13.Планети

Плане́та (грец. πλανήτης — той, що блукає) — кулясте несамосвітне тіло, що обертається навколо Сонця чи іншої зірки. Орбіта цього обертання дуже близька до еліпсу.За найсучаснішим означенням, плане́тою сонячної системи вважають астрономічний об'єкт, що обертається навколо Сонця, має достатню масу для того, щоб під дією власної гравітації набути кулястої форми та має «вичищену околицю», тобто, домінує на своїй орбіті. Ті астрономічні об'єкти, що задовольняють двом першим умовам, але не задовольняють третій, називають карликовими планетами. Сьогодні у Сонячній системі відомо 8 планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. У 2006 р. 26 Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу скасувала статус планети для Плутона. Планети земної групи — Меркурій, Венера, Земля, Марс) близькі за розмірами і будовою, середня густина їх речовини становить 5,52-3,97 г/см3. До цієї групи примикають деякі великі супутники планет, які схожі за своїми характеристиками до планет земної групи. Це супутники Юпітера Ганімед, Іо, Європа, Каллісто і супутник Сатурна — Титан. Утворилися планети з газопилової хмари навколо Сонця. Подібні пилові хмари (диски) можна сьогодні спостерігати біля деяких зірок нашої галактики. З погляду гірничої справи як сировинний ресурс майбутнього найбільший інтерес становлять астероїди і найближчі до Землі планети — Місяць та Марс.

15. Тропіки, полярні кола

Тропіки або зворо́тники[1][2][3] (від дав.-гр. τροπικός(κύκλος) — поворотний круг) — паралелі, які відстоять на 23°27' на північ і південь від екватора (між тропіком Рака і тропіком Козерога). В день літнього сонцестояння (22 червня) Сонце опівдні знаходиться в зеніті на північному тропіку, а в день зимового сонцестояння (22 грудня)— на південному.

Поля́рні ко́ла — паралелі 66°33'38" в північній і південній півкулях, де спостерігаються полярні день і ніч по 24 години. Широта полярного кола визначається кутом нахилу осі обертання Землі до площини екліптики.В день зимового сонцестояння (21-22 грудня) на північ від північного полярного кола Сонце не сходить, а в день літнього сонцестояння (21-22 червня) не заходить. В день зимового сонцестояння на південь від південного полярного кола Сонце не заходить, а в день літнього сонцестояння не сходить. Далі за полярним кругом ці явища можуть розтягуватися на більший час.

17. Будова всесвіту. Астероїди, супутники

Серед небесних тіл найвиразніше виділяються зірки, завдяки світлу, яке вони випромінюють. Зоряна речовина перебуває у стані плазми — електропровідного намагніченого середовища. У надрах зірок температура сягає десятків мільйонів градусів. Еволюція зірок включає такі фази: протозірка, утворення в центрі цього утворення термоядерного вогнища, основна фаза вигорання водню у термоядерних реакціях, перетворення зірки в червоного гіганта, а потім — в білого карлика (для зірок — аналогів Сонця), колапс масивних зірок з вибухом «наднових» та виникненням нейтронних зірок і колапсарів — «чорних дірок».Деякі зірки мають супутники — планети або подібні до них масивні тіла і утворюють разом з ними системи, аналогічні до нашої Сонячної. При забезпеченні низки сприятливих умов на планетах може виникнути життя, як це має місце на Землі.

Астеро́їд, або мала́ плане́та, — тверде небесне тіло діаметром від 1 до 1000 км, що рухаються орбітами у Сонячній систем.

18. Річка

Рі́чка (або ріка́) — природний водний потік, який витікає з джерел чи з озера, болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів свого басейну. Розрізняють ріки сталі й сезонні, гірські та рівнинні. Кожна річка має витік, гирло, русло, довжину, ширину, площу басейну, глибину, падіння, рівень, швидкість течії, витрати води, певний хімічний склад води. Річка із своїми притоками утворює річкову систему, характер і розвиток якої зумовлені кліматом, рельєфом, геологічною будовою і розміщенням басейну.Місце, де річка бере початок, називається витоком. Витоком може бути джерело, болото, озеро, льодовик. Місце впадання річки в іншу річку, озеро або море називається гирлом. Пониження, яке простягається від витоку до гирла, називається річковою долиною. Поглиблення в річковій долині, в якому води ріки протікають постійно, називають руслом ріки. Частину поперечного перерізу русла ріки, яку займає вода, називають живим перерізом ріки. Кількість води, що проходить через живий переріз за одну секунду, називається витратою ріки. Кількість води, яка пройшла через живий переріз ріки протягом року, називається річним стоком. Різниця висот між витоком річки й гирлом — падіння річки. Річка, яка впадає в іншу річку, називається притокою, а річка, в яку впадає притока, — головна річка.На території України виділяють 9 основних річкових систем. Найбільші з них: Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг, Сіверський Дінець.