2. Методи розрахунку систем штучного освітлення.

Штучне освітлення передбачається в усіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень у темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники.

При проектуванні штучного освітлення необхідно з'ясувати наступне: обрати систему освітлення, тип джерела світла, тип світильників, визначити розташування світлових приладів, виконати розрахунки штучного освітлення та визначити потужності світильників та ламп.

Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи: світлового потоку (коефіцієнта використання), точковий та питомої потужності.

Метод світлового потоку

Призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Фл визначають за формулою

де Е - нормована освітленість, лк; S - площа освітлюваного приміщення, ма;

k - коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп (/га = 1,3-1,8);

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (2 = 1,1-1,15);

N - кількість світильників; n - кількість ламп у світильнику;

- коефіцієнт використання світлового потоку.

Коефіцієнт Z визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показник приміщення і знаходять за формулою

де а і Ь - довжина і ширина приміщення, м; - висота світильника над робочою поверхнею, м.

Порахувавши світловий потік лампи Фл, за таблицею обирають найближчу стандартну лампу і визначають електричну потужність усієї освітлювальної установки.

Точковий метод

Призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладено рівняння

де - сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд;

- кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні;

- відстань від світильника до заданої точки.

Для практичного використання в формулу підставляють коефіцієнт запасу та значення (рис. 2.23). Тоді

Величини сили світла / наводяться в світлотехнічних довідниках.

Рис. 2.23. Освітленість точки А, що належить горизонтальній площині Q, точковим джерелом світла S

Метод питомої потужності

Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожного світильника (лампи) Р (Вт) для створення в приміщенні нормованої освітленості

де р - питома потужність, Вт/м2 (приймається за довідниками для приміщень даної галузі); s - площа приміщення, м2; N - кількість світильників у приміщенні.

3. Блискавкозахист.

Природа – це стихія, яку не підкориш. Вона неочікувана, мінлива, а що найважливіше – інколи навіть небезпечна. Грозова буря – найкращий цьому приклад. Вона не лише зносить усе на своєму шляху, а й стріляє громами та блискавками. Якщо гроза застає нас надворі, чи не єдиний порятунок ми знаходимо у приміщенні. Але й там небезпека поруч – якщо не захистити будівлю необхідним устаткуванням. Уберегти дім від блискавки – половина справи, варто подумати ще й про захист техніки у ньому, яка може пошкодитися через потужний електричний заряд, який проходить через різноманітні кабелі. Відтак захист від грозових електричних стріл поділяють на зовнішній і внутрішній. Мета зовнішнього приймача блискавки  – перехопити розряд блискавки та спрямувати його безпечним шляхом у землю завдяки системі металевих електродів, мета внутрішнього – вберегти від перенапруги техніку в будівлі.