25. Розподіл травм за ступенем тяжкості.

1. Види травм в залежності від шкідливих та небезпечних виробничих факторів .

На підприємствах під час експлуатації обладнання та вико­нання технологічних процесів працівники можуть перебувати в небезпечних зонах. Небезпечним виробничим чинником називають такий виробничий чинник, вплив якого на працівника за певних Умов призводить до травми чи різкого погіршення здоров'я.

Виробничі фактори (рухомі машини й механізми, рухомі час­ини виробничого устаткування та ін.) можуть спричинити травми. Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного та іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини у зв'язку з виконанням нею професійної праці, будь-якого виробничого за­вдання або громадського доручення.

Відповідно до впливу чинників виробничого середовища на працівників травми поділяють на механічні, теплові, хімічні, елект­ричні, променеві, комбіновані.

Механічні травми (уражені частини тіла, переломи, рани тої що) можуть бути заподіяні рушійними частинами виробничого устаткування та оброблюваними предметами, інструментом, переміщуваним вантажем. Вони можуть виникнути при падінні працівника (якщо приміщення захаращено устаткуванням, зіпсовані переносні драбини).

Теплові травми (опіки, обмороження, теплові удари) викликані переважно прямим доторканням до поверхні виробничого устаткування, впливом полум'я, гарячих предметів; раптовою дією розплавленого металу, гарячої рідини, гарячої пари чи газу. Об­мороження є наслідком дії низьких температур повітря, устатку­вання чи предметів.

Хімічні травми являють собою хімічні опіки, гостре отруєння концентрованими кислотами, лужними розчинами та ін. їх пра­цівник може отримати при транспортуванні та переливі кислот, лугів, виготовленні розчинів, ремонті та чищенні апаратури.

Електричні травми пов'язані з проникненням струму через організм людини. Причини електричних травм на виробництві різ­номанітні: обриви дроту, доторкання до неізольованих дротів чи. предметів під напругою.

Променеві травми пов'язані з впливом випромінювання.

Комбіновані травми можуть бути заподіяні кількома видами впливу (наприклад, механічна дія й ураження струмом та ін.).

За ступенем тяжкості виробничі травми поділяють :

• мікротравми – травми, які не впливають на працездатність потерпілого;

• травми, після лікування яких працездатність у потерпілого повністю відновлюється;

• травми, після лікування яких у потерпілого наступає інвалідність;

• травми, які викликали смерть потерпілого.

26. Основні заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням.

Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на:

— технічні;

• санітарно-виробничі;

• медико-профілактичні;

• організаційні.

До технічних заходів належать:

— модернізація технологічного, підйомно-транспортного об­ладнання;

• перепланування розміщення обладнання;

• впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи включають:

• придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;

• влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування;

• реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.

До медико-профілактичних заходів відносяться:

• придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідли­вих впливів;

• організація профілактичних медичних оглядів;

• організація лікувально-профілактичного харчування.

До організаційних заходів належать:

• проведення навчання та інструктаж з охорони праці, вироб­ничої санітарії, пожежної безпеки. Застосування комп'ютерних ме­тодів прикладного й інструментального забезпечення значно під­вищує якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи «Ліга» та ін.;

• робота з професійного відбору;

• здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

Статистика свідчить про те, що більшість усіх нещасних ви­падків соціально зумовлені або є наслідком психофізіологічних якостей і особистісних особливостей персоналу, який здійснює трудову діяльність, а причиною травматизму виступають небезпечні дії працівників. При цьому людський фактор у безпеці пра­ці стає переважно визначальним.

Соціальні та особистісні фактори впливу на охорону праці охоплюють широке коло питань, форм і методів роботи. Враху­вання індивідуальних особистісних відмінностей має велике зна­чення для формування трудових колективів (бригад, змін). Розу­міння закономірностей взаємодії людей, ролі особистісних якостей і відмінностей дає можливість створювати трудові колек­тиви з урахуванням здатності кожного працівника розв'язувати суперечності та їх загострення, уникати конфліктів, гармонізувати життя і спілкування на роботі, формувати сприятливий психоло­гічний клімат, виробити в колективі єдину установку на додер­жання заходів безпеки.

Саме у формуванні у працівників правильних стосунків, направлених на виконання вимог охорони праці, поглядів, переконань та психологічних устано­вок, у руйнуванні помилкових стереотипів поведінки шляхом впливу на якості особистості закладено резерв зниження рівня травматизму.