'янська проблема. Розв'язував він її з позицій революційного демократизму і братерської єдності слов'ян. Поет рішуче викривав реакційні антислов'янські та панслов'янські "теорії" пангерманістів і слов'янофілів.
Світосприйняттю Шевченка притаманний принциповий антропоцентризм, що зумовлює сприйняття навколишнього світу природи, історії й культури крізь призму переживань, бажань, потреб і прагнень людської особистості. Для Шевченка цей світ уособлює Україна. Україна для нього — це екзистенційний стан буття. Його особиста доля й доля його народу стають віддзеркаленням одне одного.
