П ізнання може бути чуттєвим і раціональним (схема 1).

Чуттєве пізнання є наслідком безпосереднього зв'яз­ку людини з оточуючим середовищем і реалізується через елементи чуттєвого пізнання: відчуття, сприйняття, пред­ставлення та уявлення.

Відчуття — це відображення в мозку людини власти­востей предметів чи явищ об'єктивного світу, які сприй­маються його органами чуття.

Сприйняття - це відображення в мозку людини влас­тивостей предметів чи явищ, які сприймаються його орга­нами чуття в якийсь відрізок часу і формують первинний чуттєвий образ предмету, явища.

Представлення — це вторинний образ предмету, яви­ща, які в даний момент часу не діють на чуттєві органи людини, але обов'язково діяли раніше.

Уявлення - це систематизація різних представлень в мозку людини, об'єднання їх у цілісну картину образів.

Раціональне пізнання — це опосередковане і узагальнене відображення в мозку людини суттєвих властивостей, причинних відносин і закономірних зв'язків між об'єктами та явищами. Воно сприяє усвідомленню сутності процесу, виявляє закономірності їх розвитку. Формею^заціонального пізнання є абстрактне мислення, різніміркування людини, структурними елементами яких є поняття, судження, умовивід. . - -

Отже, наука має дати відповідь на запитання: Що? Скільки? Чому? Які? Як?

На запитання: Як зробити? відповідає методика

На запитання: Що зробити? - практика

Відповіді на ці запитання зумовлюють безпосередні цілі науки - описування, пояснення і передбачення процесів та явищ об'єктивної дійсності, що становлять предмет її вивчення на основі законів, які вона відкриває, тобто у широкому значенні - теоретичне відтворення дійсності.

1.2. Цілі, завдання і структура науки.

Структура наукового знання.

Первинним поняттям при формуванні наукових знань є наукова ідея - форма відображення у мисленні нового розуміння об'єктивної реальності. Тому наукові ідеї є своє­рідним якісним скачком думки за межі вже раніше пізна­ного. Вони виступають і як передумови створення теорій, і як елементи, що об'єднують окремі теорії у певну галузь знань. Ідея є основою творчого процесу, продуктом людсь­кої думки, формою відображення дійсності. Вона базуєть­ся на наявних знаннях, виявляє раніше не помічені зако­номірності. Ідеї народжуються з практики, спостереження навколишнього світу і потреб життя, (схема 2).

М атеріал­ізованим вираженням наукової ідеї є гіпотеза - це науко­ве припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ, процесів або причин, які зумовлюють даний наслідок. Гіпотеза як структурний елемент процесу пізнання є спробою на основі узагальнення вже наявних знань вийти за його межі, тобто сформулювати нові наукові положення, дос­товірність яких потрібно довести. 'Процес пізнання вклю­чає в себе гіпотезу як вихідний момент пошуку істини, до­помагає суттєво економити час і сили, цілеспрямовано зібрати і згрупувати факти.

Гіпотези як і ідеї мають імовірнісний характер і прохо­дять у своєму розвитку три стадії:накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень;формулювання та обґрунтування гіпотези; перевірка отриманих результатів на їх практиці і на основі уточнення гіпотези.

Якщо отриманий практичний результат відповідає припущенням, то гіпотеза перетворюється на наукову те­орію, тобто стає достовірним знанням.

Процедури, за допомогою яких установлюється істинність будь-якого твердження, називають доказами. Докази використовують як у науці, так і в практичній діяль­ності людей. Доказами гіпотез у досліджуваних об'єктах можуть бути цитати, запозичені в інших авторів, оприлюд­нені аксіоматизовані знання, сформовані теорії (наприклад: таблиця Менделєєва - у хімії, закон Бойля-Маріотта — у фізиці) тощо. У доказах застосовують два способи встанов­лення істини: безпосередній і опосередкований.

При безпосередньому способі істина встановлюється в процесі практичних дій — це може бути спостереження, демонстрація, вимірювання, розрахунок, облік тощо. При опосередкованому способі, доказ є логічною проце­дурою встановлення істинності будь-якого твердження за допомогою інших тверджень, істинність яких уже до­ведена, у структурі доказів можуть бути такі елементи: теза, аргумент і демонстрація.

Теза - це систематизований виклад основних поло­жень, думок, спостережень, в ній відсутні деталі, пояснен­ня, ілюстрації тощо.

Аргумент - це підстава, доказ, які використовуються для обґрунтування, підтвердження чогось.

Демонстрація (ілюстрація) — це форма зв'язку між ар­гументами та тезою (макети, таблиці, схеми).

Внутрішній суттєвий стійкий взаємозв'язок явищ в при­роді і суспільстві, що зумовлює їх закономірний розвиток, визначає закон. Це філософська категорія, що відображає істотні, загальні, стійкі повторювані об'єктивні внутрішні зв'язки в природі, суспільстві і мисленні. Закон здійснюєть­ся через сукупність одиничних, випадкових, мінливих, не- ¦¦ повторюваних відношень та функціонування речей. Закон фіксує спільність явищ. Винайдений через здогадку, він по­требує логічного доведення і лише в такому разі він визнаєть­ся наукою.

Для доведення закону наука використовує судження. Це форма мислення, яка шляхом порівняння кількох по­нять дозволяє стверджувати або заперечувати наявність в об'єктах дослідження певних властивостей, якостей. Іна­кше, це будь-яке висловлювання, думка про певний пред­мет чи явище. Його можна отримати при безпосередньому спостереженні будь-якого факту, або опосередковано за допомогою умовиводу

Умовивід — це розумова операція, в процесі якої з пев­ної кількості заданих суджень виводиться інше суджен-' ня, яке певним чином пов'язане з вихідним.

Одним із результатів наукової діяльності є формування теорії - найбільш високої форми узагальнення і система­тизації знань, що дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві зв'язки дійсності. Під теорією розуміється вчен­ня про узагальнений практичний досвід, тобто теорія будується на результатах, отриманих на емпіричному рівні досліджень. Ці результати впорядковуються, вписують­ся у струнку систему, об'єднану загальною ідеєю,уточнюються на основі введених до теорії абстракцій, іде­алізацій, принципів, які дають можливість узагальнити і пізнати існуючі процеси і явища, проаналізувати вплив різних факторів і запропонувати використати їх у прак­тичній роботі. Теорія виступає як форма синтетичного знання, в межах якого окремі поняття, гіпотези і закони втрачають колишню автономність і перетворюються на елементи цілісної системи наукових знань.